Укр

En
Деталі
Назад до Прес-центру

Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТО

27 Березня 2018

Владислав Грищенко, адвокат, радник Ario Law Firm в авторському блозі на ЛІГА.net – про кричущу історію клієнта, розказану з його дозволу.

Нещодавно до мене звернувся клієнт з дуже нерадісною, але в останній час доволі поширеною історією: через те, що він відмовив правоохоронцям платити долю з бізнесу, вони сфабрикували проти нього кримінальне провадження, вже стандартно підкинувши зброю та боєприпаси. Особливо абсурдно ця історія звучить у той час, коли нам – українському суспільству – доповідають про неабиякі успіхи у реформі поліції, а по телебаченню та радіо крутять соціальні ролики про успіхи української прокуратури. Коли ж стикаєшся з реальними «успіхами» наших правоохоронних органів, картинка від екранної дещо відрізняється.

Коротко про героя справи

Отже, з дозволу мого клієнта трохи розповім про його діяльність. Віталій Сазонов – колекціонер і реставратор раритетної зброї. З 2014 року – від самого початку військових дій на Донбасі – займається волонтерством, забезпечуючи бійців АТО глушниками для зброї. У наших розмовах він неодноразово говорив, що з початком війни вирішив займатися тим, що вміє робити професійно й почав виготовляти глушники для зброї для добровольчих батальйонів ЗСУ.

Він відомий серед українських військових. Сам розробляє і виготовляє глушники, сам же возить в зону АТО, тестує їх з хлопцями на полігонах під Києвом. Як ось на цьому відео.

За час проведення антитерористичної операції Віталій передав на потреби армії більше 100 глушників. У грошовому еквіваленті це понад 200 000 грн.
Сергій Мамзін, позивний «Гугл» зі 128-ої бригади зі зброєю з глушником, виготовленим Сазоновим

Тож не дивно, що серед наших бійців Віталій користується авторитетом і повагою. Він є справжнім поціновувачем зброї, займається реставрацією старовинних зразків, роблячи з них справжні витвори мистецтва, у будинку тримає колекцію вихолощених (небойових) патронів часів Першої світової війни.

Деякі із виготовлених Сазоновим глушників для української армії

Звичайно ж, знання, досвід, експертиза, якими володіє Сазонов в частині збройової справи – справжня знахідка для правоохоронних органів. І, очевидно, на їхню

думку, щоб продовжувати займатися улюбленою ремеслом, Віталій повинен був би «купити» лояльність тих, хто стоїть на сторожі громадського порядку. Грошима або професійною допомогою (тобто безоплатною роботою, наприклад, на поліцію) – не має значення. Сазонов неодноразово отримував недвозначні натяки на те, що з органами краще «дружити». Однак, не порушуючи жодного закону, він залишився «глухим» до подібного роду «забаганок» окремих представників правоохоронної системи. Результати принципової позиції колекціонера-волонтера не змусили на себе чекати. У березні минулого року до нього увірвалися «маски-шоу» на підставі люб’язно наданого дозволу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва. Як не складно здогадатися, інкримінують Сазонову незаконне зберігання зброї.

«Полювання на відьом»

Вже практично класична схема вартових правопорядку отримати бажане від обраних ними об’єктів: проінстуктувати фейкових «свідків» – зареєструвати кримінальне провадження – підкинути «докази», заборонені законом предмети – підпорядкувати собі «підозрюваного/обвинуваченого». Подібним чином на початку цього року жертвою став колишній громадянин Білорусі і нинішній український бізнесмен Тимофій Кохнович. Зняте на приховану камеру відео обшуку, де слідчий нацполіціі проводить дивні маніпуляції з вазою (в якій пізніше знайшли патрони), сьогодні вільно гуляє по мережі. Кохнович був у списку правоохоронців на екстрадицію в Білорусь, звідки він втік від політичного переслідування більше 10 років тому. Як стверджує фігурант справи – йому запропонували відкупитися хабарем у розмірі 300 тис дол. Якби не робота журналістів, які оперативно відреагували на кричущий випадок і які оприлюднили дані з камери, можливо, Кохнович вже був би в Білорусі.

У подібній ситуації опинився і мій клієнт. За відомостями нібито «свідка», раніше судимого та знайденого в буквальному сенсі слова на вокзалі в Києві (про що я дізнався з власного проведеного розслідування), на Віталія заводять справу, інкримінуючи йому незаконне зберігання зброї. Безумовно, зброю «знаходять» (причому, прямо біля вхідних дверей, щоб далеко не ходити), знаходять також і мішечок з патронами та ще й не де-небудь, а серед згадуваної вище колекції небойових старовинних патронів початку XX століття.

На те, що зброю підкинули, вказує цілий ряд фактів.

По-перше, місце виявлення нібито “знайдених” предметів. Вкрай сумнівно, що той, хто буде нелегально зберігати вдома зброю, «сховає» її просто біля дверей – перед очима та в зоні доступу будь-якого гостя. Говорячи про знайдені патрони, Віталій наполягає на тому, що навіть якщо б у нього і були ці патрони, то він би в житті не тримав їх серед дороговартісної колекції раритету.

І «на закуску» найцікавіше: вже після того, як слідчі Голосіївського управління нацполіціі провели обшук і вилучили нібито сучасну бойову зброю у Сазонова, із собою до управління прихопили купу речей, які не є ані зброєю, ані боєприпасами. І – вуаля – заявляють, що з вилученого сконструювали ще один пістолет – «Вальтер ППК». Хотіли зробити ще й револьвер, але, на щастя, не змогли ніде знайти старовинного барабану до револьверу системи «Наган» на сім камор.

І «вишенькою на торті» в історії Віталія Сазонова став той факт, що слідчий, який вів справу волонтера і колекціонера Віталія Сазонова, є тією самою «зіркою ютубу» в ролику про підкидання набоїв Кохновичу.

Ще один, не менш кричущий факт у справі волонтера-колекціонера. Досудове розслідування проводилося з грубим порушенням прав Віталія. У неконституційний спосіб сторона звинувачення здійснювала негласні слідчі дії, знімаючи інформацію з двох мобільних телефонів Віталія. Це є втручанням в приватне спілкування, таємниця якого гарантується ст.31 Конституції України. Відбуватися подібні дії можуть тільки в порядку, визначеному Законом. Згідно ст.253 КПК України, Сазонов повинен був бути письмово повідомлений про це прокуратурою. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Під час ознайомлення з матеріалами провадження ми не побачили в них ані клопотань слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо Сазонова, ані постанов слідчого судді про надання такого дозволу, а також протоколів з результатами їх проведення. Зазначені процесуальні рішення також відсутні і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, який доданий до обвинувального акту.

Сьогодні Сазонову загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі, а вся його вина полягає лише в тому, що він відмовився купувати «лояльність» правоохоронців. Судове засідання у справі Віталія відбудеться 17 квітня цього року.
І висвітлити цю історію я вирішив ні в якому разі не з метою тиску на суд – доказів у невинуватості мого клієнта достатньо. Просто до глибини душі вражають ці «печерні» методи розправи, яких, на жаль, до сих пір дотримуються деякі наші правоохоронці, зводячи рахунки з «нелояльними» до них громадянами.

Крім того, не можу не звернути уваги на відсутність в Україні Закону «Про зброю», на що мається посилання у фабулі статті 263 КК України, інкримінованій Віталію Сазонову. Але це тема для окремої довгої дискусії.

Джерело: http://blog.liga.net/user/vgrischenko/article/29760.aspx

Зміст

Поділитися

Цей сайт використовує cookies, щоб покращити користувацький досвід