Прес-центр

Підписатись на новини

Чи повинна страждати компанія, якщо випадково в ланцюжку виявився фіктивний контрагент і чи слід ототожнювати фіктивність цього контрагента з проведеною господарською операцією? Чи варто катувати бізнес за зв’язки, які нерідко трапляються через причини, які від цього бізнесу не залежать? Для багатьох відповідь цілком очевидна, і особливо в поточних економічних умовах вона однозначно негативна … Але часто не для фіскальних органів. Адвокат Ario Law Firm Наталія Швець розбиралася в тому, чи можливо захистити підприємство, якщо його звинувачують у зв’язках з фіктивним контрагентом.

Судова практика і кримінальні провадження

Виходячи із судової практики, випливає, що якщо в ланцюжку виявився фіктивний контрагент, то податкові донарахування будуть визнані в суді правомірними. Однак, слід врахувати, що відкриття кримінального провадження і отримання показань про непричетність до господарської діяльності підприємства в такого роду кримінальних провадженнях не є беззаперечним доказом відсутності проведення реальної господарської операції.

Крім того, під час кримінального провадження свідчення директора, головного бухгалтера (свідків/ обвинувачених) можуть змінюватися. Зрештою, порушена кримінальна справа може бути закрита через відсутність складу злочину. Також, необхідно виходити і з того, що платник податків, укладаючи договір, взагалі може не знати, що стосовно його контрагента порушено кримінальне провадження.

З цієї причини не можна стверджувати, що відкриття кримінальної провадження і отримання показань директора про його непричетність до господарської діяльності, підтверджують фіктивність контрагента. В податкових спорах, податкові органи досить часто використовують інформацію з реєстру кримінальних проваджень, і виступаючи в суді вказують на наявність кримінальних проваджень, забуваючи при цьому про наявність всіх первинних бухгалтерських документів.

На мій погляд, у справах, де заперечується податкове повідомлення-рішення по контрагенту, за яким ведеться кримінальне провадження, необхідно розглядати доведеність реальності господарської операції в загальній сукупності доказів, а не виключно керуватися відкриттям кримінального провадження.

Крім того, на мій погляд, наявність вироку по кримінальній справі та визнання контрагента фіктивним, не тягне за собою фіктивність всіх зроблених ним господарських операцій. Нікчемність і недійсність господарських операцій повинна доводитися в суді, але фіскали часто не обтяжують себе судовими процесами, а відразу відкривають кримінальне провадження, складають акти податкових перевірок, і апріорі господарські операції визнаються нікчемними.

З огляду на неоднозначність судової практики в частині оскарження податкових повідомлень-рішень у разі наявності вироків суду у кримінальних справах, на розгляд Великої палати Верховного Суду було передано справу №826 / 19939/16 про скасування податкового повідомлення-рішення. Неоднозначність виникла в зв’язку з різною оцінкою судами доказів при встановленні факту реальності господарських операцій і ймовірності їх здійснення. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73054732

Велика Палата Верховного суду зазначила: “У частині дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду, велика Палата Верховного Суду зазначає, що в кожній конкретній справі суд повинен надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи”.

Це визначення доводить, що кожен податковий спір є самостійним і індивідуальним.

Спосіб тиску – податкові перевірки

Що стосується рішень про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних справ, то тут слід зазначити, що фіскали активно користуються приписами п. 78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України, де зазначено, що перевірка може проводитися в разі, коли отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки.

Главою 20 і 21 КПК України чітко визначено перелік слідчих дій – гласних і негласних (розшукових), розділом II визначено перелік заходів забезпечення кримінального провадження. У цьому переліку відсутня така слідча дія і захід забезпечення як проведення податкової перевірки. Тому призначення податкових перевірок не відноситься ні до слідчих дій, ні до заходів забезпечення кримінального провадження. У той же час, варто звернути увагу, що в КПК України процедура розгляду такого роду клопотань теж відсутня.

І ось ще на чому особливо слід з акцентувати увагу. Проблематика винесення постанов про проведення податкових перевірок в рамках кримінального провадження полягає в тому, що такі рішення не підлягають оскарженню в розумінні кримінального процесуального кодексу. Неможливість апеляційного оскарження таких постанов є порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом, доступу до правосуддя. Тому, після винесення рішення про призначення податкової перевірки, платнику податків ще необхідно довести своє право на оскарження такого рішення.

читати далі

Печерський суд Києва задовольнив скарги радника Ario Law Firm Владислава Грищенка на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури, у тому числі, й очільника прокуратури за невнесення його підлеглими кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та ігнорування обов`язку визначити підслідність кримінального провадження.

Так, суд зобов`язав керівництво Генпрокуратури розглянути у термін не більше трьох днів клопотання захисту Владислава Марченка, заступника голови Запорізької облради про передачу кримінального провадження для подальшого розслідування за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України, а також внести відповідні відомості до ЄРДР про злочин слідчого при незаконному затриманні Владислава.

У січні 2018 року адвокат Марченка Владислав Грищенко направив на ім`я генпрокурора Юрія Луценка клопотання про передачу кримінального провадження проти заступника голови Запорізької облради Владислава Марченка для подальшого розслідування за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України. Адже згідно з ч.5 ст. 36 КПК України, забороняється доручати іншому правоохоронному органу здійснення досудового розслідування кримінального провадження, що підслідне НАБУ. А відповідно до ч.5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує виключно Генеральний прокурор або його заступник.

Нібито скоєне, за версією прокуратури, правопорушення на території міста Запоріжжя та Запорізької області – не знаходиться під юрисдикцією прокуратури Харківської області. Цими діями прокуратура Харківської області порушила вимоги ч.1 ст.218 КПК України. Більш того, через те що підозра лягає на депутата облради, а інкримінований розмір шкоди у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб (на час вчинення злочину), прокуратура Харківської області порушила 5 частину ст. 216 КПК, адже досудове розслідування у цьому випадку мало б здійснювати Національне антикорупційне бюро України.

Клопотання сторони захисту про передачу провадження Національному антикорупційному бюро України, Генпрокуратура проігнорувала. Проте суд зайняв принципову позицію і зобов`язав компетентних посадових осіб Генпрокуратури, а це – виключно генпрокурор або його заступник, розглянути клопотання та врешті решт визначитися з підслідністю. Враховуючи той факт, що за законом справа Владислава Марченка мала б розслідуватися НАБУ, слідство прокуратури є незаконним, а усі здобуті ними матеріали є недопустимими доказами у силу вимог Кримінального процесуального кодексу України, – підкреслив Владислав Грищенко, радник Ario Law Firm. – Ці рішення суду, як і попереднє про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, в черговий раз підкреслюють необґрунтованість підозри, висунутої Владиславу Марченку. Сторона захисту має намір йти до кінця у доведенні невинуватості Владислава та відновленні його репутації».

Нагадаємо, 21 січня 2017 року прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, під час яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у нібито розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Сторона захисту вважає підозру безпідставною та оскаржила доводи прокуратури – суд відмовився відправляти Владислава та Марка на час досудового розслідування за ґрати, призначивши братам запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у подальшому ще й змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Адвокати Владислава та Марка також довели безпідставність клопотань прокурора щодо відсторонення Владислава Марченка від своїх обов`язків – суд першої та другої інстанції залишив Владислава на посаді заступника голови Запорізької обласної ради.

Більш детально щодо перебігу справи братів Марченків, можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/.

 

Справа Марченка: підслідність буде змінено?

Справа Марченка: підслідність буде змінено?

читати далі

Апеляційний суд Харківської області задовольнив апеляційну скаргу адвокатів Владислава Марченка, заступника голови Запорізької обласної ради та його брата Марка та змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Таким чином, суд відмовив прокуратурі у продовженні запобіжного заходу для братів у вигляді домашнього арешту з 23.00 до 6.00 наступного дня – тобто у тому ж обсязі, який ухвалив Червонозаводський суд Харкова у лютому 2018 року.

Нагадаємо, 21 січня 2017 року прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, в результаті яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у нібито розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Сторона захисту вважає підозру безпідставною та оскаржила доводи прокуратури – суд відмовився відправляти Владислава та Марка на час досудового розслідування за ґрати, призначивши братам запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у подальшому ще й пом`якшив умови домашнього арешту. Адвокати Владислава та Марка також довели безпідставність клопотань прокурора щодо відсторонення Владислава Марченка від своїх обов`язків – суд першої та другої інстанції залишив Владислава на посаді заступника голови Запорізької обласної ради.

Сьогодні Апеляційний суд вкотре підтвердив сумнівність доводів прокуратури щодо необхідності тримання Владислава та Марка під домашнім арештом та змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Це означає, що вони матимуть певні обов`язки на кшталт звітування прокуратури у разі, якщо вирішать змінити адресу проживання тощо, – сказав один з адвокатів братів Марченків, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець. – Якщо переглянути хронологію судових засідань по Владиславу та Марку, то можна побачити, як послідовно суд відмовляє прокуратурі через необґрунтованість доводів. Сторона захисту, у свою чергу, має намір і надалі доводити невинуватість обох братів Марченків аж до зняття абсолютно усіх підозр».

Більш детально щодо обігу справи братів Марченків, можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/

Марченкам скасовано домашній арешт

читати далі

Партнер Ario Law Firm Євген Грушовець взяв участь у прямому ефірі програми «Кримінал» на телеканалі «Прямий», де відповів на гострі запитання ведучого та дозвонювачів стосовно розкриття резонансних злочинів, міру відповідальності за їх вчинення, а також про можливість постраждалому отримати компенсацію від таких злочинів.

Нижче – основні тези щодо українських реалій кримінального процесу, озвучені Євгеном Грушовцем.

Кримінал сьогодні. Погляд професіонала

Що заважає розкривати резонансні злочини?

Основна причина не розкриття умисних вбивств – відсутність бажання та недостатній професійний досвід співробітників поліції, які займаються розкриттям таких злочинів. Умисні вбивства дуже якісно готуються. А тому, для розкриття таких злочинів працівники поліції, які їх розслідують, мали б отримувати досвід від старших колег, але через проведення реформ та люстрацію, сьогодні це неможливо. Ті працівники «убойних» відділів, які раніше мали досвід розкриття таких злочинів та якісну агентурну сітку, в більшості звільнились з правоохоронних органів. На сьогоднішній день це є одним з ключових факторів не розкриття умисних убивств.

Статистика говорить: щорічно в Україні відбувається більше тисячі вбивств, у тому числі умисних, вбивств з необережності чи коли смерть настає у зв`язку з нанесенням тілесних ушкоджень на грунті побутових неприязних стосунків. Серед цих злочинів категорія вбивств на замовлення розкривається найменше.

Чи можливо покращити статистику, аби злочини розкривалися ефективніше?

Кілька тижнів тому я був присутній на зустрічі Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова. Міністр запевнив, що розкриття тяжких злочинів на сьогодні сягає 90%. Таким чином, виходячи з цієї статистики можна говорити, що не розкривається лише одне умисне вбивство з десяти.

На жаль, особисто у мене немає інформації, яким чином формувалась така статистика. Однак, ми можемо пригадати близько 5 умисних вбивств, які відбулися протягом останнього часу і які на сьогоднішній день не розкриті. Тому, якщо говорити про вбивства на ґрунті побутових відносин , то я не виключаю, що вони розкриваються, адже відразу по “гарячих слідах” можна встановити винуватця. Те, що стосується професійних убивств, які ретельно готувалися, розкрити їх набагато важче.

Якщо подивитись на нещодавнє вбивство, що відбулося у Херсоні (вбивство херсонського бізнесмена – прим.), не важко зрозуміти, що особа, яка вчиняла вбивство, скоріш за все усвідомлювала, що буде не одна, а дві людини, і окрім жертви на місці злочину можуть бути випадкові перехожі (убитий бізнесмен був разом з охоронцем – прим.). Тобто виконавець цього злочину свідомо йшов на усі ризики і він досягнув своїх цілей – одна людина загинула, інша – важко поранена. Також слід звернути увагу на те, що злочин відбувався не вночі, а у вечірній час. Таким чином, можна констатувати, що кілером було прораховано і маршрут, і кількість людей.Це свідчить про те, що стався професійно скоєний злочин.

Що робити, якщо поліцейські перевищують свої повноваження?

Якщо ви стали жертвою дій правохоронців, то маєте подати заяву про вчинення кримінального правопорушення, що має розслідуватися не тим органом, працівниками якого було завдано вам шкоди. За результатами незалежного розслідування встановлюють, чи дійсно було перевищення повноважень правоохоронцями. Якщо воно було, то порушник має понести не дисциплінарну, а безпосередньо кримінальну відповідальність, яка полягає у більш суровому покаранні.

Про співмірність відповідальності, якщо потерпілий вводить в оману слідство

Тут також є важелі у законодавстві, у Кримінальному кодексі. По-перше, відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Якщо особа навмисно повідомляє дані про те, що поліцейський вчинив щодо нього злочин, а це виявляється фейком, за це передбачено до 5 років позбавлення волі.

Також чинним законодавством передбачена відповідальність за надання завідомо неправдивих показів. Тобто якщо особа усвідомлює, що події, про які вона розповідає відбувалися іншими чином і вона навмисно вводить слідство в оману, за це також передбачається відповідальність. Слідчі повинні усе це перевіряти.

Про ймовірність дістати компенсацію пасажиру маршрутки у разі ДТП

Гіпотетично відшкодування можливе, але цей процес, скоріш за все, затягнеться, адже відповідне рішення має ухвалити суд. На сьогоднішній день судова система не те, що завантажена, вона перевантажена. Справи можуть розглядатися роками, особливо якщо це кримінальні провадження, у рамках яких обвинувачують водія за те, що він порушив правила дорожнього руху.

Якщо ДТП сталося через технічний стан транспортного засобу, то водій цього транспортного засобу несе персональну адміністративну відповідальність. Пасажир у цьому випадку може отримати компенсацію, якщо йому завдано якоїсь шкоди: легкі тілесні ушкодження, пошкодження особистих речей. Після того, як водія притягують до адміністративної відповідальності, пасажир має право звернутися по компенсацію завданої шкоди як до власника цього транспортного засобу, так і до порушника, через якого це правопорушення сталося.

Про головне: висновки
Несумірність покарання породжує нові правопорушення. Якщо людина має намір вчинити щось, вона має розуміти, що її обов`язково притягнуть до кримінальної відповідальності, вона так чи інакше понесе не тільки майнову, а й більш сувору відповідальність. У нас в країні це розуміння багато у чому відсутнє.

Також реалії сьогодення неабияк формують політики та суспільство. Адже розкриття злочинів та відповідальність за це винуватця залежать саме від їхньої правової свідомості та бажання шукати справедливість. Важливо сказати і про те, що багато наших законів не відповідають сьогоднішнім реаліям. Я можу навести багато прикладів, коли особа розуміє, що вона може вчинити якесь правопорушення і понести за це покарання у вигляді штрафу розміром у 51 грн!

Кримінал сьогодні. Погляд професіонала

читати далі

Декларувати чи ні?

Квітень 25, 2018

Олена Диннік, юрист Ario Law Firm аналізує законодавство та відповідає, чи слід вносити у декларацію транспортний засіб, який не належить держслужбовцю, проте він їм користується.

Згідно до Закону України «Про запобігання корупції» держслужбовець зобов`язаний вносити у декларацію автомобіль, яким він користується.

Зокрема, у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.
Якщо ж припустимо, що декларанту не відома інформація про власника майна, яким він користується, а із правовстановлюючих документів встановити ці відомості неможливо, то при заповненні відповідних полів декларації слід обрати помітку «Не відомо». Винятком є лише поля «Прізвище», «Ім’я» та «По батькові (за наявності)» власника такого майна, заповнення яких є обов’язковим.

Окрім того, інформацію про власників транспортних засобів можна отримати у відкритому Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників.

Проте, слід звернути увагу на інший аспект, який вказаний у «Пам`ятці декларанта» на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/news/subyektam-deklaruvannya-pamyatka-deklarantu). Зокрема, мова йде про те, що транспортні засоби декларуються відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Тобто якщо декларант протягом року користувався автомобілем, проте 31 грудня (останні день звітного періоду) не використовував авто, то вносити його до декларації не обов`язково.

За завідомо недостовірні відомості у декларації передбачено адміністративний штраф, і навіть кримінальну відповідальність в залежності від вартості майна.

 

 

читати далі

У Києві відбувається ІІІ Форум з реструктуризації та банкрутства від видання “Юридична практика”. Захід відкрили визнані експерти ринку – захисники та представники кредиторів, боржників, держави, а також судді, які спеціалізуються на процедурах банкрутства та реструктуризації.

В очікуванні революції
Разом вони шукали найбільш справедливі компроміси для кожної сторони в процедурах банкрутства та можливості підвищення відкритості та прозорості процедур. Адже ці фактори серед інших мають вирішальний вплив на інвестиційний клімат, внутрішнє кредитування і взагалі стан сучасної української економіки.

Не дивлячись на те, що нещодавно Верховною Радою у першому читанні був ухвалений проект Кодексу України щодо процедур банкрутства (№8060), учасники першої сесії форуму зійшлися на тому, що документ потребує серйозного доопрацювання.

Народний депутат, член Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя, голова підкомітету з питань виконання рішень ЄСПЛ Руслан Сидорович продемонстрував учасникам форуму кілька сотень сторінок внесених експертами правок до нового Кодексу та пообіцяв революційні новації у процесах продажу майна боржника.

Також учасники обговорили вирішення питань неплатоспроможності не лише юридичних, але і фізичних осіб, нові правила продажу майна боржника, виконання судових рішень та перспективи настання «позасудової ери» у процедурах банкрутства та багато іншого.

Заступник міністра юстиції Олена Сукманова назвала кодекс прогресивним, проте зазначила, що держава має дати максимум інструментів, які б використовував бізнес і експертне середовище.

Ми маємо збільшувати кількість інструментів, не розподіляючи на державні чи недержавні кошти. Тільки у цьому випадку процедура банкрутства може стати природнім процесом, а не як зараз – здебільшого спланованою акцією”, – сказала заступник міністра.

Роман Шпек, голова ради Незалежної асоціації банків України зазначив, що умови роботи і конкуренція мають бути рівними як для державних, так і для приватних підприємств. Держпідприємство – державне за структурою власності, та воно має бути ринковим за формою господарювання. І це так само має стосуватися і процедур банкрутства та продажу майна.

Ми, банківське середовище підтримуємо Кодекс. Але проблема – не у законодавстві, а у тому що у нас в країні сьогодні законодавство може і не виконуватись. А тому важливо, щоб усі учасники процесу мали дійсно рівні права і обов’язки», – підкреслив Роман Шпек.

Що ж до пошуку компромісів під час обговорення тексту кодексу, то Роман Шпек застеріг від ухвалення Кодексу ціною будь-яких компромісів.

Якщо заради проходження проекту (Кодексу з процедур банкрутства) ви будете шукати будь-яких компромісів, це закон не буде законом, що стимулюватиме економічне зростання”, – попереджає Роман Шпек.

У свою чергу старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий звернув увагу на запропоновані зміни щодо реалізації майна.

Законопроект, прийнятий у першому читанні, до другого зміниться кардинально, у тому числі і в частині реалізації. Продаж майна має стати більш зрозумілим і простим. Закладена в правках модель організації торгів майном банкрутів перегукується з нещодавно ухваленим законом про приватизацію, і, фактично, унеможливлює зловживання організатора торгів, зокрема, щодо недопуску учасників до торгів. Ця модель убезпечує учасників, кредиторів і продавців від неналежної, неправової поведінки організатора торгів та інших учасників. За умови ухвалення Законопроекту в цілому, будуть унормовані і процедури реалізації результатів аукціону, що також значно знизить ризики в процесі продажу майна боржника”, – сказав Юліан Хорунжий.

Автор фото: Євген Король.

читати далі

У відмінній нормі

Квітень 17, 2018

Радник Ario Law Firm Кирило Юхно в авторській статті для «Юридичної практики» про те, як нові законодавчі норми дозволяють зробити висновки про невідворотність змін в судовій практиці з розгляду корпоративних спорів.

Як відомо, підвідомчість корпоративних спорів господарським судам була закріплена на законодавчому рівні в кінці 2006 року. З тих пір також була введена виключна підсудність справ, що виникають з корпоративних відносин, за місцезнаходженням господарського товариства, щодо якого виник спір.

Окремі категорії

До справ, що виникають з корпоративних відносин, були віднесені спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Законом від 15 грудня 2006 року також були внесені зміни до Господарського кодексу (ГК) України та було визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються і припиняються щодо корпоративних прав.

Визначення терміна «корпоративні права» залишається незмінним з часу прийняття ГК України: корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, включаючи право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.
Якщо порівняти новий Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України та його попередню редакцію в частині правил розгляду корпоративних спорів, то побачимо такі зміни.

Перш за все, в новій редакції ГПК України при визначенні кола справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, наведено невичерпний перелік можливих справ, про що свідчить словосполучення ” у тому числі”.

У новому ГПК України окремим пунктом (пункт 4 частини 1 статті 20) визначено категорію справ у спорах, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод в сімейних і спадкових правовідносинах.

Замість передбаченої в попередній редакції ГПК України категорії справ “справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери” новим ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів відноситься розгляд справ у спорах про цінні папери, в тому числі пов’язаних з правами на цінні папери і правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями з цінних паперів, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, що не є підприємцем, і векселів, що використовуються в податкових і митних правовідносинах (пункт. 5 частини 1 статті 20).

Логічним і довгоочікуваним є закріплення в новому ГПК України норми про те, що до юрисдикції господарських судів також належить розгляд вимог, які є похідними від корпоративного спору: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, які порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав або спору, який виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 статті 20).

Крім того, в новому ГПК України, так само як і в попередній редакції, передбачена підвідомчість господарським судам так званих “похідних позовів” – категорії справ, введених з 01 травня 2016 року, в суперечках між юридичною особою і його посадовою особою (в тому числі посадовою особою, повноваження якого припинені) про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданого в інтересах такої юридичної особи.

Тепер юрисдикція

Слід додати, що законодавець не використовує поняття “підвідомчість” в новому ГПК України, замінивши його на більш громіздкий термін “юрисдикція господарського суду”. Причому, юрисдикція може бути предметною і суб’єктною (екс-підвідомчість) або територіальною (аналог підсудності). Слід також мати на увазі, що за новим ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі з похідними вимогами, справи у спорах в угодах в частині корпоративних прав (акцій), а також “похідні позови” про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного виробництва.

Які перші висновки можна зробити з вищезазначених змін і нововведень?

По-перше, ключовою ознакою у визначенні юрисдикції господарського суду з розгляду корпоративних спорів є предмет спору, а не суб’єктний склад учасників спірних правовідносин.

По-друге, починаючи з 15 грудня 2017 року окреслене пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України коло справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, підлягає розширеному тлумаченню.

Такий висновок має дуже велике практичне значення. Наприклад, у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 910/8438/15-р було зазначено прямо протилежне: ” … пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню у справах, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського суспільства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі який вибув”. У зазначеній справі позивачем з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ виступила фізична особа – акціонер ПрАТ, яка була єдиним учасником ТОВ. При цьому, позивачу належало 50% акцій ПрАТ. Однак, Верховний Суд України вказав у згаданій постанові, що суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій неправильно застосували норми права і дійшли помилкового висновку про наявність між сторонами корпоративних відносин в суперечці. Посилаючись на непідвідомчість даного спору господарським судам, Верховний Суд України припинив провадження у справі.

Беручи до уваги зміни в формулюванні корпоративних суперечок, віднесених до юрисдикції господарських судів по новому ГПК України, а також право фізичної особи звертатися до господарського суду за захистом не тільки своїх прав, але і законних інтересів, представляється досить імовірним, що господарські суди розглядатимуть подібні справи на підставі норм нового ГПК України.

По-третє, втрачають актуальність деякі роз’яснення Вищого господарського суду України в частині визначення корпоративних суперечок і їх підвідомчості. Як зазначено вище, за новим ГПК України господарськими судами повинні розглядатися всі суперечки, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод у сімейних і спадкових правовідносинах. У зв’язку з цим, відтепер представляються невідповідними новому ГПК України положення пункту 1.7 «корпоративної» Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016, в якій зазначено, що до корпоративних спорів не належать і вирішуються загальними або господарськими судами в залежності від суб’єктного складу спори про визнання права власності на акції, суперечки про укладення, розірвання, зміну, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, і суперечки щодо інших угод з акціями.

Безумовно, зміни до ГПК України необхідно аналізувати з урахуванням судової практики. З урахуванням останніх рішень Верховного Суду в корпоративних спорах сподіваємося на те, що суди нарешті будуть віддавати перевагу сутнісному, а не формальному підходу у визначенні спору корпоративним.

Джерело:http://pravo.ua/article.php?id=100117100

читати далі

22 листопада минулого року в Полтаві було побито суддю Октябрського райсуду Ларису Гольник разом з її чоловіком. При цьому, потерпілих не намагалися пограбувати, а одразу почали бити заздалегідь приготовленими предметами.

За півтора року до цих подій – у травні 2016 року – саме ця суддя продемонструвала відео, з якого видно, як особа, схожа на мера Полтави Олександра Мамая намагається “домовитися” з суддею про закриття корупційного адміністративного провадження проти нього.

Після цього пані Лариса почала відчувати тиск на собі з боку колег «по цеху». У вересні 2017 року Національне агентство запобігання корупції винесло припис голові Вищої ради правосуддя Ігорю Бенедисюку стосовно полтавського судді, який здійснював тиск на колегу Ларису Гольник.

Наразі ведеться досудове розслідування щодо нападу на суддю, проте за 4,5 місяці ніяких значних результатів слідство не надало.

Про перебіг слідства та про те, чи буде розкрито злочин під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповів адвокат пані Лариси, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

«Відразу після того, як на пані Ларису було вчинено напад 22 листопада 2017 року, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 296 Кримінального кодексу України. Це хуліганство. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є те, що під час його вчинення застосовувалися спеціально приготовлені предмети. У нашому випадку це дубинки чи палиці, які безпосередньо використовувались нападниками. Після внесення відомостей до ЄРДР, пані Ларису відразу було визнано потерпілою. І фактично у вказаному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня винних не встановлено.

Запитання, чи будуть встановлені винні, на мій погляд, є риторичними, адже характер цих кримінальних проваджень передбачає, що вони мають розкриватися, як то кажуть, по гарячих слідах. Якщо протягом досить короткого терміну не буде встановлено, по-перше, виконавців, по-друге, замовників чи інших осіб, які допомагали вчинити цей злочин, то вірогідність того, що це кримінальне провадження буде розкрите, з кожним днем стає все меншою і меншою.

Я б хотів зазначити про те, що це є тяжким злочином, за нього передбачено покарання терміном більше п`яти років. Проте також варто звернути увагу і на те, чому було вчинено цей злочин.

Чи був він вчинений щодо Гольник як громадянки України? Чи все ж таки був вчинений щодо особи, яка має певний соціальний статус, а саме статус судді, яка своїми діями комусь може заважати.

Правоохоронні органи повинні були розглядати усі версії злочину, у тому числі, можливо, з якихось побутових мотивів, але скоріш за все, у зв`язку з тим, що пані Лариса має статус судді. Думаю, отим двом велосипедистам навряд чи було цікаво просто вчинити злочин. Скоріш за все, вони виконували замовлення за якусь винагороду.

Пані Лариса була визнана потерпілою, було отримано її покази, покази свідків, у тому числі, і чоловіка, який у той момент також був на місці скоєння злочину і завдяки його діям орган досудового розслідування фактично отримав певні речові докази. Це велосипед, що був залишений на місці подій та з якого було отримано певні зразки, а також шапка, яка використовувалась нападником для прикриття.

На цьому фактично та сторона кримінального провадження щодо матеріальних чи якихось інших носіїв, які можуть допомогти розслідувати злочин, вичерпана. Чи буде на сьогоднішній день можливість отримати нові докази? Сумніваюся, тому що характер кримінального правопорушення не дає можливості працівникам правоохоронних органів через 4-5-6 місяців здобувати нові речові докази.

Чи було на сьогоднішній день якісно проведено досудове розслідування і чи зацікавлені правоохоронні органи у тому, щоб встановити виконавців і організаторів цього злочину? Думаю, що на рівні виконавців безпосередньо слідчих, які проводять це досудове розслідування, можливо й так. Але чи зацікавлена в розслідуванні правоохоронна структура така, як, наприклад, прокуратура Полтавської області, яка у рамках КПК є органом вищого рівня? Чи зацікавлена, наприклад, прокуратура області у тому, аби для розкриття цього кримінального провадження надати йому більше сил та ресурсів і фактично зробити його принциповим? Я в цьому сумніваюся.

Таким чином, виникає питання, чи захищає сьогодні правоохоронна система громадян України, які стали об’єктом злочинних посягань? І, більш того, чи захищає правоохоронна система суддів як людей, які мають певний спеціальний статус, і від рішення яких залежать долі інших осіб?

Я не кажу про те, що в усіх випадках здійснюється безпосереднє фізичне насильство. Інколи це насильство проявляється у тому, що під час виконання обов’язків на суддю здійснюється психологічний тиск. Їх просто намагаються змусити прийняти певні рішення. Я говорю про те, що створюються умови, при яких суддю безпосередньо ставлять в таке становище, що вона просто не може прийняти інше рішення. Отже, питання у тому, чи зможе кожний з суддів, які сьогодні справляють правосуддя, на прикладі Лариси Гольник сказати, що правоохоронна система їх захистить і те, що, наприклад, прокурор області залучить усі необхідні сили для розкриття цього злочину?

Ще викликає занепокоєння й інша ситуація – нам відомо, що пані Лариса може бути фігурантом якихось інших кримінальних проваджень, де її стан вже не «потерпіла». Ми знаємо, що прокуратура Полтавської області здійснює процесуальне керівництво в інших провадженнях, де безпосередньо на пані Ларису пишуть якісь заяви, що вона нібито вчиняє кримінальне правопорушення там, де його просто бути не може. Чи може бути об`єктивним орган, який розслідує справу, де пані Лариса є потерпілою і у той же час обвинувачуваною в інших провадженнях?

У березні до Кримінального процесуального кодексу набули чинності зміни, які чітко встановлюють обставини і часові проміжки, у рамках яких може здійснюватися досудове розслідування. Якщо, наприклад, по такій категорії злочинів не буде встановлено осіб, які його вчинили, то такі кримінальні провадження вже за рік мають бути закриті. Наше кримінальне провадження під цю норму закону не підпадає, тому що воно вчинено до того, як були ухвалені ці зміни. Проте ми маємо розуміти, що у подальшому, якщо за один рік не встановлено винних, то жодна особа до відповідальності притягнута не буде. А відсутність об’єктивного та справедливого покарання дає право вчиняти інші злочини. І я не виключаю, що вони можливо ці нападники готують вже новий злочин, я не виключаю те, що до пані Лариси у майбутньому знову може бути вчинено аналогічний злочин, аби підтвердити, що правоохоронні органи не захищають осіб, які стають проти всієї глобальної корумпованої системи.

Якщо якийсь громадянин України, а тим більше суддя, розуміє, що на нього вчиняється тиск, він просто на прикладі цієї справи скаже: «А навіщо мені когось повідомляти про вчинення злочину, якщо ми бачимо, що з Ларисою Гольник? Вона повідомляла і що вона отримала врешті-решт?».

Отримала чергові кримінальні провадження, у яких її будуть викликати для того, щоб показати, що вона не у тому напрямку діє? Тому вважаю, що єдиним якісним результатом у цій справі може бути лише те, що буде встановлено осіб, якими було скоєно злочин і їх буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

У нас немає цілі посадити їх у в`язницю. У нас є ціль показати, що правоохоронна система здатна розслідувати такі кримінальні провадження. Громадяни України повинні мати віру у те, що ця правоохоронна система захищає їх, і в те, що судді, які виявились у силу певних життєвих обставин свідками тих подій, в яких дійсно спотворюється суть судової системи, також будуть захищені як суб`єкти, які справляють правосуддя і рішення яких впливають у подальшому на долю інших людей. Тому ми будемо чекати справедливого якісного розслідування і хочеться вірити, що найближчим часом все ж таки якісь дієві результати ми отримаємо» – розповів Євген Грушовець.

Відео з брифінгу можна подивитись за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=tIejnMrykio&sns=fb

Чи буде розкрито напад на суддю?

 

читати далі

Владислав Грищенко, адвокат, радник ARIO LAW FIRM в авторському блозі на ЛІГА.net – про кричущу історію клієнта, розказану з його дозволу.

Нещодавно до мене звернувся клієнт з дуже нерадісною, але в останній час доволі поширеною історією: через те, що він відмовив правоохоронцям платити долю з бізнесу, вони сфабрикували проти нього кримінальне провадження, вже стандартно підкинувши зброю та боєприпаси. Особливо абсурдно ця історія звучить у той час, коли нам – українському суспільству – доповідають про неабиякі успіхи у реформі поліції, а по телебаченню та радіо крутять соціальні ролики про успіхи української прокуратури. Коли ж стикаєшся з реальними «успіхами» наших правоохоронних органів, картинка від екранної дещо відрізняється.

Коротко про героя справи

Отже, з дозволу мого клієнта трохи розповім про його діяльність. Віталій Сазонов – колекціонер і реставратор раритетної зброї. З 2014 року – від самого початку військових дій на Донбасі – займається волонтерством, забезпечуючи бійців АТО глушниками для зброї. У наших розмовах він неодноразово говорив, що з початком війни вирішив займатися тим, що вміє робити професійно й почав виготовляти глушники для зброї для добровольчих батальйонів ЗСУ.

Він відомий серед українських військових. Сам розробляє і виготовляє глушники, сам же возить в зону АТО, тестує їх з хлопцями на полігонах під Києвом. Як ось на цьому відео.

За час проведення антитерористичної операції Віталій передав на потреби армії більше 100 глушників. У грошовому еквіваленті це понад 200 000 грн.
Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОСергій Мамзін, позивний «Гугл» зі 128-ої бригади зі зброєю з глушником, виготовленим Сазоновим

Тож не дивно, що серед наших бійців Віталій користується авторитетом і повагою. Він є справжнім поціновувачем зброї, займається реставрацією старовинних зразків, роблячи з них справжні витвори мистецтва, у будинку тримає колекцію вихолощених (небойових) патронів часів Першої світової війни.

Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОЯк поліція влаштувала полювання на волонтера АТО

Деякі із виготовлених Сазоновим глушників для української армії

Звичайно ж, знання, досвід, експертиза, якими володіє Сазонов в частині збройової справи – справжня знахідка для правоохоронних органів. І, очевидно, на їхню

думку, щоб продовжувати займатися улюбленою ремеслом, Віталій повинен був би «купити» лояльність тих, хто стоїть на сторожі громадського порядку. Грошима або професійною допомогою (тобто безоплатною роботою, наприклад, на поліцію) – не має значення. Сазонов неодноразово отримував недвозначні натяки на те, що з органами краще «дружити». Однак, не порушуючи жодного закону, він залишився «глухим» до подібного роду «забаганок» окремих представників правоохоронної системи. Результати принципової позиції колекціонера-волонтера не змусили на себе чекати. У березні минулого року до нього увірвалися «маски-шоу» на підставі люб’язно наданого дозволу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва. Як не складно здогадатися, інкримінують Сазонову незаконне зберігання зброї.

«Охота на відьом»

Вже практично класична схема вартових правопорядку отримати бажане від обраних ними об’єктів: проінстуктувати фейкових «свідків» – зареєструвати кримінальне провадження – підкинути «докази», заборонені законом предмети – підпорядкувати собі «підозрюваного/обвинуваченого». Подібним чином на початку цього року жертвою став колишній громадянин Білорусі і нинішній український бізнесмен Тимофій Кохнович. Зняте на приховану камеру відео обшуку, де слідчий нацполіціі проводить дивні маніпуляції з вазою (в якій пізніше знайшли патрони), сьогодні вільно гуляє по мережі. Кохнович був у списку правоохоронців на екстрадицію в Білорусь, звідки він втік від політичного переслідування більше 10 років тому. Як стверджує фігурант справи – йому запропонували відкупитися хабарем у розмірі 300 тис дол. Якби не робота журналістів, які оперативно відреагували на кричущий випадок і які оприлюднили дані з камери, можливо, Кохнович вже був би в Білорусі.

У подібній ситуації опинився і мій клієнт. За відомостями нібито «свідка», раніше судимого та знайденого в буквальному сенсі слова на вокзалі в Києві (про що я дізнався з власного проведеного розслідування), на Віталія заводять справу, інкримінуючи йому незаконне зберігання зброї. Безумовно, зброю «знаходять» (причому, прямо біля вхідних дверей, щоб далеко не ходити), знаходять також і мішечок з патронами та ще й не де-небудь, а серед згадуваної вище колекції небойових старовинних патронів початку XX століття.

На те, що зброю підкинули, вказує цілий ряд фактів.

По-перше, місце виявлення нібито “знайдених” предметів. Вкрай сумнівно, що той, хто буде нелегально зберігати вдома зброю, «сховає» її просто біля дверей – перед очима та в зоні доступу будь-якого гостя. Говорячи про знайдені патрони, Віталій наполягає на тому, що навіть якщо б у нього і були ці патрони, то він би в житті не тримав їх серед дороговартісної колекції раритету.

І «на закуску» найцікавіше: вже після того, як слідчі Голосіївського управління нацполіціі провели обшук і вилучили нібито сучасну бойову зброю у Сазонова, із собою до управління прихопили купу речей, які не є ані зброєю, ані боєприпасами. І – вуаля – заявляють, що з вилученого сконструювали ще один пістолет – «Вальтер ППК». Хотіли зробити ще й револьвер, але, на щастя, не змогли ніде знайти старовинного барабану до револьверу системи «Наган» на сім камор.

І «вишенькою на торті» в історії Віталія Сазонова став той факт, що слідчий, який вів справу волонтера і колекціонера Віталія Сазонова, є тією самою «зіркою ютубу» в ролику про підкидання набоїв Кохновичу.

Ще один, не менш кричущий факт у справі волонтера-колекціонера. Досудове розслідування проводилося з грубим порушенням прав Віталія. У неконституційний спосіб сторона звинувачення здійснювала негласні слідчі дії, знімаючи інформацію з двох мобільних телефонів Віталія. Це є втручанням в приватне спілкування, таємниця якого гарантується ст.31 Конституції України. Відбуватися подібні дії можуть тільки в порядку, визначеному Законом. Згідно ст.253 КПК України, Сазонов повинен був бути письмово повідомлений про це прокуратурою. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Під час ознайомлення з матеріалами провадження ми не побачили в них ані клопотань слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо Сазонова, ані постанов слідчого судді про надання такого дозволу, а також протоколів з результатами їх проведення. Зазначені процесуальні рішення також відсутні і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, який доданий до обвинувального акту.

Сьогодні Сазонову загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі, а вся його вина полягає лише в тому, що він відмовився купувати «лояльність» правоохоронців. Судове засідання у справі Віталія відбудеться 17 квітня цього року.
І висвітлити цю історію я вирішив ні в якому разі не з метою тиску на суд – доказів у невинуватості мого клієнта достатньо. Просто до глибини душі вражають ці «печерні» методи розправи, яких, на жаль, до сих пір дотримуються деякі наші правоохоронці, зводячи рахунки з «нелояльними» до них громадянами.

Крім того, не можу не звернути уваги на відсутність в Україні Закону «Про зброю», на що мається посилання у фабулі статті 263 КК України, інкримінованій Віталію Сазонову. Але це тема для окремої довгої дискусії.

Джерело: http://blog.liga.net/user/vgrischenko/article/29760.aspx

читати далі

В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу “Банкрутство & Ліквідація” Старший партнер АО ЮФ ARIO Юліан Хорунжий дав свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства.

Редакція: Як ви оцінюєте необхідність створення такого окремого Кодексу?

Юліан Хорунжий: Чи я підтримую нову редакцію закону про банкрутство? Однозначно. Однак, чи це має бути Кодекс – маю сумніви. Оскільки, не дивлячись на те, що хоча і для фізичних і для юридичних осіб є спільний предмет регулювання, а саме вирішення неплатоспроможності, однак, різні підстави для відкриття провадженнях по справі, до них застосовуються різні процедури, різні наслідки. Крім цього, якщо ми так любимо брати приклад з Європейських країн, то особисто мені серед тих текстів європейських законів, такого регулювання у вигляді єдиного закону – не зустрічав.

В тих процедурах більше різного, ніж спільного. Спільного є тільки те, що дані справи слухатимуться у господарському суді (хоча в деяких європейських юрисдикціях справи про неплатоспроможність фізичних осіб слухаються в судах загальної юрисдикції), а також те, що і для фіз, і для юр осіб процедури здійснюються арбітражними керуючими.

Водночас, якщо сьогоднішня нагода є реальним шансом виправити системні помилки в законі про банкрутство юридичних осіб та отримати нарешті механізм банкрутства фізичних осіб – хай буде так.

Редакція: Наскільки запропонований документ може вирішити проблемні питання ринку?

Юліан Хорунжий: Базово, проект містить дійсно значну кількість революційних положень, які або вже давно апробовані в Європи, і навіть у державах пост-радянського простору, або прикривають значну кількість тіньових схем. Але зазначу, що публічна підтримка цього проекту зі сторони багатьох громадських організацій була надана за умови значного доопрацювання проекту до другого читання. Прийнятий сьогодні проект несе більше негативу, ніж позитиву. Проект в такому вигляді є аж занадто розбалансованим. Тому найближчі два тижні Верховній раді доведеться провести титанічну роботу щодо підготовки до другого читання дійсно якісного закону. Щоб ми не отримали від остаточної редакції Кодексу такий самий результат, як від закону про банкрутство у 2013 р. Маю надію, що це можливо, оскільки більшість фракцій, які сьогодні виступали на підтримку проекту, зазначали це та говорили про необхідність доопрацювання текст законопроекту з максимальним урахуванням думки експертного середовища.

Редакція: Наведіть 5 головних месседжів з Проекту Кодексу, які ви вважаєте мега-позитивними?

Юліан Хорунжий: Повторюся, що пропоновані редакції потребують доопрацювання, однак, на мою думку, позитивом є (не дивлячись на їх доволі гостре несприйняття з боку деяких експертів):

  • Запровадження інституту банкрутства фізичних осіб;
  • Реалізація майна в процедурах банкрутства за принципами Prozorro;
  • Встановлення реальної винагороди арбітражному керуючому;Надання кредитору права вирішувати, яким способом захистити його порушене майнове право (в процедурі банкрутства чи виконавчого провадження), а боржнику – отримати оперативний захист від кредитора в судовій чи досудовій процедурі;
  • Усунення будь-яких термінів процедури санації;
  • Підвищення ролі кредиторів, особливо в ліквідаційній процедурі, та належне унормування самої процедури ліквідації.

Редакція: Назвіть 5 головних моментів з Проекту Кодексу, які треба доопрацювати?

Юліан Хорунжий: Обмежуся лише 5-ма зауваженнями:

  • Потрібно узгодити положення проекту між собою та іншими кодексами і законами. Автори закону, впроваджуючи позитиви, які зазначено вище, не звернули належної уваги на інші норми закону, які перетекли зі старої редакції. Текст закону належним чином не узгоджений з Господарським процесуальним кодексом. Пропоновані строки процедур розпорядження майном не враховують положення ГПК та судових реалій;
  • Безальтернативне припинення мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора через 130 днів. Це не враховує ані реалії розгляду справ у судах, та не базується на строках, визначених у ГПК. Окрім цього, може використовуватися заставними кредиторами шляхом зловживання процесуальними правами як учасника справи. Не враховано практики багатьох європейських систем щодо наділення суду повноваженнями щодо пролонгації або скорочення строку мораторію;
  • Відсутні будь-які заходи, які би заохочували чи стимулювали кредиторів звертатися до суду після порушення справи в 30-денний термін. Такі важелі впливу особисто я зустрічав у більшості правових систем, які вивчав. Вказане може призвести до «вічної» стадії попереднього засідання суду на стадії розпорядження майном;
  • До проекту не включено мирову угоду. Тобто, сама можливість укладення мирової угоди залишається, проте, за правилами ГПК, що практично унеможливлює укладання мирової угоди в процедурі банкрутства через особливості самої процедури. Аналогічно, мені не доводилося читати законів інших держав, де би було відсутнє правове регулювання укладання мирової угоди в процедурах банкрутства. І хоча пропонована редакція нової санації, по суті, передбачає можливість застосування аналогії мирової угоди, однак, ця процедура має негативи у порівнянні з мировою угодою. А саме, наявність тавра «підприємство-банкрут», судові витрати, щомісячні витрати на оплату праці арбітражного;
  • Призначення розпорядника майна. Пропоновану процедуру коментувати без гумористичних аналогій не вбачається за можливе. Бо боржник повинен вказати трьох найбільших кредиторів, які не перевіряються судом, бо суд не має повноважень перевіряти. То це будуть кредитори, чи кум-брат-сват – не зрозуміло, і викликає подив. Автоматизована система видає не одного, а трьох арбітражних керуючих. І ці кредитори обирають одного арбітражного з трьох. Таке відчуття, що існуючу сьогодні і без того недосконалу систему призначення АК, автори такої пропозиції хочуть довести до абсурду.

Джерело:http://bankruptcy-ua.com/articles/8817

читати далі