Прес-центр

Підписатись на новини

3 липня 2018 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроект 6027-д про відновлення кредитування. З «оваціями» ухвалення закону зустріли, в основному, представники фінансового співтовариства. Решта населення не так однозначно сприйняла новації. Олена Диннік, старший юрист Ario Law Firm в авторській колонці спеціально для Finance.ua розбиралася в плюсах і мінусах нововведень для двох одвічно протиборчих таборів – кредиторів і позичальників.

До витоків

Насамперед варто звернутися до основних понять, а саме: що таке зобов’язання, кредитний договір, його належне виконання.

Так, в статті 509 Цивільного кодексу України міститься поняття зобов’язання, тобто правовідносин, де одна сторона (боржник) зобов’язана на користь іншої сторони (кредитора) здійснити дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти і т.д.) або утриматися від здійснення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання.
Крім того, законодавець чітко визначив, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 19 Господарського кодексу України передбачено зобов’язання кожної сторони вжити всі заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Водночас, порушення зобов’язань є підставою для застосування санкцій, передбачених кодексами, іншими законами або договором. Варто пам’ятати і про необхідність виконання зобов’язання належним чином в обумовлений термін, що регламентовано в статтях 526, 530 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором одна сторона (кредитодавець – банк або інша фінансова установа) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто обов’язком кредитора є видача грошових коштів, що за договором кореспондує обов’язки позичальника повернути кошти з усіма нарахованими відсотками.

Що відбувається зараз?

За сформованою в нашій країні практикою, часто підписавши кредитний договір, отримавши від банку (кредитора) грошові кошти (кредит), користуючись ними, позичальник не завжди націлений на виконання взятих на себе зобов’язань і повернення позикових коштів своєму кредитору.

У теорії, позичальник (боржник) повинен розуміти і усвідомлювати ще на момент укладення договору, що йому так чи інакше доведеться повертати не тільки суму кредиту, але і всі нарахування на нього, передбачені договором та/або законом, в т.ч. і за несвоєчасність оплат.

Єдиний державний реєстр судових рішень, буквально забитий величезною кількістю рішень про стягнення боргу (кредиту) з позичальників, і звернення стягнення на майно в якості його забезпечення, свідчить про недобросовісність великого числа українських боржників.

Що змінює Закон?

На мій погляд, прийнятий Радою закон «Про відновлення кредитування» в першу чергу націлений на те, щоб кардинально змінити вищезгадану ситуацію, а саме – на захист інтересів кредиторів від недобросовісних позичальників. Тому ті, хто платить вчасно, в повному обсязі виконують узяті на себе зобов’язання, в цілому не відчують на собі норми нового закону.

Крім того, даним проектом Закону передбачається низка ефективних змін.

Для банків. При зміні розміру основного зобов’язання, за який спочатку поручився поручитель, порука не припиняється, а навпаки, триває лише в розмірі спершу взятого на себе зобов’язання як забезпечення – тобто раніше обумовленої і узгодженої в договорі поруки сумі зобов’язання (кредиту).

Крім того, в разі ліквідації боржника-юридичної особи, порука не припиняється, якщо до дня внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій про його припинення як юрособи кредитор звернувся до суду до поручителя за порушення таким боржником своїх зобов’язань.

Простими словами, банк так чи інакше зможе забрати те, що обумовлено в договорі. Можливості ухилитися від виконання власних зобов’язань, як це часто відбувається зараз, будуть зведені до мінімуму.

Для банків і позичальників. Вносяться зміни безпосередньо в зміст договору застави щодо можливості вказівки в ньому лише посилання на договір, яким встановлено основне зобов’язання. Це спрощує процедуру внесення відповідних змін.

Для банків і позичальників. Фінансові установи отримують доступ до Реєстру актів цивільного стану, що, по суті, спростить і здешевить (в частині оплати виписок з них) для позичальників процес оформлення кредитних договорів.

Важливо зауважити, що це відбувається тільки за згодою осіб, яких ця інформація стосується.

Для позичальників. Пропонується укладати договори застави транспортних засобів в простій письмовій формі, а не нотаріальній, що також є «бонусом» для позичальника для зменшення витрат і укладення договорів забезпечення зобов’язань.

Для банків. Банківські установи зможуть висувати свої вимоги щодо повернення боргу (кредиту) до спадкоємців з моменту, коли дізналися про прийняття спадщини або отримання ними свідоцтва про право на спадщину.

Для банків. Банки та інші фінансові установи отримають доступ до інформації у відкритому вигляді – до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, включаючи архівні складові, Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру іпотек, Єдиного реєстру довіреностей.

Для банків. Всі внесені зміни в предмет іпотеки, наприклад, реконструкція, перебудова, будівництво, які спричиняють зміну площі майна, спочатку переданого в іпотеку, все одно залишаються предметом іпотеки.

Відповідно, для банку це зменшить кількість відмов у реєстрації в позасудовому та судовому порядках як способів звернення стягнення на іпотечне майно.

***

Окремо варто зазначити, що даним законопроектом не порушується ретроактивність закону, передбачена Конституцією України.

За своєю суттю він буде поширюватися на зобов’язання, які передусім виникають з нових договорів, а також є в чинних старих договорах.

Але якщо суперечка між позичальником і кредитором вже перебуває на стадії розгляду в суді, то розглядається вона на підставі норм, що діють на момент звернення з позовом до суду за захистом своїх порушених або оскаржених прав та інтересів.

https://news.finance.ua/ua/news/-/430169/olena-dynnyk-zakon-pro-vidnovlennya-kredytuvannya-poglyad-yurysta

читати далі

16 липня 2018 року після більше ніж двотижневої перерви Одеський апеляційний адміністративний суд продовжить розгляд апеляційної скарги депутатів Миколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду Миколаєва. У березні цього року Миколаївський центральний районний суд скасував рішення 27-ої позачергової сесії Миколаївської міськради від 05 жовтня 2017 року про «імпічмент» мера Олександра Сєнкевича. Суд також постановив негайно повернутися меру до виконання своїх обов`язків.

Команда Ario Law Firm, яка захищає інтереси Миколаївського міського голови, вважає необґрунтованою позицію депутатів. Чому? Дивіться в інфографіці.

Інфографіка: Миколаївські депутати vs. мер

Інфографіка: Миколаївські депутати vs. мер

Інфографіка: Миколаївські депутати vs. мер

Детально про обставини «імпічменту» Олександра Сєнкевича з посади Миколаївського міського голови можна прочитати тут: http://ario.law/project/lawlong/peredaly-estafetu-politychni-rozpravy-u-mykolayevi-infografika/

читати далі

Активна позиція сторони захисту заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка вплинула на дії прокуратури, яка почала виправляти власні процесуальні помилки, допущені у ході слідства. Перший крок зроблено прокурором-процесуальним керівником досудового розслідування – ним визначено підслідність справи братів Марченків за слідчим управлінням ГУ Нацполіції у Запорізькій області.

Ще з грудня 2017 року адвокат Марченків, радник Ario Law Firm Владислав Грищенко наполягав на тому, що нібито скоєне за версією прокуратури правопорушення на території міста Запоріжжя та Запорізької області, не знаходиться під юрисдикцією прокуратури Харківської області. Здійснюючи розслідування цього провадження, прокуратура Харківської області понад півроку, щодня порушувала вимоги ч.1 ст.218 КПК України.

«Ми зайняли активну позицію щодо реагування на численні порушення під час розслідування кримінального провадження з боку слідчих прокуратури у справі Владислава та Марка Марченків. Крім порушень закону під час окремих слідчих дій, прокуратурою Харківської області також було порушено базові засади слідства – територіальність та підвідомчість провадження. Вважаю, що завдяки наполегливій роботі сторони захисту щодо визначення територіальності прокуратура зробила перший крок до виправлення власних помилок та нарешті передала провадження за територіальністю до правоохоронних органів Запорізької області. Це чергове свідчення, що до цього моменту слідство здійснювалось некомпетентним органом, а відтак здобуті ним матеріали є недопустимими доказами», – сказав Владислав Грищенко, адвокат братів Марченків, радник Ario Law Firm.

Він також звернув увагу, що захист Марченків близько півроку домагався прийняття прокуратурою рішення щодо передачі справи до НАБУ – на початку 2018-ого на ім`я генпрокурора було надіслано відповідне клопотання, адже через те що підозра лягає на депутата облради, а інкримінований розмір нібито нанесеної шкоди у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб (на час вчинення злочину), досудове розслідування у цьому випадку мало б здійснювати саме Національне антикорупційне бюро України. Генпрокуратура клопотання проігнорувала, отже адвокат був вимушений звернутися до суду. Печерський суд Києва зайняв принципову позицію та зобов`язав компетентних посадових осіб Генпрокуратури все ж таки визначитися з підслідністю. Самі ці обставини надали поштовх до того, що питання територіальності та підслідності у справі Марченків нарешті зрушили з мертвої точки.

Нагадаємо, 21 грудня 2017 року прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, під час яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у нібито розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Сторона захисту вважає підозру безпідставною та оскаржила доводи прокуратури – суд відмовився відправляти Владислава та Марка на час досудового розслідування за ґрати, призначивши братам запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у подальшому ще й змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Адвокати Владислава та Марка також довели безпідставність клопотань прокурора щодо відсторонення Владислава Марченка від своїх обов`язків – суд першої та другої інстанції залишив Владислава на посаді заступника голови Запорізької обласної ради. Більш детально щодо перебігу справи братів Марченків, можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/.

Прокуратура Харківщини віддала справу Марченків

читати далі

Команда Ario Law Firm котрий рік поспіль посідає лідируючі позиції у дослідженні українського юридичного ринку Ukrainian Law Firms, що проводить видання «Юридична практика» для іноземних клієнтів. Цього року нагороди фірма отримала у розрізі трьох практик: «Банкрутство», «Кримінальне право» та «Судове вирішення спорів».

Третій рік поспіль старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий визнається найкращим фахівцем ринку у практиці «Банкрутство» – перше місце в індивідуальному топ-5. Партнер Ario Law Firm Ірина Сербін також вкотре визнана помітною персоною цією практики. А фірма традиційно утримує свої позиції серед п`ятірки найкращих українських юридичних фірм, що спеціалізуються на банкрутстві та реструктуризації.

«Команда Ario Law Firm визнана за свій досвід супроводження повного циклу процесів банкрутства… Фірма має численних професіоналів практики, серед яких Юліан Хорунжий, Олексій Воронько та Ірина Сербін», – зазначає видання.

Окрім того, фірма також отримала визнання у розрізі «Кримінального права», а партнера Ario Law Firm Євгена Грушовця вдруге поспіль названо помітною особистістю кримінальної практики українського юридичного ринку.

«Ario Law Firm повідомляє про супровід ряду резонансних, політично мотивованих та значущих для українського юридичного ринку справ. Практика включає як захист у справах, пов’язаних із ухиленням від сплати податків та процедурами банкрутства, так і питань екстрадиції, зловживання владою, шахрайства, вилучення державних коштів. Практикою керує партнер Євген Грушовець. Радник Владислав Грищенко також спеціалізується на захисті у кримінальних провадженнях», – повідомляє видання.

Проривом для Ario Law Firm у цьому році стало визнання у розрізі судової практики.

«Судова практика Ario Law Firm в основному присвячена представництву у процедурах банкрутства та службових злочинах, а також реструктуризації кредитних зобов`язань, захисті бізнесу та захисті честі, гідності та ділової репутації», – зазначає ULF 2018.

читати далі

Чи можуть змінити ситуацію на українських дорогах законопроекти щодо єврономерів, спеціально для Mind.ua проаналізувала Наталія Швець, адвокат Ario Law Firm.

«Напевне, фанатів, які приїхали у Київ на фінал Ліги чемпіонів, здивувала кількість поляків та литовців, які підробляють в Україні таксистами», – подібні меми про ситуацію з так званими «євробляхами» штампуються десятками ледь не щодня. Але, як кажуть, було б смішно, якби не було так сумно. Масштаб цієї проблеми збільшується у геометричній прогресії – кількість незаконно перегнаних авто постійно зростає. І наслідки цього явища очевидні: підвищується ризик дорожньої небезпеки, адже, по суті, водії не несуть відповідальності за незареєстровані авто. Страждає від цього й економіка країни, яка недоотримує кошти з податків за ввезення закордонних авто у бюджет. Звісно, необхідність вирішувати цю проблему з`явилась вже давно. І сьогодні у цьому питанні вперше за декілька років дійсно можна побачити «світло в кінці тунелю» – нарешті зареєстровані відповідні законопроекти.

Як все відбувається сьогодні? Наразі, аби розмитнити ввезений до України транспортний засіб, власник повинен викласти доволі суттєву суму коштів із власної кишені. Вкрай високі розміри акцизного податку, а також сплата ПДВ є одними з головних причин відсутності бажання розмитнювати авто.

Тому, як правило, нові власники уживаних автівок з іноземною реєстрацією намагаються знайти найвигідніші для себе варіанти уникнення сплати цих платежів. Хоча, відверто кажучи, сьогодні ці варіанти і так відомі усім зацікавленим. Звісно, йдеться про використання митних режимів «транзит» та «тимчасове ввезення».

Що з відповідальністю? Всі транспортні засоби, які були ввезені на територію України у режимах «транзит» та «тимчасове ввезення», після спливу встановленого терміну мають бути вивезені за її межі, в іншому разі особа може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафу.

Так, за порушення строків транзиту не більш ніж на 1 добу статтею 470 Митного кодексу України передбачено штраф у розмірі 170 грн, від 1 до 10 діб – 3400 грн, понад 10 діб – 8500 грн. За порушення строків тимчасового ввезення не більше ніж на три доби статтею 481 Митного кодексу України передбачений штраф у розмірі 850 грн, від 3 до 10 діб – 5100 грн, понад 10 діб – 17000 грн.

Окрім того, досить значний штраф у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів передбачений за будь-які протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Серед таких дій зазначено, зокрема, використання товарів, щодо яких надано пільги зі сплати митних платежів у інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими вони були надані.

Виявляти такі порушення можна за допомогою обміну інформацією між поліцією та митними органами, після зупинки машини на «єврономерах» за порушення правил дорожнього руху, а також за аналітичною інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів тощо.

Все вищезазначене свідчить про те, що гнати в Україну автомобіль на так званих «євробляхах» досить ризиковано. Але ж, незважаючи на це, бачимо досить велику кількість автомобілів з такими номерами. Зараз українських водіїв можна умовно поділити на два табори: тих, хто виступає за їзду на авто з європейськими номерами, та тих, хто проти. Так, власникам транспортних засобів, які придбали їх в Україні, вартість машини вийде у рази дорожчою за нерозмитнену з Європи.

Все частіше на вулицях українських міст можна побачити і авто бізнес-класу на «бляхах». Все це – маркер існуючої проблеми: помірна вартість автомобіля «затьмарює» ризик натрапити на вищезазначені штрафи за порушення митного законодавства України.

Світло в кінці тунелю? За декілька років, протягом яких у суспільстві точиться часом дуже жорстка дискусія з приводу «єврономерів», законотворці нарешті знайшли варіанти позбутися проблеми – у Верховній Раді зареєстровані два законопроекти від 15 червня 2018 №8487 та №8488.

Проаналізувавши законодавчі ініціативи, серед найбільш суттєвих та важливих змін можна назвати наступне:

  • Зміна ставок розміру акцизного податку для авто.
  • Автоматизований обмін інформацією між органами доходів і зборів, Державною прикордонною службою та органами Національної поліції.
  • Накладення штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі передачі транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні.
  • Доповнені статті 470 та 481 Митного кодексу України новими частинами, в яких зазначаються штрафи за порушення строків транзиту та тимчасового ввезення, при перевищенні встановлених строків на терміни до 20 діб, від 20 до 30 діб, та більше 30 діб.
  • Доповнення статті 494 Митного кодексу щодо протоколу про порушення митних правил. Так, законопроект передбачає, що якщо при складанні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, протокол підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка його склала, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Також досить цікаві зміни передбачені цим законопроектом до законів «Про дорожній рух» і «Про національну поліцію». Ці зміни передбачають, що транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на 30 діб, підлягають державній реєстрації протягом десяти діб з моменту такого ввезення без зміни реєстраційних документів та національних номерних знаків країни їх реєстрації у порядку, встановленому Кабміном. Ще передбачена зміна, яка зобов’язує поліцейського зупиняти транспортний засіб у разі, якщо є інформація, що свідчить про порушення власником автомобіля митних правил.

Потенційно, такі зміни здатні побороти тотальну зневагу до закону, причому не стільки шляхом посилення відповідальності водіїв на «єврономерах», скільки створенням адекватного, конкурентного та доступного механізму ввезення іномарок в Україну. Можна сподіватися, що абсолютна більшість погодиться реєструвати авто на батьківщині та сплачувати адекватні митні збори, аніж ризикувати власними коштами, часом та репутацією.

Джерело: https://mind.ua/openmind/20186305-poganoyu-mitloyu-koli-j-kudi-zniknut-evroblyahi

читати далі

Нещодавно, 13 червня, Кабмін презентував законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування». Це другий законопроект у межах ініціативи #МаскиШоуСтоп, покликаний посилити захист підприємців, які постраждали від неправомірних дій правоохоронних органів, до розробки якого долучилась Асоціація правників України (АПУ).

Положення законопроекту спеціально для АПУ прокоментував Євген Грушовець, заступник голови Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ, партнер Ario Law Firm.

«Сама по собі ініціатива – правильна, але виникає дуже багато запитань щодо форми та механізму її реалізації за відсутності публікації запропонованих норм.

Так, «запровадження персональної відповідальності застосовується до працівника правоохоронного органу, який підписав рішення, що призвело до порушення прав чи нанесення збитків підприємцям» (дослівно). Але, якщо мова йде про шкоду завдану правоохоронцями під час досудового розслідування, то дуже рідко, коли рішення слідчого чи прокурора є приводом до втручання в права громадян.

Наприклад, процедура проведення обшуку ініціюється слідчим чи прокурором шляхом подачі відповідного клопотання на проведення обшуку, але на підставі такого клопотання обшуки не проводяться. Підставою для проведення обшуку є лише рішення суду.

Якщо суд задовольнив клопотання слідчого на проведення обшуку, то фактично кінцеву роль в цьому процесі відіграє слідчий суддя, а не слідчий чи прокурор, які виступили з ініціативою. Отже в такому випадку підстав для притягнення до відповідальності таких осіб немає.

Інший випадок – коли в процесі проведення обшуку пошкоджено майно особи, наприклад, вхідні двері шляхом пошкодження їх форми чи замків. Слідчий, як процесуальна фігура кримінального провадження, майже ніколи особисто не відкриває двері. Ці процедури виконують спеціально залученні особи: або з груп фізичного захисту, або працівники МНС (в залежності від ситуації). А тому, в такому випадку слідчий не підписує жоден документ і, відповідно, за ініціативою Мінюсту відповідальності не понесе.

Якщо ж подивитись з іншого боку, інколи примусове відкриття дверей (навіть дороговартісних) необхідне для якісного проведення розслідування з метою пошуку речей та документів, які можуть бути доказами у провадженні. І якщо слідчий,отримуючи заробітну платню в розмірі 8 тис. грн, розумітиме, що власник дверей його зможе притягнути до відповідальності через їх пошкодження, то цей слідчий навряд чи проведе такий обшук. І у цьому є певні ризики, адже є шанс, що необхідні речі та документи просто не знайдуть.

А від такої якості розслідування програє потерпілий і відповідно – суспільство. Чи потрібно вирішувати існуючу проблему? Звісно потрібно. Але і на сьогодні достатньо механізмів та способів, які можуть зупиняти «маски-шоу».

По-перше, слід підвищити якість роботи судової системи. Це стосується збільшення штату слідчих суддів. Правосуддя має бути доступнішим. Таким, щоб кожна особа, яка звернулася за захистом своїх прав до суду, змогла за місяць – максимум два отримати рішення, яким підтвердиться, або спростується факт порушення її прав з боку правоохоронців. На сьогодні ці процедури можуть займати роки.

По-друге, наявність необхідної кількості суддів в суді надасть можливість слідчим суддям приділяти розгляду того чи іншого клопотання достатньо часу, що також підвищить якість правосуддя в Україні.

По-третє, на мій погляд, слід припинити застосування оціночних суджень в рішеннях на проведення обшуку чи тимчасовому доступу до речей та документів, а саме – «вилучення грошових коштів,здобутих злочинним шляхом», «вилучення носіїв інформації, на яких зберігається інформація» і т.д. Якщо слідчий звертається до суду, то він повинен чітко вказати, що саме він шукає. В іншому випадку слідчий суддя повинен відмовляти в задоволенні клопотання про обшук.

По-четверте, варто забезпечити належний контроль процедури розслідування прокурорів, які інколи можуть просто «ховати голову в пісок» і не реагувати на скарги сторін провадження чи осіб, в яких вилучили чи пошкодили майно. Прокурор має якісно і своєчасно реагувати на порушення прав громадян під час досудового розслідування провадження.

По-п’яте, варто зробити більш ефективним механізм застосування ст.308 КПК України, коли вищестоящий прокурор зобов’язаний по суті розглянути скаргу, а не направляти її прокурору, який здійснює керівництво провадженням.

По-шосте, слід запровадити ефективний механізм дисциплінарної відповідальності слідчих та керівників слідчих підрозділів шляхом проведення якісного службового розслідування і застосування диференційованих підходів запровадження відповідальності, як слідчим так і керівником. На перший раз виносити догану, на другий – більш тяжкий захід стягнення. Надалі – звільнення з автоматичним відкриттям провадження при умові, що слідчий систематично порушує права людей. На моє переконання, якщо використовувати саме такий комплексний підхід, потреби в доопрацюванні закону «маски-шоу стоп» просто не буде».

Джерело: https://uba.ua/ukr/news/5762/

читати далі

Чи повинна страждати компанія, якщо випадково в ланцюжку виявився фіктивний контрагент і чи слід ототожнювати фіктивність цього контрагента з проведеною господарською операцією? Чи варто катувати бізнес за зв’язки, які нерідко трапляються через причини, які від цього бізнесу не залежать? Для багатьох відповідь цілком очевидна, і особливо в поточних економічних умовах вона однозначно негативна … Але часто не для фіскальних органів. Адвокат Ario Law Firm Наталія Швець розбиралася в тому, чи можливо захистити підприємство, якщо його звинувачують у зв’язках з фіктивним контрагентом.

Судова практика і кримінальні провадження

Виходячи із судової практики, випливає, що якщо в ланцюжку виявився фіктивний контрагент, то податкові донарахування будуть визнані в суді правомірними. Однак, слід врахувати, що відкриття кримінального провадження і отримання показань про непричетність до господарської діяльності підприємства в такого роду кримінальних провадженнях не є беззаперечним доказом відсутності проведення реальної господарської операції.

Крім того, під час кримінального провадження свідчення директора, головного бухгалтера (свідків/ обвинувачених) можуть змінюватися. Зрештою, порушена кримінальна справа може бути закрита через відсутність складу злочину. Також, необхідно виходити і з того, що платник податків, укладаючи договір, взагалі може не знати, що стосовно його контрагента порушено кримінальне провадження.

З цієї причини не можна стверджувати, що відкриття кримінальної провадження і отримання показань директора про його непричетність до господарської діяльності, підтверджують фіктивність контрагента. В податкових спорах, податкові органи досить часто використовують інформацію з реєстру кримінальних проваджень, і виступаючи в суді вказують на наявність кримінальних проваджень, забуваючи при цьому про наявність всіх первинних бухгалтерських документів.

На мій погляд, у справах, де заперечується податкове повідомлення-рішення по контрагенту, за яким ведеться кримінальне провадження, необхідно розглядати доведеність реальності господарської операції в загальній сукупності доказів, а не виключно керуватися відкриттям кримінального провадження.

Крім того, на мій погляд, наявність вироку по кримінальній справі та визнання контрагента фіктивним, не тягне за собою фіктивність всіх зроблених ним господарських операцій. Нікчемність і недійсність господарських операцій повинна доводитися в суді, але фіскали часто не обтяжують себе судовими процесами, а відразу відкривають кримінальне провадження, складають акти податкових перевірок, і апріорі господарські операції визнаються нікчемними.

З огляду на неоднозначність судової практики в частині оскарження податкових повідомлень-рішень у разі наявності вироків суду у кримінальних справах, на розгляд Великої палати Верховного Суду було передано справу №826 / 19939/16 про скасування податкового повідомлення-рішення. Неоднозначність виникла в зв’язку з різною оцінкою судами доказів при встановленні факту реальності господарських операцій і ймовірності їх здійснення. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73054732

Велика Палата Верховного суду зазначила: “У частині дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду, велика Палата Верховного Суду зазначає, що в кожній конкретній справі суд повинен надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи”.

Це визначення доводить, що кожен податковий спір є самостійним і індивідуальним.

Спосіб тиску – податкові перевірки

Що стосується рішень про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних справ, то тут слід зазначити, що фіскали активно користуються приписами п. 78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України, де зазначено, що перевірка може проводитися в разі, коли отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки.

Главою 20 і 21 КПК України чітко визначено перелік слідчих дій – гласних і негласних (розшукових), розділом II визначено перелік заходів забезпечення кримінального провадження. У цьому переліку відсутня така слідча дія і захід забезпечення як проведення податкової перевірки. Тому призначення податкових перевірок не відноситься ні до слідчих дій, ні до заходів забезпечення кримінального провадження. У той же час, варто звернути увагу, що в КПК України процедура розгляду такого роду клопотань теж відсутня.

І ось ще на чому особливо слід з акцентувати увагу. Проблематика винесення постанов про проведення податкових перевірок в рамках кримінального провадження полягає в тому, що такі рішення не підлягають оскарженню в розумінні кримінального процесуального кодексу. Неможливість апеляційного оскарження таких постанов є порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом, доступу до правосуддя. Тому, після винесення рішення про призначення податкової перевірки, платнику податків ще необхідно довести своє право на оскарження такого рішення.

читати далі

Печерський суд Києва задовольнив скарги радника Ario Law Firm Владислава Грищенка на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури, у тому числі, й очільника прокуратури за невнесення його підлеглими кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та ігнорування обов`язку визначити підслідність кримінального провадження.

Так, суд зобов`язав керівництво Генпрокуратури розглянути у термін не більше трьох днів клопотання захисту Владислава Марченка, заступника голови Запорізької облради про передачу кримінального провадження для подальшого розслідування за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України, а також внести відповідні відомості до ЄРДР про злочин слідчого при незаконному затриманні Владислава.

У січні 2018 року адвокат Марченка Владислав Грищенко направив на ім`я генпрокурора Юрія Луценка клопотання про передачу кримінального провадження проти заступника голови Запорізької облради Владислава Марченка для подальшого розслідування за підслідністю до Національного антикорупційного бюро України. Адже згідно з ч.5 ст. 36 КПК України, забороняється доручати іншому правоохоронному органу здійснення досудового розслідування кримінального провадження, що підслідне НАБУ. А відповідно до ч.5 ст. 218 КПК України, спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує виключно Генеральний прокурор або його заступник.

Нібито скоєне, за версією прокуратури, правопорушення на території міста Запоріжжя та Запорізької області – не знаходиться під юрисдикцією прокуратури Харківської області. Цими діями прокуратура Харківської області порушила вимоги ч.1 ст.218 КПК України. Більш того, через те що підозра лягає на депутата облради, а інкримінований розмір шкоди у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб (на час вчинення злочину), прокуратура Харківської області порушила 5 частину ст. 216 КПК, адже досудове розслідування у цьому випадку мало б здійснювати Національне антикорупційне бюро України.

Клопотання сторони захисту про передачу провадження Національному антикорупційному бюро України, Генпрокуратура проігнорувала. Проте суд зайняв принципову позицію і зобов`язав компетентних посадових осіб Генпрокуратури, а це – виключно генпрокурор або його заступник, розглянути клопотання та врешті решт визначитися з підслідністю. Враховуючи той факт, що за законом справа Владислава Марченка мала б розслідуватися НАБУ, слідство прокуратури є незаконним, а усі здобуті ними матеріали є недопустимими доказами у силу вимог Кримінального процесуального кодексу України, – підкреслив Владислав Грищенко, радник Ario Law Firm. – Ці рішення суду, як і попереднє про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, в черговий раз підкреслюють необґрунтованість підозри, висунутої Владиславу Марченку. Сторона захисту має намір йти до кінця у доведенні невинуватості Владислава та відновленні його репутації».

Нагадаємо, 21 січня 2017 року прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, під час яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у нібито розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Сторона захисту вважає підозру безпідставною та оскаржила доводи прокуратури – суд відмовився відправляти Владислава та Марка на час досудового розслідування за ґрати, призначивши братам запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у подальшому ще й змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Адвокати Владислава та Марка також довели безпідставність клопотань прокурора щодо відсторонення Владислава Марченка від своїх обов`язків – суд першої та другої інстанції залишив Владислава на посаді заступника голови Запорізької обласної ради.

Більш детально щодо перебігу справи братів Марченків, можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/.

 

Справа Марченка: підслідність буде змінено?

Справа Марченка: підслідність буде змінено?

читати далі

Апеляційний суд Харківської області задовольнив апеляційну скаргу адвокатів Владислава Марченка, заступника голови Запорізької обласної ради та його брата Марка та змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Таким чином, суд відмовив прокуратурі у продовженні запобіжного заходу для братів у вигляді домашнього арешту з 23.00 до 6.00 наступного дня – тобто у тому ж обсязі, який ухвалив Червонозаводський суд Харкова у лютому 2018 року.

Нагадаємо, 21 січня 2017 року прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, в результаті яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у нібито розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Сторона захисту вважає підозру безпідставною та оскаржила доводи прокуратури – суд відмовився відправляти Владислава та Марка на час досудового розслідування за ґрати, призначивши братам запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у подальшому ще й пом`якшив умови домашнього арешту. Адвокати Владислава та Марка також довели безпідставність клопотань прокурора щодо відсторонення Владислава Марченка від своїх обов`язків – суд першої та другої інстанції залишив Владислава на посаді заступника голови Запорізької обласної ради.

Сьогодні Апеляційний суд вкотре підтвердив сумнівність доводів прокуратури щодо необхідності тримання Владислава та Марка під домашнім арештом та змінив запобіжний захід на особисте зобов`язання. Це означає, що вони матимуть певні обов`язки на кшталт звітування прокуратури у разі, якщо вирішать змінити адресу проживання тощо, – сказав один з адвокатів братів Марченків, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець. – Якщо переглянути хронологію судових засідань по Владиславу та Марку, то можна побачити, як послідовно суд відмовляє прокуратурі через необґрунтованість доводів. Сторона захисту, у свою чергу, має намір і надалі доводити невинуватість обох братів Марченків аж до зняття абсолютно усіх підозр».

Більш детально щодо обігу справи братів Марченків, можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/

Марченкам скасовано домашній арешт

читати далі

Партнер Ario Law Firm Євген Грушовець взяв участь у прямому ефірі програми «Кримінал» на телеканалі «Прямий», де відповів на гострі запитання ведучого та дозвонювачів стосовно розкриття резонансних злочинів, міру відповідальності за їх вчинення, а також про можливість постраждалому отримати компенсацію від таких злочинів.

Нижче – основні тези щодо українських реалій кримінального процесу, озвучені Євгеном Грушовцем.

Кримінал сьогодні. Погляд професіонала

Що заважає розкривати резонансні злочини?

Основна причина не розкриття умисних вбивств – відсутність бажання та недостатній професійний досвід співробітників поліції, які займаються розкриттям таких злочинів. Умисні вбивства дуже якісно готуються. А тому, для розкриття таких злочинів працівники поліції, які їх розслідують, мали б отримувати досвід від старших колег, але через проведення реформ та люстрацію, сьогодні це неможливо. Ті працівники «убойних» відділів, які раніше мали досвід розкриття таких злочинів та якісну агентурну сітку, в більшості звільнились з правоохоронних органів. На сьогоднішній день це є одним з ключових факторів не розкриття умисних убивств.

Статистика говорить: щорічно в Україні відбувається більше тисячі вбивств, у тому числі умисних, вбивств з необережності чи коли смерть настає у зв`язку з нанесенням тілесних ушкоджень на грунті побутових неприязних стосунків. Серед цих злочинів категорія вбивств на замовлення розкривається найменше.

Чи можливо покращити статистику, аби злочини розкривалися ефективніше?

Кілька тижнів тому я був присутній на зустрічі Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова. Міністр запевнив, що розкриття тяжких злочинів на сьогодні сягає 90%. Таким чином, виходячи з цієї статистики можна говорити, що не розкривається лише одне умисне вбивство з десяти.

На жаль, особисто у мене немає інформації, яким чином формувалась така статистика. Однак, ми можемо пригадати близько 5 умисних вбивств, які відбулися протягом останнього часу і які на сьогоднішній день не розкриті. Тому, якщо говорити про вбивства на ґрунті побутових відносин , то я не виключаю, що вони розкриваються, адже відразу по “гарячих слідах” можна встановити винуватця. Те, що стосується професійних убивств, які ретельно готувалися, розкрити їх набагато важче.

Якщо подивитись на нещодавнє вбивство, що відбулося у Херсоні (вбивство херсонського бізнесмена – прим.), не важко зрозуміти, що особа, яка вчиняла вбивство, скоріш за все усвідомлювала, що буде не одна, а дві людини, і окрім жертви на місці злочину можуть бути випадкові перехожі (убитий бізнесмен був разом з охоронцем – прим.). Тобто виконавець цього злочину свідомо йшов на усі ризики і він досягнув своїх цілей – одна людина загинула, інша – важко поранена. Також слід звернути увагу на те, що злочин відбувався не вночі, а у вечірній час. Таким чином, можна констатувати, що кілером було прораховано і маршрут, і кількість людей.Це свідчить про те, що стався професійно скоєний злочин.

Що робити, якщо поліцейські перевищують свої повноваження?

Якщо ви стали жертвою дій правохоронців, то маєте подати заяву про вчинення кримінального правопорушення, що має розслідуватися не тим органом, працівниками якого було завдано вам шкоди. За результатами незалежного розслідування встановлюють, чи дійсно було перевищення повноважень правоохоронцями. Якщо воно було, то порушник має понести не дисциплінарну, а безпосередньо кримінальну відповідальність, яка полягає у більш суровому покаранні.

Про співмірність відповідальності, якщо потерпілий вводить в оману слідство

Тут також є важелі у законодавстві, у Кримінальному кодексі. По-перше, відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Якщо особа навмисно повідомляє дані про те, що поліцейський вчинив щодо нього злочин, а це виявляється фейком, за це передбачено до 5 років позбавлення волі.

Також чинним законодавством передбачена відповідальність за надання завідомо неправдивих показів. Тобто якщо особа усвідомлює, що події, про які вона розповідає відбувалися іншими чином і вона навмисно вводить слідство в оману, за це також передбачається відповідальність. Слідчі повинні усе це перевіряти.

Про ймовірність дістати компенсацію пасажиру маршрутки у разі ДТП

Гіпотетично відшкодування можливе, але цей процес, скоріш за все, затягнеться, адже відповідне рішення має ухвалити суд. На сьогоднішній день судова система не те, що завантажена, вона перевантажена. Справи можуть розглядатися роками, особливо якщо це кримінальні провадження, у рамках яких обвинувачують водія за те, що він порушив правила дорожнього руху.

Якщо ДТП сталося через технічний стан транспортного засобу, то водій цього транспортного засобу несе персональну адміністративну відповідальність. Пасажир у цьому випадку може отримати компенсацію, якщо йому завдано якоїсь шкоди: легкі тілесні ушкодження, пошкодження особистих речей. Після того, як водія притягують до адміністративної відповідальності, пасажир має право звернутися по компенсацію завданої шкоди як до власника цього транспортного засобу, так і до порушника, через якого це правопорушення сталося.

Про головне: висновки
Несумірність покарання породжує нові правопорушення. Якщо людина має намір вчинити щось, вона має розуміти, що її обов`язково притягнуть до кримінальної відповідальності, вона так чи інакше понесе не тільки майнову, а й більш сувору відповідальність. У нас в країні це розуміння багато у чому відсутнє.

Також реалії сьогодення неабияк формують політики та суспільство. Адже розкриття злочинів та відповідальність за це винуватця залежать саме від їхньої правової свідомості та бажання шукати справедливість. Важливо сказати і про те, що багато наших законів не відповідають сьогоднішнім реаліям. Я можу навести багато прикладів, коли особа розуміє, що вона може вчинити якесь правопорушення і понести за це покарання у вигляді штрафу розміром у 51 грн!

Кримінал сьогодні. Погляд професіонала

читати далі