Закон про відновлення кредитування. Погляд юриста
18 Липня 2018
3 липня 2018 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроект 6027-д про відновлення кредитування. З «оваціями» ухвалення закону зустріли, в основному, представники фінансового співтовариства. Решта населення не так однозначно сприйняла новації. Олена Диннік, старший юрист Ario Law Firm в авторській колонці спеціально для Finance.ua розбиралася в плюсах і мінусах нововведень для двох одвічно протиборчих таборів – кредиторів і позичальників.
До витоків
Насамперед варто звернутися до основних понять, а саме: що таке зобов’язання, кредитний договір, його належне виконання.
Так, в статті 509 Цивільного кодексу України міститься поняття зобов’язання, тобто правовідносин, де одна сторона (боржник) зобов’язана на користь іншої сторони (кредитора) здійснити дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти і т.д.) або утриматися від здійснення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання.
Крім того, законодавець чітко визначив, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 19 Господарського кодексу України передбачено зобов’язання кожної сторони вжити всі заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Водночас, порушення зобов’язань є підставою для застосування санкцій, передбачених кодексами, іншими законами або договором. Варто пам’ятати і про необхідність виконання зобов’язання належним чином в обумовлений термін, що регламентовано в статтях 526, 530 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором одна сторона (кредитодавець – банк або інша фінансова установа) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто обов’язком кредитора є видача грошових коштів, що за договором кореспондує обов’язки позичальника повернути кошти з усіма нарахованими відсотками.
Що відбувається зараз?
За сформованою в нашій країні практикою, часто підписавши кредитний договір, отримавши від банку (кредитора) грошові кошти (кредит), користуючись ними, позичальник не завжди націлений на виконання взятих на себе зобов’язань і повернення позикових коштів своєму кредитору.
У теорії, позичальник (боржник) повинен розуміти і усвідомлювати ще на момент укладення договору, що йому так чи інакше доведеться повертати не тільки суму кредиту, але і всі нарахування на нього, передбачені договором та/або законом, в т.ч. і за несвоєчасність оплат.
Єдиний державний реєстр судових рішень, буквально забитий величезною кількістю рішень про стягнення боргу (кредиту) з позичальників, і звернення стягнення на майно в якості його забезпечення, свідчить про недобросовісність великого числа українських боржників.
Що змінює Закон?
На мій погляд, прийнятий Радою закон «Про відновлення кредитування» в першу чергу націлений на те, щоб кардинально змінити вищезгадану ситуацію, а саме – на захист інтересів кредиторів від недобросовісних позичальників. Тому ті, хто платить вчасно, в повному обсязі виконують узяті на себе зобов’язання, в цілому не відчують на собі норми нового закону.
Крім того, даним проектом Закону передбачається низка ефективних змін.
Для банків. При зміні розміру основного зобов’язання, за який спочатку поручився поручитель, порука не припиняється, а навпаки, триває лише в розмірі спершу взятого на себе зобов’язання як забезпечення – тобто раніше обумовленої і узгодженої в договорі поруки сумі зобов’язання (кредиту).
Крім того, в разі ліквідації боржника-юридичної особи, порука не припиняється, якщо до дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій про його припинення як юрособи кредитор звернувся до суду до поручителя за порушення таким боржником своїх зобов’язань.
Простими словами, банк так чи інакше зможе забрати те, що обумовлено в договорі. Можливості ухилитися від виконання власних зобов’язань, як це часто відбувається зараз, будуть зведені до мінімуму.
Для банків і позичальників. Вносяться зміни безпосередньо в зміст договору застави щодо можливості вказівки в ньому лише посилання на договір, яким встановлено основне зобов’язання. Це спрощує процедуру внесення відповідних змін.
Для банків і позичальників. Фінансові установи отримують доступ до Реєстру актів цивільного стану, що, по суті, спростить і здешевить (в частині оплати виписок з них) для позичальників процес оформлення кредитних договорів.
Важливо зауважити, що це відбувається тільки за згодою осіб, яких ця інформація стосується.
Для позичальників. Пропонується укладати договори застави транспортних засобів в простій письмовій формі, а не нотаріальній, що також є «бонусом» для позичальника для зменшення витрат і укладення договорів забезпечення зобов’язань.
Для банків. Банківські установи зможуть висувати свої вимоги щодо повернення боргу (кредиту) до спадкоємців з моменту, коли дізналися про прийняття спадщини або отримання ними свідоцтва про право на спадщину.
Для банків. Банки та інші фінансові установи отримають доступ до інформації у відкритому вигляді – до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включаючи архівні складові, Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру іпотек, Єдиного реєстру довіреностей.
Для банків. Всі внесені зміни в предмет іпотеки, наприклад, реконструкція, перебудова, будівництво, які спричиняють зміну площі майна, спочатку переданого в іпотеку, все одно залишаються предметом іпотеки.
Відповідно, для банку це зменшить кількість відмов у реєстрації в позасудовому та судовому порядках як способів звернення стягнення на іпотечне майно.
***
Окремо варто зазначити, що даним законопроектом не порушується ретроактивність закону, передбачена Конституцією України.
За своєю суттю він буде поширюватися на зобов’язання, які передусім виникають з нових договорів, а також є в чинних старих договорах.
Але якщо суперечка між позичальником і кредитором вже перебуває на стадії розгляду в суді, то розглядається вона на підставі норм, що діють на момент звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених або оскаржених прав та інтересів.
Зміст
Пов’язані статті
