Прес-центр

Підписатись на новини

Вилучення товару, поняті «за викликом», підкидання доказів, погром офісів і копання в особистих речах будинку – у силовиків 100 і 1 спосіб як змусити бізнес грати за їхніми правилами. Що силі замовлення може протиставити чесний бізнес і як дізнатися, що тебе «замовили»? Про це в колонці на Retailers.ua розповідає партнер Ario law firm адвокат Євген Грушовец.

7 питань допоможуть підприємцям ухвалити правильні рішення, опинившись під пресом силовиків. Отже, до вас прийшли з обшуком.

Це з вами вперше?

Якщо ні, читати не обов’язково, можете переходити до наступного питання.

Якщо так, найголовніше – зберігайте тверезість розуму. І дотримуйтесь інструкцій. Уточнимо, зазначені нижче 15 пунктів – універсальний алгоритм, який забезпечить ефективну комунікацію з оперативниками, але тільки в тому випадку, якщо вони – перебувають в адекватному стані, готові до діалогу і перед ними не поставлена мета громити ваше житло, магазини, складські або виробничі приміщення .

  • Чемно привітайтеся з усіма, хто до вас прийшов, не відкриваючи двері. Уточніть мета візиту. Попросіть не ламати двері, пообіцяйте, що самі їх відкриєте, але після дзвінка адвокату.
  • Зателефонуйте своєму адвокату і попросіть його терміново приїхати. Якщо у вас кілька адвокатів – кличте всіх, зайвими не будуть.
  • Повідомте «гостям», що ви викликали адвоката і просите їх не починати обшук без його присутності. Це дуже важливо, тому що всі докази, які будуть отримані під час обшуку, на якому не було адвоката, можуть бути визнані отриманими у незаконний спосіб, а це означає, не мати значення.
  • Увімкніть камеру на мобільному телефоні і знімайте все, що буде відбуватися далі. Повідомте про зйомку вашим «гостям».
    Коли приїде адвокат, відкрийте двері, і впустіть адвоката.
  • Беззаперечно виконуйте всі вказівки адвоката. Тримайте язика за зубами і не відповідайте ні на які питання слідства без дозволу адвоката.
  • Попросіть всіх показати документи, що засвідчують їхні особи. Запишіть всіх із зазначенням посади, звання та місця роботи.
  • Уточніть, хто головний, його звання, як до нього звертатися.
  • Попросіть показати ухвалу суду, на підставі якої до вас прийшли. Уважно прочитайте її і переконайтеся, що у визначенні вказано саме ваше приміщення, а не сусідів.
  • Запропонуйте всім сісти і кави.
  • Пообіцяйте, що покажете все, про що вас попросять.
  • Уважно стежте за поведінкою слідчих і понятих. Якщо слідчий пішов копатися в кухонному приладді без понятого, обов’язково вкажіть в протоколі про цей епізод. Все, що слідчий знайде без понятого – нікчемно.
  • Будьте готові, змиріться з думкою про те, що вам можуть щось підкинути. Одному нашому клієнту підкинули зброю, щоб звинуватити в незаконному зберіганні та натиснути з метою поділитися частиною доходу. І нічого страшного, ми відбили всі претензії, бізнесмен на свободі, а сторона обвинувачення перестала ходити в суди.
  • Разом з адвокатом уважно прочитайте протокол, напишіть всі порушення, які були допущені оперативниками.
  • Приготуйтеся до затяжної битви за ваші права, які порушили неждані гості, і за все, що у вас вилучать.

Якщо по той бік дверей неадекватні люди – алгоритм може бути іншим, він буде залежати від того, якими методами звик діяти ваш адвокат. Моя порада – зателефонуйте вашому адвокату відразу, як тільки прочитаєте цю колонку, і обговоріть алгоритм ваших дій на такий випадок. Йдемо далі.

Чому до вас прийшли?

Давайте розділяти. Одна справа, якщо ви дійсно торгуєте з-під поли і не доплачуєте податки. Зовсім інша – якщо ви чисті перед законом, і до вас прийшли з метою чинити тиск або вимагати гроші. Саме цей випадок я розглядаю нижче, взявши за основу вашу чесність і законослухняність.

Не потрібно пояснювати, що обшуки і виклики на допити – це верхівка айсберга «кримінальне провадження». Давайте заглянемо в глибини.

Отже, кримінальне провадження не виникає з нізвідки. Воно відкривається на підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення або іншої інформації про злочин, яка може бути виявлена самим правоохоронним органом. На цій підставі вносяться відомості до єдиного реєстру досудового розслідування.

Це – відправна точка. Для власника або керуючого бізнесом важливо розуміти, хто цю точку поставив – хто написав заяву або надав інформацію.

Заявників можна класифікувати:

  • Громадяни, які зобов’язані деяким співробітникам правоохоронних органів, які колись надали їм послугу.
  • Самі співробітники правоохоронних органів (як у випадку з Repka.uа)
  • Конкуренти.
  • Незадоволені клієнти.
  • Колишні партнери по бізнесу, колишнє подружжя. Так Так! Чи не недооцінюєте помста як двигун тиску.

Отже, прикладіть максимальні зусилля, щоб знайти відправну точку. Вам в цьому допоможе адвокат. Знайдете цю точку – будете розуміти мотивацію людини, яка завдала вам незручності. Відразу обмовлюся, на пошуки можуть піти дні і тижні, але воно того варте.

Чому? Тому що ви знайдете визначеність: на вас хтось образився, вас «замовив» конкурент, силовики просто хочуть змусити вас поділитися прибутком, або «фас» сказали з політичних мотивів (наприклад, ви необережно дали грошей «не тієї» політичної сили).

Що власнику бізнесу дасть визначеність? По-перше, коли ви розумієте, хто саме «корінь зла» – можете прогнозувати, що ваш противник буде робити далі, наприклад, яку ще інформацію спробує внести у вуха силовиків під виглядом достовірної інформації про вашу нібито незаконну діяльність.

По-друге, якщо знаєте, хто саме стимулює кримінальне провадження проти вас – ви можете змусити його зіграти в вашу гру. Сьогодні кримінальні провадження проти чесного бізнесу не виникають нізвідки, їх штовхають «лобісти». Зазвичай ці «лобісти», наприклад, конкуренти, – самі не чисті на руку і з великими скелетами в шафах. Якщо допомогти іншим органам звернути увагу на скелети «лобіста», що працює по вам, силовики можуть радісно переключитися на нього, і у нього фізично не буде часу і ресурсів продовжувати стимулювати тиск на вас. Така контргра – вимагає підвищеної уваги, виняткового досвіду і обережності. Ось тому, щоб виграти – потрібно чітко розуміти, хто «замовник». Інакше наживе собі нових супротивників.

Хто такі поняті і чого від них чекати?

Жоден обшук не проводиться без понятих. Силовикам просто немає сенсу приходити до вас без понятих, так як їх відсутність може бути підставою для визнання незаконними всіх доказів, отриманих під час обшуку.

Отже, поняті будуть.

Не сподівайтеся, що поняті будуть на вашому боці. У 99% випадків поняті – заздалегідь запрошені силовиками громадяни, нерідко похилого віку, які приїжджають (або яких доставляють) «за викликом» та нерідко отримують символічну винагороду за свою «працю». Їх «праця» – бути присутніми і розписатися в протоколі, що все пройшло законно.

Будьте з ними ввічливими, і уважно стежте за їх поведінкою. Як я вже сказав, зафіксуйте в протоколі всі моменти, коли поняті не були присутні під час обшуку, а відсиджувалися під стінкою.

Якщо ви не довіряєте понятим, скажіть про це слідчому і попросіть запросити під будь-яким приводом в поняті – ваших знайомих. Слідчий не виставить за двері тих понятих, яких привіз він, але може задовольнити ваше прохання і вирішити присутність ваших понятих.

Навіщо силовики вилучають товар або оргтехніку?

Почну з комп’ютерів, серверів, флешок, вінчестерів.

Що ваша компанія зможе зробити, якщо силовики вилучать накопичувачі, наприклад, з цифровими підписами і доступами до систем банк-клієнт, якщо вони у вас не в хмарі?

Також на носіях можуть зберігатися дані про вашу комерційну діяльність, договори з постачальниками, підрядниками та кредиторами, які також можуть мати високу цінність.

А якщо вилучене має цінність для вас – для деяких непорядних силовиків це означає вашу готовність заплатити за «викуп» техніки. Адже судових рішень про повернення вам техніки доведеться чекати не один тиждень, а якщо без даних на носіях бізнес зупиниться – наслідки можуть бути фатальними для компанії. Значить, ви «схильні до договору». Схиляння до таких «переговорів» – широко поширена практика. У той же час, не без частки іронії потрібно визнати, що, якщо вашу техніку забрали тільки щоб ви її викупили – можете не дивитися криво в сторону конкурентів.

Що робити з такими вимагачами – тема для іншого матеріалу і довірчої бесіди вашого адвоката з представниками НАБУ і ДБР.

Інакше можуть йти справи, якщо силовики почали вилучати товар, походження якого абсолютно законно, і вилучення якого в прямому сенсі вбиває компанію (як сталося з бізнесом Дмитра Латанського). Тут я б в першу чергу розглядав підступи конкурентів. У другу – подумайте, кому ваш бізнес може заважати, крім конкурентів. Наприклад, «вбити» компанію шляхом наїзду силовиків може бути простішим рішенням, ніж розривати з нею договору оренди приміщень, укладені на тривалий термін (якщо на горизонті – новий орендар, готовий платити значно більше).

У той же час, не можна не враховувати психологію деяких силовиків, що не гидують вимаганням. Навряд чи вони ризикнули б організувати щось схоже з найбільшими компаніями на ринку – згадайте приклад з наїздами на «Нову пошту», яка зуміла організувати інформаційний захист і виявилася не по зубах наїжджати.

Кричати або мовчати?

Якщо вас ображають – не мовчіть. «Не мовчати» потрібно ефективно. Під «ефективно» – я маю на увазі, без істерики, своєчасно, грамотно, з чітким розумінням того, що, кому і якими каналами ви хочете донести своєю публічністю, і якими будуть можливі наслідки для всіх учасників вашої публічності.

Розумію, що можуть виникнути складнощі із залученням фахівців, які можуть оперативно організувати інформаційне опір. Навіть якщо в компанії є свій PR-відділ, він рідко готовий до повномасштабної «війниі», коли на кону – виживання бізнесу. Тому не соромтеся відразу залучати професіоналів. До слова, в нашому адвокатському об’єднання інформаційний підрозділ є, воно заточене під потреби клієнтів.

Як підготувати приміщення до обшуку?

Перш за все, встановити камери спостереження по периметру приміщення. Сервер, на який буде лягати картинка з камер, повинен знаходитися за межами обшукуваного приміщення, в іншому випадку вони можуть бути вилучені під час обшуків.

Друге – встановити приховані камери всередині приміщення. Пам’ятайте, саме приховані камери всередині будинку допомогли бізнесменові Тимофію Кохановичу зафіксувати момент підкидання йому заборонених предметів

Будьте готові до того, що ви в момент обшуку не зможете додзвонитися до близьких і знайомих, але ви на пам’ять маєте знати номер адвоката, який до вас приїде на допомогу.

Без адвоката ніяких активних дій з вашого боку. НІЯКИХ. Заспокойтеся, ви повинні виграти час до приїзду адвоката.

Також пам’ятайте, що не варто зберігати вдома цінні речі, вилучення яких ви б не хотіли допустити. Пам’ятайте – під час обшуку у вас можуть вилучити все, що завгодно. Часто силовики навіть ігнорують припис суду і вилучають набагато більше, ніж їм дозволено визначенням про обшук.

До речі, зверніть увагу на обшук авто. Якщо в ухвалі суду не вказано ваш автомобіль як місце проведення обшуку – оперативники не мають права обшукувати авто. Якщо ви добровільно не відкриєте його, навряд чи вони будуть його зламувати без дозволу. Якщо зламають – будуть покарані.

Як зрозуміти, що до тебе можуть прийти?

Зрозуміти непросто. Головна складність на поверхні – визначення про обшук не публікуються в Єдиному реєстрі судових рішень. І навіть якщо ви знаєте про таке визначення, ви не можете знати про точну дату приїзду «гостей».

Перший помічник, який допоможе вам «навести різкість» – ваш досвідчений адвокат. Перші сигнали – це наведення довідок про місце вашого проживання з боку силовиків (і ви не завжди про це зможете довідатися без адвоката), незрозумілі телефонні дзвінки з незнайомих номерів, спроби вручити вам повістку, листи або дзвінки із запрошеннями до слідчого «поговорити».

Проаналізувавши ці «сигнали» і вивчивши вашу ситуацію, досвідчений адвокат завжди з високою часткою ймовірності зможе вам сказати про ризик проведення обшуку вдома, на роботі, в авто. Більш того, зможе визначити, куди слідчий направляє розслідування, коли до вас прийдуть, до яких питань готуватися, якщо викличуть на допит, і зніме напругу під час слідчих дій на вашій території.

Джерело: https://retailers.ua/news/tehnologii/8823-proverki-kompanii-vash-biznes-zakazali-chto-delat

читати далі

Юридична фірма ARIO LAW FIRM виступила партнером заходу «Приватне провадження. Адвокат + Виконавець», організованого інтернет-проектом «Приватні виконавці».

«Приватне провадження. Адвокат + Виконавець» – захід, що буде цікавий адвокатам, які практикують у цивільному та господарському процесі, юрисконсультам фінансових установ, під час якого приватні виконавці поділяться унікальним досвідом вирішення найскладніших ситуацій з власної практики. З чим насправді доводиться стикатися при виконанні судових рішень і як вдається досягати виконання рішень в неординарних провадженнях», – йдеться в повідомленні.

На заході, який відбудеться 5 квітня в готелі «Козацький» на Майдані Незалежності, приватні виконавці України та експерти розкажуть, як забезпечити якісне та ефективне виконання судового рішення, де знайти хорошого приватного виконавця, чим відрізняються приватні виконавці від державних, як обрати виконавця, як зробити виконавця своїм партнером та багато іншого.

Від нашої Фірми у заході, а саме, у панельній дискусії, візьме участь старший партнер Юліан Хорунжий.

Запрошуємо до участі!

Деталі та реєстрація тут.

читати далі

А якщо бути більш точним, то 28 з половиною хвилин вистачить злочинцям, щоб вкрасти ваш магазин, частку в бізнесі або посаду директора.

Щоб повернути вкрадене – ви витратите місяці, а може, навіть роки, і багато грошей. Перевірено великими і середніми українськими компаніями, в тому числі з іноземним капіталом, чиї інтереси нашій команді доводилося захищати. Як зрозуміти, що ваш бізнес потрапив в приціл чорних реєстраторів, як протистояти зловмисникам, і що робити, якщо вас незаконно викреслили з реєстрів? Про це у своїй колонці для порталу Retailers.ua розповідає радник ARIO LAW FIRM, адвокат Андрій Филик.

Болото більше не тихе 

Вперше в історії України в останніх числах лютого під стінами Кабінету Міністрів пройшов мітинг … нотаріусів! Причина – загострення відносин між нотаріусами і реєстраторами, з одного боку, та Міністерством юстиції і так званою Антирейдерською комісією, з іншого. Професія, яка любить і зберігає тишу, протягом останніх років виявилася в епіцентрі багатьох гучних скандалів.
Виконавчий директор інвестиційної компанії BT Invest, яка є інвестором Stolitsa Group і Novus, Айварас Караліус в липні 2016- го розповідав Retailers, як його бізнес став жертвою «чорних» реєстраторів. Про незаконну перереєстрацію компанії він дізнався із запису в Єдиному держреєстрі, постфактум. Метою атаки були активи, а доступ до рахунків, для маніпуляцій з ПДВ.

Аналогічну атаку пережив UniCredit Bank, у якого в 2016-му «чорний реєстратор» «вкрав» БЦ Горизонт Парк.

У грудні 2017 го у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «увели» 113 га землі на Оболоні в Києві. У ФГВФО схаменулися пропажі тільки в січні 2018-го.

Літо 2018-го: на підставі підробленого рішення Вищого господарського суду України реєстратор викидає з реєстру ТОВ «Автодом» – законного власника логістичного центру площею 12 000 кв. м і 2 га землі під Києвом.

Жовтень 2018 го: реєстратором виведений один з найбільш ліквідних активів ПАТ «Платинум Банк» – будівля в центрі м. Одеси площею понад 11 000 кв. м оціночною вартістю 144 млн грн.

Зима 2018-2019 в ФГВФО заявили про втрату права власності на 46 одиниць нерухомості оціночною вартістю понад 150 млн грн в м Дніпро.

Я навів перелік тільки найгучніших прикладів незаконних реєстраційних дій. У більшості випадків законним власникам вдалося відстояти свої права. Але порядок цифр і хронологія дають підстави говорити про тенденцію, яка далека від згасання.

Вкрасти все

Як показує практика захисту бізнесу від незаконних реєстраційних дій, загарбники використовують перевірений арсенал інструментів і переслідують ряд цілей. Розглянемо всі їх детально і пояснимо, що відбувається з об’єктом захоплення, навіщо це відбувається, а після розповімо, що робити, якщо вас атакували, і що робити, щоб не атакували.

Крадіжка об’єкта нерухомості. Заміна законного власника нерухомості на підставну особу. Метою такого реєстраційного дії є подальший терміновий перепродаж. Зазвичай через одну ланку в ланцюжку «покупців» з’являється суб’єкт з іноземної юрисдикції. І якщо це сталося, і ви не змогли повернути вкрадене у Вас майно через звернення до Антирейдерської комісії при Мін’юсті, то судовий розгляд з таким суб’єктом може затягнутися на роки. Тому що нові процесуальні кодекси дали додаткові гарантії іноземним особам-відповідачам і тільки термін для виклику їх до українського суду становить 6 місяців.

Підстав для заміни в реєстрі вас на підставну особу, чимало:

По-перше, підроблене рішення суду. Наприклад, про стягнення об’єкта нерухомості або визнання права власності на об’єкт нерухомості за третьою особою. Часто зустрічається така маніпуляція: шахраї беруть «за основу» номер справи (цивільного, господарського або адміністративного) і змінюють текст рішення таким чином, що нібито суд прийняв рішення про стягнення нерухомості або ж визнання права власності на неї за третьому особою. Нотаріуси або реєстратори бачать в реєстрі судових рішень номер справи, але «забувають» перевірити текст рішення і порівняти той, що їм подали, з тим, який внесений до реєстру, або ж зовсім не перевіряють такий реєстр.

По-друге, вас можуть позбавити права власності по «іпотечному застереженню». Спеціальне застереження в договорі дає можливість кредитору зареєструвати за собою право власності на об’єкт застави, якщо борг не погашається вчасно. Для цього потрібно дотриматися процедури, передбаченої законом «Про іпотеку», а саме, попередити власника майна про те, якщо він не погасить борг боржника (якщо сам же власник майна і боржник не одна особа), то застава буде стягнута. Зловмисники навчилися створювати видимість дотримання цієї процедури. Так, лист-повідомлення від кредитора власнику майна (боржнику або поручителю) про необхідність погасити борг не надсилається. Замість цього, у відділенні пошти купується або ж просто підробляється поштова квитанція, яка в майбутньому лягає в основу підтвердження для нотаріуса того факту, що повідомлення нібито було направлено, і власник майна нібито знав про таке повідомлення. При цьому, зловмисники мінімізують свої витрати: замовляють занижену оцінку вартості застави, щоб зрівняти її з торбою боргу. Адже якщо застава дорожче боргу – їм доведеться повернути різницю власнику майна і згодом «свій» ж нотаріус закриває справу перереєстрацією Вашого майна на третю особу, що у майбутньому буде перепродано або передано в іпотеку.

Що стосується прикладів, то ось яскравий приклад «по свіжих слідах». Минулого тижня мною було подано позов про захист інтересів власника книгарні, у якого за споживчим кредитом, як я вважаю, незаконно забрали магазин на підставі «іпотечноїго застереження», попередньо «накрутивши» суму боргу перед банком. Схема була реалізована за сприяння співробітників одного з банків, що пішли в ліквідацію. Все виконали незадовго до того, як банк був визнаний неплатоспроможним, саме з метою забрати заставу, купивши вже накручений борг у ФГВФО. За результатами такої «роботи» у власника книгарні було відібрано майно вартістю більше 3 млн грн. (При цьому забрали усі колекції книг і картин, які перебували в цьому магазині) за реальний борг боржника перед банком в сумі 400 тис. грн., що після накрутки банку перевищив 1,5 млн грн.

По-третє, для крадіжки особливо привабливих об’єктів нерухомості, зловмисники можуть піти на незаконну зміну керівництва компанії-власника і навіть складу засновників компанії-власника. Порядок їх дій в цьому випадку такий: сьогодні «свій» реєстратор на підставі підробленого протоколу зборів засновників (цей протокол може підробити сам же «чорний» реєстратор) вносить зміну до складу засновників. У той же день замінює директора. І вже новий директор на підставі наступного «протоколу», продає приналежну юридичній особі нерухомість третім особам. Ті – в ті ж добу (мені траплялося скасовувати незаконні операції, які проводилися протягом 2-3 годин) перекидають об’єкт на інші компанії, і вводять в застави за новими договорами, щоб ускладнити повернення. Також, щоб ускладнити повернення, паралельно проводиться робота по дробленню об’єкта нерухомості. Або вноситься до реєстру запис, що об’єкт нібито «знищений» (останнє може використовуватися, наприклад, з метою звільнити захоплений ділянку під подальшу забудову).

Крадіжка частки в бізнесі. За часткою в бізнесі рейдери полюють під час корпоративних конфліктів. Як відбувається втрата частки в компанії і зміна керівництва, я тільки що описав. Зараз хочу звернути увагу, що нерідко чужа частка – ключ до встановлення контролю над цілими працюючим бізнесом. Коли метою зловмисників є не квартира або ділянка під забудову, а генеруюче прибуток підприємство з трудовим колективом або виробничий комплекс.

Зазвичай рейдери, знаходячи цікавий бізнес, який приносить великі гроші за малий період часу, при можливості використовуючи послуги або вступивши в змову з одним з партнерів в бізнесі (якщо є корпоративний конфлікт), підробляли у «свого» ж реєстратора протоколи зборів учасників такого ТОВ про зміну засновників і директора, в результаті чого рейдери ставали в держреєстрі єдиними засновниками компанії і всього бізнесу. Потім – маски-шоу, новий управитель, і, поки суд та діло – зловмисники користуються вашими активами і отримують прибуток, що частково йде на «погашення», «стримування» в державних установах усіх Ваших заходів, спрямованих на повернення втрачених активів. У підсумку, все це закінчується тим, що трудовий колектив силою підкупу і погроз змушують визнати нового власника і підкорятися його наказам.

А щоб ще більше убезпечити себе – «нові» власники накручують заборгованість підприємства перед третьою особою, яка пізніше трансформується в арешт майна з передачею його на зберігання своїм же третьому особам або в продаж майна з аукціону «потрібним людям». Документи про нового власника майна потрапляють в реєстри, через що виникає цілком законне і легітимний власник майна з випискою з реєстру, що підтверджує право власності.

А якщо у рейдерів в помічниках ще і Ваш колишній бізнес-партнер, це додаткової бонус для нових «власників», які з його допомогою можуть через подачу позовів «підвішувати» реєстр, отримати рішення суду про заборону здійснення реєстраційних дій у цій юридичній особі і нерухомості, мінімізувати можливість розгляду на Антирейдерській комісії при Міністерстві юстиції Вашої скарги на неправомірні реєстраційні дії  держреєстратора (наявне судове провадження не дає можливості Антирейдерській комісії при Міністерстві юстиції розглядати скарги).

Крадіжка посади. Заміна директора. Цей крок може переслідувати найрізноманітніші цілі. Наприклад, заблокувати діяльність компанії. Це відбувається просто: замість вас в реєстрі з’являється «хтось», хто відкликає всі довіреності, у тому числі, в податковій і банках, змінює головного бухгалтера. В результаті ні ви як директор, ні законний бухгалтер не можете ні виплатити заробітну плату співробітникам, ні заплатити податки. Про наслідки – ви здогадаєтеся самі.

Іншою метою такого кроку може бути фізичне захоплення компанії: новий «директор» укладає договір з охоронною компанією, і та «заносить» його на підприємство, одночасно «виносячи» законних власників. Виклик поліції може не допомогти: загарбники приїжджають не тільки з бійцями, але і з випискою з реєстру, згідно з якою ви вже не директор. А поліція вірить не словам, а документам.

Іншою метою такого кроку може бути фізичне захоплення компанії: новий «директор» укладає договір з охоронною компанією, і та «заносить» його на підприємство, одночасно «виносячи» законних власників. Виклик поліції може не допомогти: загарбники приїжджають не тільки з бійцями, але і з випискою з реєстру, згідно з якою ви вже не директор. А поліція вірить не словам, а документам.

Підстави: найбільш часто заміна директора відбувається в корпоративних конфліктах.
Приклад – такою підставою може бути підроблений документ, нібито завірений нотаріусом з іншої країни. Наприклад, з Південно-Африканської Республіки. Чи не полетите ж ви в ПАР, щоб перевірити достовірність підпису тамтешнього нотаріуса.

Як виявити і усунути вразливості

Перш за все, проведіть інвентаризацію ваших відносин з партнерами та кредиторами. Якщо знайдете слабку ланку – докладіть зусиль, щоб виправити ситуацію і убезпечитися. Пам’ятайте: на етапі, поки ви не піддалися атаці – захистити бізнес обійдеться вам в десятки разів дешевше, ніж коли одного ранку ви не знайдете себе в реєстрі власників.

Як превентивний захід я рекомендую використовувати всі можливості сучасного корпоративного законодавства. Зокрема, корпоративний договір. Він допоможе вам і партнерам по бізнесу зняти багато потенційно конфліктних питань.  Навіть якщо вам здається, що у вас все гладко та ідеально з вашими партнерами сьогодні, вони не можуть гарантувати вам, що через 12 місяців не вирішать вийти з бізнесу або, навпаки, збільшити частку за рахунок вашої. Або вирішать «обміняти» ваш спільний бізнес на недоторканність по боргах перед третіми особами.

Ефективним заходом щодо запобігання захопленню активів і бізнесу може стати і так звана «тривожна кнопка». Я так умовно називаю послугу з контролю за станом державного реєстру. Як це працює, поясню на прикладі з практики. У минулому році мені вдалося забезпечити збереження великого заставного об’єкта виключно, тому що я два-три рази на день відстежував державний реєстр майнових прав на нерухомість. І вчасно побачив, що один з київських нотаріусів почав реєстраційну дію. Ми з колегами і пакетом документів терміново виїхали в офіс до нотаріуса, і запобігли незаконній дії. Причому, це був не «чорний» нотаріус – його просто ввели в оману, надавши підроблені документи, які він не міг перевірити. Таким чином, ми врятували і об’єкт клієнта, і законослухняного нотаріуса від кримінальної відповідальності.

Наступна підказка стосується тих, кого ще взагалі немає в електронному державному реєстрі. Частина даних про ряд об’єктів нерухомості і їх власників до цих пір зберігаються в паперовому вигляді в БТІ. І вони – вкрай вразливі. Зловмисники за допомогою «своїх» реєстраторів без праці можуть створити записи під ваші об’єкти, і що буде в цих записах – вам залишиться тільки здогадуватися.

По-перше, ваш об’єкт «на папері», може виявитися не вашим в електронному реєстрі. Тобто, його внесуть без вашого відома, і власником запишуть іншу людину або юридична особа.

По-друге, ваш об’єкт може «втратити у вазі», тобто, в площі при перенесенні в електронну форму. На папері ви володієте складом в 10 000 кв м. А в держреєстрі ваш об’єкт можуть скоротити до 100 кв м. А у решти 9 900 кв м виявиться новий власник.

По-третє, шахраї можуть змінити або дописати в опис об’єкта всього одне слово, і все – перед вами новий об’єкт. Наприклад, в БТІ ваша власність записана як нежитлове приміщення, а в новий розділ (без вашої волі) буде вписана «група нежитлових приміщень». А це вже новий об’єкт. Не факт, що ваш.

Звичайно, в будь-якому з перерахованих випадків, ви візьмете адвокатів і в суді доведете свою правоту. Але пам’ятайте, що судова війна забере мінімум рік-два вашого часу (з урахуванням всіх експертиз, клопотань, переносів і ін.), а послуги тепер  вже адвокатів можуть дорівнювати вартості нерухомості.

Щоб цього не сталося, якщо ваша нерухомість все ще не в електронному реєстрі, не покладайтеся на волю випадку – самі внесіть її в державний реєстр.

Якщо «грім уже вдарив», моя головна порада: відразу звертайтеся до адвоката і будьте чесними перед ним, розкажіть всю проблематику, яка у Вас є, не висмикуючи шматки із загальної картини. Це допоможе адвокату скласти план активних заходів для захисту Ваших інтересів. Багаторічний досвід розслідування і скасування незаконних реєстраційних дій дає розуміння всього можливого арсеналу шахраїв. Але щоб ефективно протистояти йому – потрібно знати абсолютно все про зобов’язання і минулі помилки «потерпілого». Бували випадки, коли клієнти приховували від адвокатів критично важливу інформацію. Адвокати, не здогадуючись про приховування, що не здійснювали необхідні дії для захисту клієнта, а шахраї використовували кожну хвилину бездіяльності жертви, щоб «зацементувати» свої позиції.

Повнота інформації, яку ви будете надавати адвокату, важлива на всіх етапах. В тому числі, для прийняття рішення – як захищатися: йти в суд, в поліцію, знайти тих самих реєстраторів, які здійснили незаконні реєстраційні дії або звертатися в Антирейдерську комісію при Міністерстві юстиції.

На завершення, хочу зазначити, що незважаючи на декларовані спроби Міністерства юстиції протидіяти незаконній реєстрації, чорний промисел процвітає: на спеціально створеній сторінці на сайті Міністерства ви можете бачити список з 242 реєстраторів і нотаріусів, яким обмежений або анульований доступ до реєстрів, і цей список, судячи з дат, регулярно оновлюється. До того ж, реєстратори при комунальних підприємствах, до яких сьогодні виникає все більше питань, пов’язаних з незаконними діями в реєстрах, з’явилися завдяки ініціативі Міністерства. Так що, не втрачайте пильність.
Цю колонку я присвятив загрозам рейдерства виключно шляхом незаконних реєстраційних дій. Не можу не відзначити, що останнім часом в публічній сфері все частіше виникають питання, пов’язані із залученням до сумнівними схемами отримання контролю над бізнесом і активами за участю АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів). Але це тема окремої статті.

Автор: радник ARIO LAW FIRM, адвокат Андрій Филик

Джерело: https://retailers.ua/news/mneniya/8728-28-s-polovinoy-minut-hvatit-prestupnikam-chtobyi-ukrast-vash-magazin-dolyu-v-biznese-ili-doljnost-direktora

читати далі

Апеляційний суд Києва відмовив прокурору відділу міжнародного співробітництва прокуратури міста Києва взяти під арешт на час екстрадиційної перевірки клієнта Ario Law Firm, молдовського опозиціонера Олександра Баліку, залишивши без задоволення апеляційну скаргу правоохоронних органів. Наразі Олександр через переслідування з боку влади у себе на батьківщині проходить в Україні процедуру отримання статусу біженця по політичним мотивам.

Нагадаємо, у жовтні минулого року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив скаргу адвокатів Ario Law Firm і звільнив громадянина Республіки Молдова, опозиціонера Олександра Баліку з-під екстрадиційного арешту. Суд замінив запобіжний захід на нічний домашній арешт, а з 16 лютого 2019 року сплив строк дії обов`язків Олександра і наразі цей строк продовжений не був.

«Той факт, що на сьогодні до Олександра не застосовано жодного запобіжного заходу і він знаходиться тут у залі суду, повністю спростовує твердження прокурора, викладені в апеляційній скарзі. Ми вважаємо рішення Шевченківського суду абсолютно законним і таким, що абсолютно відповідає фактично встановленим обставинам справи. Також слід зазначити, що на сьогодні вже є рішення Державної міграційної служби, яке наразі оскаржується. Тому Олександр Баліка на законних підставах знаходиться в Україні», – підкреслив Євген Грушовець, адвокат Олександра Баліки, партнер Ario Law Firm.

Молдовський опозиціонер залишився на волі

Олександр Баліка є одним із ключових свідків кримінальної справи проти лідерів молдовської політичної партії “Демократична партія Молдови”. Це підтверджується зокрема і зверненням членів Парламентської асамблеї ради Європи до Комітету Верховної Ради з прав людини та Державної Міграційної Служби України. Окрім цього, у себе на батьківщині Олександр був кандидатом від опозиційної партії (яка знаходиться у жорсткому протистоянні з правлячими партіями) на посаду члена Парламенту Республіки Молдова. Через це Олександр піддавався переслідуванням, що і змусило його звернутися по політичний притулок до України.

Необхідний пакет документів, що підтверджує політичну вмотивованість переслідування, та заява на отримання статусу біженця були підписані Олександром 5 липня 2018 року. Проте, через те, що опозиціонер був затриманий 6 липня на час екстрадиційної перевірки і перебував у СІЗО, ДМС отримало документи лише наприкінці липня. Самі ж дії з оформлення необхідних документів ДМС розпочало лише наприкінці вересня минулого року.

Після звільнення Олександра з необґрунтованого тримання під вартою, він продовжує облаштовувати своє життя тут, в Україні.

«Я вдячний адвокатам Ario Law Firm. Ми рухаємося вперед. Сьогодні в апеляції знову відновлено справедливість і у мене залишилась можливість займатися захистом своїх прав та інтересів, брати участь в судових засіданнях, взаємодіяти з міграційною службою. Днями я звернувся у податкову інспекцію, де отримав ідентифікаційний податковий код, що дозволяє мені легально займатися  в цій країні підприємницькою діяльністю. Тобто, з цього моменту я є платником податків. Тут в Україні збираюся надавати юридичні консультації у сфері міжнародного права», – сказав Олександр Баліка.Молдовський опозиціонер залишився на волі

При цьому, він зазначив, що на сьогоднішній день ще є багато запитань щодо роботи Державної міграційної служби України, проте він сподівається що українська юстиція надасть об`єктивну оцінку рішенням ДМС.

читати далі

Ірина Сербін, партнер ARIO LAW FIRM, голова Комітету з конкурсного права Асоціації правників України в інтерв’ю інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловила свою думку щодо процесу об’єднання арбітражних керуючих в єдину СРО та перспектив цієї професії як такої.

Редакція: З якими викликами може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдине СРО?

Ірина Сербін: Найбільшим викликом, з яким може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдине СРО – це відсутність реального бажання арбітражних керуючих до такого об’єднання. Останні декілька років професійна спільнота арбітражних керуючих є абсолютно не активною, я б навіть сказала досить аморфною і байдужою до змін. Вже понад три роки ритм та зміни в сфері банкрутства задають провідні юридичні компанії, які надають послуги в сфері банкрутства і до складу яких входять і арбітражні керуючі. Тому, як на мене, створення СРО, яке передбачено Кодексом, пожвавить арбітражних керуючих і стане поштовхом до зміни їх свідомості і відчуття власної значущості професії, основою якої має стати саме незалежність арбітражних керуючих, відстояти яку буде одним з основних завдань СРО.

Редакція: Хоча об’єднання прописане в новому Кодексі, чи буде це об’єднання простим?

Ірина Сербін: Очевидно, об’єднання не буде простим. За керівні посади в СРО, ймовірно, будуть розгортатися «війни» серед певних груп АК, як це було завжди при створенні саморегулівних організацій, які замість передбачених Законом функцій, переважно виконували лише функцію задоволення амбіцій конкретної особи очолити СРО. Саме тому, як на мене, не вдалося провести об’єднання усіх саморегулівних організацій в одну, адже жоден нормативно-правовий акт цього не забороняв. Як людина, яка неодноразово пропонувала дане об’єднання, можу сказати, що діалог закінчувавсь на питанні, а хто ж буде головою об’єднаного СРО.

Також, побоювання щодо створення єдиного СРО не в останню чергу пов’язані саме з наявним гірким досвідом адвокатів чи приватних виконавців. Бо, як би не стверджували представники керівних органів цих СРО про абсолютну їх транспарентність та відкритість самих СРО, об’єктивні реалії діяльності цих організацій видні навіть не професійним оком.

Отож, з чим ми підходимо до створення СРО? По-перше і найважливіше – це законодавче регулювання питань створення та діяльності СРО. На відміну від СРО в адвокатурі та приватних виконавців, Кодекс дає майже абсолютну дискрецію арбітражним керуючим у визначені майбутньої організації. До такої дискреції відноситься майже все: визначення кількісного складу органів управління, порядок їх формування та діяльності, формування територіальних органів управління, створення та формування спеціальних органів СРО, порядок обрання представників СРО до дисциплінарної та кваліфікаційної комісій, порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих , тощо.

Відповідно до Кодексу, саме перший (установчий) з’їзд арбітражних керуючих має затвердити статут СРО, в якому має бути передбачено вирішення більшості з зазначених процедурних питань, а отже, цей з’їзд і дасть відповідь на питання – “яким бути саморегулюванню арбітражних керуючих?”.

Ми можемо скільки завгодно обговорювати питання про те, яким має бути професійний контроль за арбітражними керуючими чи як відстоювати їх незалежність, чи як СРО повинно приймати участь в нормотворчій діяльності, але всі ці питання, не дивлячись на їх реальну гіперважливість, є похідними від одного питання – на яких принципах все ж таки буде сформовано та буде діяти СРО.

Чому я про це говорю? Тому, що законодавство у суміжних сферах не містить жодних перепон, які б перешкоджали діяльності саморегулювання саме на демократичних принципах, які б вносили перепони для об’єктивного розгляду дисциплінарних проваджень та ін. Однак, саме така ситуація в цих сферах пов’язана не в останню чергу саме з процесом формування СРО і впливом на ці процеси із сторони певних, зацікавлених осіб чи органів.

Отже, саме проведення першого з’їзду арбітражних керуючих стане викликом для професії арбітражного керуючого, і саме тому, як на мене, арбітражні керуючі мають бути активними і свідомими, щоб не «проспати» шанс мати найкраще СРО, яке буде взірцем для інших.

Враховуючи викладене, якщо професійна спільнота все ж таки хоче отримати реальне та надійне СРО, яке буде об’єктивним (в тому числі до порушників), незалежним (рівновіддаленим від всіх центрів впливу) та яке буде відстоювати інтереси всіх арбітражних керуючих, то спільнота має не лише прийти з’їзд, а й зайняти проактивну позицію у визначні порядку проведення такого з’їзду, підготовки проектів статуту та положень про органи СРО. Отож, закликаю всіх арбітражних керуючих після підписання Президентом України КПБ розпочати активну підготовку до з’їзду!

Редакція: Чим має опікуватися майбутнє СРО щоб не перетворитися лише на формальний/каральний орган? Озвучте п’ять головних завдань, які треба буде вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозорішою та чеснішою?

Ірина Сербін: Майбутнє СРО має з нуля побудувати міцну платформу для якісної роботи арбітражних керуючих та створення високого стандарту професії, адже це однозначно одна з найскладніших професій, яка потребує не тільки надвисоких інтелектуальних здібностей, а й «сталевих нервів» та неабиякої витримки.

Щодо п’яти головних завдань, які треба буде вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозоріше та чеснішою, то вважаю перш за все:

  • Усіляко відстоювати і не посягати на незалежність арбітражного керуючого.
  • Забезпечити сталу професійну комунікацію між всіма арбітражними керуючими задля обміну досвідом та поширення принципів та цінностей закладених на першому установчому з’їзді арбітражних керуючих.
  • Забезпечити і реалізувати абсолютно нове якісне і сучасне навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих.
  • Забезпечити достойну і «на рівних» комунікацію з органом з питань банкрутства.
  • Домогтися забезпечення реальної незалежності арбітражних керуючих, у тому числі через забезпечення достойної оплати праці арбітражних керуючих як високопрофесійних фахівців своєї справи.

Редакція: Чи має посада керівника майбутнього СРО бути виборною? Скільки має тривати одна каденція?

Ірина Сербін: Винятково виборною. Ця людина має взяти на себе всю відповідальність за СРО. Той чи та, кого першим виберуть на цю посаду – візьме на себе подвійну відповідальність за створення СРО нової якості. Каденція, на мій погляд, має тривати 2-3 роки та статутом має бути передбачено, що максимально Голова СРО може обіймати пост двічі поспіль. Це оптимальний час, коли можна розробити плани з розвитку СРО і показати їх реалізацію. Окрім того, ця людина має бути свідомою в прийнятті рішення стати головою СРО і бути людиною, що на власному прикладі доводить дотримання тих цінностей і принципів, які будуть задекларовані спільнотою арбітражних керуючих на установчому з’їзді.

Редакція: Якби змалювати ідеальний портрет українського арбітражного керуючого, яким ви його бачите?

Ірина Сербін: Незалежним, високопрофесійним, захопленим професією, першокласним медіатором, а також людиною, яка розуміє, що окрім своїх професійних обов’язків, вона виконує ще й соціальну функцію, адже, як показав мій власний досвід, робота з людьми в процедурі банкрутства це ще те випробування на міцність. Тому, найближчим часом, я дуже хочу бачити поряд сильних і вольових колег, з якими приємно і достойно конкурувати професійно і разом з тим розвиватися, перебуваючи в одному комфортному професійному середовищі, заснованому на високих принципах і стандартах єдиної СРО.

Джерело: http://bankruptcy-ua.com/articles/11042?fbclid=IwAR1Rg5FcHHlhq6oH9rjH8SyI-QzSHNLRuRuzjWtRBauPjHLt9QpbfLhXn-o 

читати далі

Видання Інтерфакс-Україна звернулося до партнерів і радників відомих юридичних фірм з проханням прокоментувати можливість і наслідки перегляду Великою Палатою Верховного Суду раніше висловлених позицій Верховного Суду України щодо земельного мораторію. Від Ario Law Firm на питання відповідали старший партнер, адвокат Юліан Хорунжий і радник, адвокат Кирило Юхно.

Інтерфакс-Україна пише, що Верховний суд може змінити правову позицію з питань мораторію на продаж землі

Касаційний цивільний суд просить Велику палату Верховного суду (ВП ВС) відступити від висновку Верховного суду України щодо застосування перехідних положень Земельного кодексу, які встановлюють мораторій на продаж сільгоспземель.

Як повідомляється на сайті судової влади України, ВП ВС розгляне справу за позовом першого заступника Костянтинівській місцевої прокуратури Донецької області до фізособи і ТОВ “Агрофірма” Коровай “, а також до третіх осіб про визнання договору міни земельної ділянки між агрофірмою і приватною особою недійсним. При цьому договір міни земельними ділянками між ТОВ “Агрофірма” Коровай” та фізособою був визнаний законним судами першої та другої інстанції у 2018 році.

Причиною перегляду позиції ВС стало рішення ЄСПЛ від 22 травня 2018 з справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, яким ЄСПЛ визнав, що мораторій порушує право власності власників на сільськогосподарські земельні ділянки (паї), оскільки позбавляє їх можливості розпорядитися землею в обсязі, визначеному, зокрема, Конституцією України.
ЄСПЛ зазначив, що неодноразово продовжуючи дію і змінюючи зміст мораторію, держава проявила непослідовність у своїх законодавчих діях і викликала стан “правової невизначеності”, при якому воля законодавця незрозуміла для тих, кому адресований закон, оскільки при кожному продовженні земельного мораторію уряд не обумовлював його скасування настанням якихось чітких змін в земельних відносинах.

При цьому ЄСПЛ зазначив, що мораторій перекладає непропорційно багато проблем на власників земельних паїв, при цьому аграрний бізнес (орендарі землі) страждає від мораторію дещо менше.

Оскільки зазначеним рішенням ЄСПЛ визнав, що введений в Україні мораторій порушує Конвенцію про захист прав людини і основних свобод і Конституцію України, то власники земельних ділянок (паїв) отримали право звертатися до судів України з позовними заявами про відшкодування шкоди, заподіяної земельним мораторієм.

Як пояснила агентству “Інтерфакс-Україна” радник юридичної фірми “Астерс” Анжеліка Лівицька, сам Верховний суд (новий Верховний суд – ІФ) вважає, що існують підстави для відступу від раніше викладеної Верховним Судом України правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, в яких було викладено висновок про те, що земельна ділянки можуть бути предметом договору міни тільки в контексті міни “паю на пай”.

Вона зазначила, що судовий спір агрофірми “Коровай” щодо міни земельних ділянок стосується оскарження можливості укладення договору міни в контексті мораторію, а не купівлі-продажу земельних ділянок, так як саме договір міни був оскаржений прокуратурою. Тому юрист передбачає, що позитивне рішення ВП ВС може стати підтвердженням законності укладення договорів міни земельних ділянок, “але це не має відношення до вирішення питання можливого продажу земель сільськогосподарського призначення.

“Договір міни і договір купівлі-продажу – це різні за правовою природою договори”, – сказав вона.

Партнер практики вирішення спорів юридичної фірми “Василь Кісіль і Партнери” Олег Качмар уточнив, що в даний час колегія суддів Касаційного цивільного суду, який розглядає справу агрофірми “Коровай”, вирішила передати його на розгляд Великої палати, оскільки вважає за необхідне відступити від укладення Верховного суду України, сформульованого в прийнятих ним в 2014-2016 рр. рішеннях у справах щодо обміну земельних ділянок за схемою “пай на пай”, оскільки вважає, що справа містить виняткову правову проблему.

“Це ще зовсім нічого не означає, оскільки Велика палата може і не прийняти справу до розгляду і повернути справу колегії, якщо прийде до висновку, що немає ніяких підстав для передачі справи на розгляд”, – сказав він.

У той же час юрист прогнозує, що якщо ВП ВС прийме справу до розгляду, “вона може відступити від попереднього висновку про можливість обміну земельних ділянок тільки по так званій схемі “пай на пай”, але не у зв’язку з прийнятим ЄСПЛ рішенням у справі “Зеленчук і Цицюра проти України”, а скоріше тому, що в прийнятих в 2014-2016 рр. рішеннях Верховний Суд України, на мій погляд, безпідставно звузив зміст положення про виключення з мораторію до обміну тільки земельними ділянками, які були виділені в натурі з земельних часткою “.

“Якщо Велика палата приходить до висновку, що дія мораторію не поширюється не тільки на обмін земельними ділянками за схемою “пай на пай”, але і на обмін іншими земельними ділянками, в тому числі і на міну паю в кілька гектарів на земельну ділянку в кілька соток, то не виключено, що таке рішення може серйозно сколихнути ринок і викликати хвилю нових договорів міни земельними ділянками сільськогосподарського призначення “, – вважає юрист.

У той же час, якщо Верховний суд погодиться з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що укладений сторонами договір міни земельними ділянками який суперечить мораторію, то Верховний суд повинен буде змінити мотивацію їх рішень, інакше абсолютно нелогічним буде посилання судів на рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України».

“У будь-якому випадку, я не схильний вважати, що Верховний суд зробить висновок, що укладений сторонами договір міни суперечить законодавству (мораторію), але оскільки мораторій порушує права власників сільгоспземлі (паїв) розпоряджатися землею, то Верховний суд врахує рішення ЄСПЛ у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” і відмовить у позові саме на цій підставі. Це було б занадто відповідально для Верховного суду”, – сказав він.

У свою чергу партнер юридичної компанії ILF Олексій Харитонов вважає, що незважаючи на рішення ЄСПЛ, “зміна підходів до мораторію на відчуження сільгоспземель була лише питанням часу”.

“У контексті даної судової справи, Верховний суд повинен розглянути питання законності договору міни земельної ділянки між фізичною та юридичною особами з грошовою доплатою, який, на думку прокуратури, був укладений, щоб приховати реальний договір купівлі-продажу. Прокуратура вважає такий договір недійсним в силу мораторію. Передача справи на розгляд Великої палати свідчить про намір Верховного суду відступити від існуючої правової позиції з питань дії мораторію і змінити її “, – сказав він.

Юрист зазначив, що сам по собі факт передачі справи на розгляд Великої палати відкриває ринок сільгоспземель, “але свідчить про те, що ми знаходимося на порозі змін в мораторії”.

“Такі справи є поштовхом і, врешті-решт, змусять законодавців врегулювати питання ринку земель сільгосппризначення”, – сказав А.Харитонов.

Зі свого боку старший юридичної фірми Ario Law Firm Юліан Хорунжий підкреслив, що останнім часом практика ЄСПЛ набирає все більшої ваги в українському судочинстві, тому можна припустити, що ВП ВС врахує рішення ЄСПЛ і підтримає рішення суду першої та апеляційної інстанції, “особливо, з огляду на той резонанс, який спостерігався в юридичних колах після прийняття ЄСПЛ рішення у справі “Бурмич та інші проти України”, яким ЄСПЛ констатував неспроможність України як держави забезпечити дотримання принципу верховенства а права в сфері виконання судових рішень”.

У той же час він зазначив, що “якщо матеріали свідчать про надмірності тягаря для фізичної особи, в розумінні практики ЄСПЛ, то ВП ВС з урахуванням практики ЄСПЛ визнає такий обмін законним, по суті, для певних категорій громадян і угод буде відкритий ринок землі сільгосппризначення”.

Ю.Хорунжий також вважає, що ВП ВС при вирішенні справи, може врахувати рішення ЄСПЛ, в якому суд зазначив, що якщо держава необґрунтовано затягує з прийняттям Закону про ринок землі, то з часом це може призвести до ситуації, коли присудження компенсації “постраждалим” може стати виправданим.

“Якщо такі позови придбають повторюваність, то ЄСПЛ може почати присуджувати громадянам і юрособам, які через дії мораторію не можуть здійснити продаж землі, справедливу компенсацію, яку держава змушена буде виплачувати”, – сказав він.

У той же час, за словами Ю.Хорунжого, якщо ВП ВС підтвердить дію мораторію, але відповідний закон про ринок землі не буде прийнятим, “це призведе до мультиплікації заяв до ЄСПЛ, що, в свою чергу, призведе до значного навантаження на бюджет в внаслідок задоволення відповідних заяв до ЄСПЛ, а це потенційно мільярди євро “.

“Крім цього, після недавнього наведеного рішення ЄСПЛ, чергова нездатність держави виправити системний недолік може привести і до більш негативних наслідків, а саме до призупинення членства України в Раді Європи”, – вважає він.

При цьому радник Ario Law Firm Кирило Юхно висловив думку, що до остаточного зняття мораторію та повноцінного відкриття ринку сільгоспземель не відбудеться, не дивлячись на те, що в кожній конкретній справі суди, враховуючи позицію ЄСПЛ і індивідуальні обставини, зможуть фактично “легалізувати” продаж окремих земельних ділянок під виглядом обміну нерівнозначних ділянками.

Проте, вважає К.Юхно, покладатися на судові рішення при здійсненні транзакцій з сільгоспземлями не є виходом ні для осіб, які здійснюють держреєстрацію права на землю в результаті угод обміну, і для потенційних інвесторів в такі об’єкти.

“Остаточне слово повинна сказати Верховна Рада, ухваливши закон про ринок землі, який і покладе кінець мораторію. Незважаючи на політичну кон’юнктуру, вибори президента і Верховної Ради, в кінці 2019 може скластися найбільш сприятлива ситуація для ухвалення такого закону”, – резюмував юрист.

Оригінальний текст новини Ви можете прочитати за посиланням http://sub.interfax.kiev.ua/rus/tape/295612444 .

читати далі

Команда Ario Law Firm допомагає повернути Фонду гарантування вкладів фізичних осіб земельну ділянку площею 7 га у Карпатах.

Господарський суд Івано-Франківської області виніс рішення, яким нарешті вирішив багаторічний спір за земельну ділянку неподалік Буковелю площею понад 7 га. Так, згідно з рішенням суду, АТ «Дельта Банк», який знаходиться у процедурі ліквідації, зможе поновити право власності на земельну ділянку, що була предметом іпотеки та передана у 2014 році у власність банку за борги. Це означає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зможе реалізувати це майно на прозорому аукціоні за справедливою вартістю та задовольнити певну частку вимог кредиторів збанкрутілої фінустанови. Інтереси АТ «Дельта Банк» представляють юристи Ario Law Firm – адвокат, радник Кирило Юхно, адвокат Наталія Швець та юрист Надія Грищенко.

Ця справа вже втретє розглядалась судом першої інстанції. Річ у тім, що у 2011 році було укладено договір про передачу активів від ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк». За умовами договору «Дельта Банк» набув права за кредитним та іпотечним договорами, які були укладені ще у 2007 році. Предметом іпотеки виступила земельна ділянка у Карпатах, відведена для будівництва лижної траси та об’єктів туризму і відпочинку. За кілька місяців до визнання «Дельта Банку» неплатоспроможним – у жовтні 2014 року – між фінустановою та іпотекодавцем ТОВ «Екстрім» було укладено договір про задоволення вимог «Дельта банку». Таким чином, ТОВ «Екстрім» в добровільному порядку передало у власність фінустанові земельну ділянку.

Але виявилося, що у 2008 році вищезазначений ТОВ «Укрпромбанк» ще раз передав права іпотекодержателя на цю ділянку іншій компанії – товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», яке у свою чергу у 2016 році намагалось передати право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки до нинішнього утримувача ділянки ТОВ «НВС-Трейдінг». Як дізналися юристи Ario Law Firm, цей договір 2016 року був укладений у простій письмовій формі та не був нотаріально засвідчений. Проте, саме ТОВ «НВС-Трейдінг» звернулось до суду з позовною вимогою визнати договір про задоволення вимог між ТОВ «Екстрім» та законним іпотекодержателем – АТ «Дельта Банк» – недійсним. Неспроможність доводів ТОВ «Екстрім» пояснюється і тим, що право іпотеки за договором від 2007 року має пріоритет над іпотекою того самого майна, укладеною у 2008 році.

Ця справа двічі проходила усі три судові інстанції.

«Протягом 2016-2018 років суд першої інстанції у Івано-Франківську та апеляційний суд у Львові не чули доводів юристів АТ «Дельта Банк», закривали очі та не помічали доказів, наданих АТ «Дельта Банк». Проте Вищий господарський суд у 2017 році та Верховний Суд у 2018 році уважно переглядали цю справу та помічали, що рішення судів нижчих інстанцій «шиті білими нитками», і щоразу повертали справу на новий розгляд, – зазначив адвокат, радник Ario Law Firm Кирило Юхно. – Апеляційний перегляд цієї справи та можливі «процесуальні диверсії» з боку нинішнього власника цієї ділянки можуть ще на декілька місяців подовжити строк набрання судовим рішенням законної сили, але команда захисту переконана, що у цій справі вже перейдено Рубікон, а повернення ділянки у фактичну та юридичну власність ФГВФО – лише справа часу».

Ділянка у Карпатах для Фонду гарантування

читати далі

Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду заяву радника Ario Law Firm, адвоката Кирила Юхна у справі Олександра Яковлєва, якого у квітні 2018 року Апеляційний суд Херсонської області позбавив права обіймати посаду Скадовького міського голови. Провина очільника Скадовська полягала в … економії міського бюджету

Нагадаємо, у грудні 2017 року Скадовський районний суд Херсонської області виніс постанову, якою визнав Яковлєва винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-7 КУпАП, стягнув з нього штраф у розмірі 6800 грн та вирішив позбавити його права обіймати посаду Скадовського міського голови терміном на один рік. У квітні 2018 року Апеляційний суд Херсонської області залишив без задоволення апеляційну скаргу міського голови на рішення Скадовського районного суду Херсонської області.

«Звільнення» з посади мера міста відбулося через те, що за 2 роки, поки Яковлєв обіймав посаду мера Скадовська, міськрада закупила канцтоварів у підприємства, пов`язаного з дружиною міського голови, на суму 1167 грн. При цьому, перед тим, як Яковлєв став міським головою, мерія закупила канцелярського приладдя у того самого підприємства на суму майже 22 тис грн (у 2013-2015 рр.). Тобто «провина» Яковлєва полягає у тому, що ставши мером, він у 19 разів зменшив закупівлю канцтоварів у крамниці, що належить пов`язаній особі. Частка вартості закупленого приладдя склала 1% (один відсоток) загальної суми коштів, витрачених міськрадою на закупівлю канцтоварів для мерії Скадовська у 2016-2017 роках (1167 грн. із загальної суми 100 тис. грн, витраченої на канцелярські товари для міськради). Згаданий магазин – єдине місце, де у Скадовську продається штемпельна продукція, яку потребувала бухгалтерія міськради. В іншому випадку, Яковлєву слід було відправляти працівника у відрядження в Херсон (відстань – 100 км і близько 3-4 годин витраченого часу в обидва кінці) і витрачати на пальне додаткові 450 грн. І це при тому, що магазин, де була придбана штемпельна продукція, знаходиться у 270 метрах від Скадовської міської ради (3 хвилини пішки).

Уся продукція закуповувалася на реальні потреби бухгалтерії мерії виключно працівниками міськвиконкому. Продукція була належної якості та була придбана за ринковою вартістю, що було доведено у судах першої та другої інстанцій.

«Ми вважаємо, що у пана Яковлєва під час закупівлі товарів для Скадовської міськради не виник реальний конфлікт інтересів. У цій справі можна вести справу лише про потенційний конфлікт інтересів. Окрім того, до Олександра було застосовано два види юридичної відповідальності одного типу – позбавлення права займати посаду міського голови на 1 рік та його звільнення з посади міського голови», – наголосив Кирило Юхно.

Він також підкреслив, що товари для потреб міськради було неможливо придбати у інших постачальників на більш вигідних умовах

Рішення судів першої та другої інстанцій у справі Олександра Яковлєва не відповідають статтям 6 та 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на час вчинення Яковлєвим вищезазначених дій із закупівлі канцтоварів він не вважався притягнутим до адміністративної відповідальності. Тобто, за фактами придбання канцтоварів він теоретично міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою та другою статті 172-7 КУпАП (Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів), проте суди незаконно застосували до нього таку кваліфікуючу ознаку як повторність, передбачену частиною третьою статті 172-7 КУпАП, яка передбачає позбавлення права обіймати посаду.

«Частина 3 статті 172-7 КУпАП є нечіткою, не відповідає вимогам передбачуваності та допускає неоднозначне розуміння, не відповідає вимозі «якості закону». Ми вважаємо, що умовою для застосування ч.3. ст.172-7 Кодексу є повторне правопорушення, вчинене особою після притягнення до відповідальності. Тобто у разі, якщо особа була піддана адміністративному стягненню згідно з судовим рішенням, яке набрало законної сили і потім протягом року знову вчинила правопорушення. Але суди вважали, що передбачена ч.3 ст.172-7 повторність (дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення) має місце і тоді, коли особа вчинила дві дії, які після їх вчинення визнані судами протиправними. Вважаємо, що суди свавільно застосували зворотну дію закону в часі у відношенні пана Яковлєва, – сказав Кирило Юхно. – Окрім того, суди обох інстанцій просто проігнорували принцип пропорційності. Як відомо, Яковлєв придбав для потреб Скадовської міськради канцтоварів на суму 1167 грн. в крамниці у власної дружини. Звільнення за це з посади міського голови є занадто суворим покаранням, враховуючи той факт, що товари були придбані для реальних потреб Скадовської міської ради, а у суді не було доведено можливості придбання цих товарів у інших постачальників».

Адвокат також звернув увагу, що українськими судами була порушена і стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на повагу до приватного і сімейного життя».

«Права Яковлєва були порушені також і через те, що у практиці Європейського суду з прав людини визнається, що приватне життя включає стосунки професійного або ділового характеру, а обмеження, що накладені на доступ до професії, впливають на приватне життя. Втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції, можливі за умови якщо таке втручання здійснюється згідно із законом, якщо таке втручання обумовлене легітимною метою і є пропорційним вчиненому порушенню», – сказав пан Юхно.

Більш детально про справу Яковлєва можна прочитати тут: http://ario.law/project/zekonomyv-byudzhet-mista-vynnyj-infografika/ .

читати далі

Адвокати Ario Law Firm успішно захистили інтереси окремих керівників збанкрутілої фінустанови – АТ «АБ «Укоопспілка» у спорі з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що діяв як ліквідатор фінустанови на суму майже у 77 млн грн. Господарський суд м. Києва вперше виніс рішення у справі щодо стягнення збитків з керівників неплатоспроможних банків, яким повністю відмовив у задоволенні позову.

Позивач вважає, що дії керівництва банку, зокрема щодо укладання правочинів з придбання банком цінних паперів (строкових облігацій) не мали економічного сенсу, були збитковими і стали причиною доведення фінустанови до її неплатоспроможності. Фонд оцінив збитки на суму майже 77 млн грн, мав намір притягнути колишніх керівників до солідарної майнової відповідальності та стягнути з них цю суму.

Як підкреслює сторона захисту, дії топ-менеджменту банку щодо придбання облігацій не могли нанести шкоди банку. Правочини з придбання облігацій є дійсними, не визнавались нікчемними, строк погашення облігацій ще не настав, а тому позивач не вправі стверджувати про протиправність дій керівників банку. Більш за те, під час придбання банком зазначених у позові облігацій, у АТ «АБ «Укоопспілка» працював куратор Національного банку України, який не вбачав ризику для банку у придбанні вказаних цінних паперів.

«Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звернутися з вимогами до пов’язаної з банком особи у порядку, визначеному ч.5. ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На даний час, Фонд ще не завершив ліквідаційну процедуру, продовжується продаж ліквідаційної маси банку, тобто твердження про недостатність у банку майна для розрахунків з вкладниками – це припущення, на яких не може ґрунтуватись позов. Ані перед введенням тимчасової адміністрації, коли у банку працював куратор НБУ, ані протягом 2015-2018 р.р. не було підстав вважати, що вартість придбаних банком облігацій відрізняється від суми сплачених коштів за ці облігації. Із січня 2015 року, коли у банк була введена тимчасова адміністрація, і аж до серпня 2018 року, коли була подана позовна заява до Господарського суду м. Києва, Фонд не вважав правочини з придбання облігацій нікчемними, як і не намагався продати облігації», – сказав один з адвокатів у цій справі, радник Ario Law Firm Андрій Филик.

Він також зазначив, що аргументи позивача про дохідність за облігаціями від 2,8% до 5,1% річних не є підставою вважати правочини з купівлі облігацій недійсними. У позові не містяться правові норми, які б заборонили банку придбати облігації з такою ставкою доходності. Окрім того, ті компанії-емітенти цінних паперів до сих пір здійснюють господарську діяльність, знаходяться за місцем реєстрації і твердження позивача про їх «фіктивність» є припущеннями, але не є підставами для визнання правочину недійсним.

Позивач у якості доказу наводить Звіт про оцінку ліквідаційної маси банку, виконаний стороннім товариством з обмеженою відповідальністю. Сторона захисту топ-менеджменту банку доводила в суді, що цей звіт не відповідає вимогам законодавства. Одним із доводів неналежності цього доказу є той факт, що оцінка зроблена не на дати ухвалення рішень щодо придбання банком облігацій, а на значно пізнішу дату, коли банк вже перебував у стадії ліквідації.

Щодо наміру Фонду притягнути керівників банку саме до солідарної відповідальності, то відповідна норма у законодавстві з’явилась набагато пізніше укладення угод із облігаціями, а тому адвокати Ario Law Firm переконані, що Закон у даному випадку не має зворотної дії, і не може застосовуватись до керівників АБ «Укоопспілка».

«Загальновідомим правовим принципом є можливість надання закону зворотної сили лише для випадків, коли такий закон пом’якшує або скасовує відповідальність особи», – підкреслив радник Ario Law Firm Андрій Филик.

До того ж, в чинному законодавстві відсутня будь-яка правова норма щодо притягнення саме до солідарної майнової відповідальності колишніх керівників банку (в нашому випадку відповідачів), так як вказані особи працювали в банку в різний період, на різних посадах, приймали рішення окремо один від одного та по різних операціях, а тому фактично, встановити ступінь відповідальності кожного із них не можливо, оскільки як при виникненні, так і при виконанні таких операцій, утворюється окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризується доказами, які не пов’язані між собою, а отже протиправна спільна поведінка, в даному випадку відсутня.

«Нам відомо, що на даний момент триває продаж майна АБ «Укоопспілка». Більше того, майно реалізується за ціною, вищою ніж балансова вартість. Також важливо, що на момент подання позову термін погашення облігацій не настав, емітенти перебувають в лістингу фондової біржі, обіг облігацій не зупинено, а отже і твердження позивача про низьку вартість цінних паперів та неможливість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих в результаті погашення облігацій, є припущеннями. На сьогодні відсутні реальні підстави вважати облігації недійсними», – сказав адвокат Ario Law Firm Сергій Деркач.

Адвокати Ario Law Firm зазначають, що це лише перша розглянута в Україні справа щодо керівників збанкрутілих фінустанов після банкопаду 2014-2018 р.р. і з часом їх число збільшиться у рази, адже з 2014 року більше 90 банків «потрапили» під Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, судова практика з цього питання лише починає формуватись.

Отже, далі буде …

читати далі

Партнер Ario Law Firm Євген Грушовець – про однозначність деяких аспектів антикорупційного законодавства, а також статистичні дані по Україні щодо притягнення до відповідальності за декларування посадовцями недостовірної інформації в авторському блозі на LIGA.net.

Для посадовців та чиновників початок нового року – неабиякий стрес, адже це час, коли потрібно відкривати громадськості таємниці про свої річні доходи та витрати. Хоча… Як показує практика, хвилюватися слід переважно тим, чиї родини НЕ володіють прибутковим бізнесом, мільйонними статками, елітною нерухомістю та шикарним автопарком.

366-1 КК: правові аспекти

З 2014 року Україна реалізує антикорупційну політику та інтенсивно імплементує найкращі міжнародні стандарти цієї боротьби в національне законодавство.В пояснювальній записці до Закону України «Про запобігання корупції» зазначалося, що ухвалення Закону забезпечить створення нової ефективної системи запобігання корупції на основі міжнародних стандартів, що сприятиме зниженню рівня корупції в державі, а відтак – і розвитку економіки та підвищенню добробуту громадян.

При цьому, під час визначення чисельності одного з уповноважених органів на реалізацію антикорупційної політики – Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), зазначалося, що «найбільш оптимальним вбачається підхід, за якого орієнтовна штатна чисельність працівників апарату Національної комісії складатиме 250 осіб, що узгоджується з досвідом європейських держав, наприклад, Румунії, де штат превентивного антикорупційного органу (Національне агентство доброчесності) складає 200 осіб за загальної кількості публічних службовців в державі 488 тис. чоловік. Для розуміння: в Україні кількість державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на кінець 2013 року становила біля 500 тисяч осіб. Таким чином, під прицілом «мисливців» за корупціонерами гіпотетично повинні були б потрапити близько півмільйона чиновників.

З метою реалізації програми боротьби з корупцією у 2014 році Кримінальний кодекс України було доповнено статтею за номером 366-1, яка передбачає відповідальність за декларування недостовірної інформації щодо статків (стаття декілька разів змінювалась).За порушення правил декларування передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (42500 – 51000 грн), або громадських робіт на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин (виконання засудженим у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування і відбуваються не більш як чотири години на день), або позбавлення волі на строк до двох років (ізоляція засудженого від суспільства та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу), з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.Відповідальність за цією статтею настає у випадку, якщо незадекларовані відомості про майно відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Станом на 1 січня 2018 року до відповідальності може бути притягнута особа, якщо вартість незадекларованого нею майна перевищує з 1 січня 2018 року 440?500 грн, з липня 2018 – 460 250 грн, з грудня 2018 – 480250грн. Під категорію осіб, щодо яких застосовується стаття 366-1 Кримінального кодексу України, підпадають перші особи держави (Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України та ін.), депутати (всіх рівнів), судді, прокурори, слідчі, військовослужбовці та багато інших осіб.

Інформація про статки (декларація) оприлюднюється на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Інформація опубліковується після подачі суб’єктом декларації (не пізніше 1 квітня наступного за звітним роком) за виключенням персональних даних, даних про місцезнаходження майна (без конкретизації поштової адреси), і кожний бажаючий має до неї доступ. Більш того, кожний свідомий громадянин може написати звернення до НАЗК чи правоохоронного органу щодо суб’єкта декларування, якщо вважає, що останній не зазначив всю інформацію про майно, яким користується. Зазначене може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної) суб’єкта декларування. Наприклад, якщо депутат чи інший суб’єкт декларування користується автомобілем чи проживає в будинку, вартість якого перевищує 440 500 грн і не зазначив про таке в декларації, то існує ризик притягнення такого суб’єкта до кримінальної відповідальності за недостовірне декларування.Отже, добрий намір зобов’язати чиновників показувати свої статки та надати суспільству доступ до інформації про це реалізувався у вигляді юридичної відповідальності за «невідкриття» або приховування таких статків (активів) під час подачі декларації.

Механізм розслідування таких злочинів щодо недостовірного декларування на перший погляд є досить простим: на підставі поданої заяви про злочин вносяться відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань кримінальних проваджень, перевіряються відомості, викладені в заяві, встановлюється, кому належить незадеклароване майно, хто ним користується, здобуваються докази, що дадуть можливість підтвердити або спростувати факти недостовірного декларування та в подальшому притягнути особу до відповідальності. Якщо підтвердиться, що декларант дійсно володіє або користується майном, яке не задекларував, в подальшому може стояти питання про кримінальну відповідальність за ст. 368- 2 КК України (Незаконне збагачення – набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави у власність активів законність підстав, набуття яких не підтверджено доказами).

Трохи статистики

На практиці ж механізм застосування норми про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування виявився куди більш цікавим, ніж в теорії. Особливо у цьому процесі вражає вибірковість такого підходу та його формальність.

Так, Реєстр судових рішень містить інформацію про всі винесені судами рішення щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст.366-1 КК України.

Якщо застосувати критерії відбору таких рішень за параметрами в стрічці пошуку «366-1», форма судового рішення – «вирок», форма судочинства – «кримінальне», сортування – «за датою ухвалення вироку/за складанням» і відфільтрувати по областях знаходження судів, то виявиться вкрай цікава статистика щодо винесених вироків за статтею 366-1 КК України:

  • Вінницька – 1 вирок
  • Волинська – 3 вироки
  • Дніпропетровська – 2 вироки
  • Донецька– 3 вироки
  • Житомирська– 2 вироки
  • Закарпатська – 6 вироків
  • Запорізька – 4 вироки
  • Івано-Франківська– 1 вирок
  • Київська – 2 вироки
  • Кіровоградська – 2 вироки
  • Луганська – 5 вироків
  • Львівська – 14 вироків
  • Миколаївська – 0 вироків
  • Одеська – 3 вироки
  • Полтавська – 1 вирок
  • Рівненська – 2 вироки
  • Сумська – 2 вироки
  • Тернопільська – 3 вироки
  • Харківська – 1 вирок
  • Херсонська – 0 вироків
  • Хмельницька – 1 вирок
  • Черкаська – 13 вироків
  • Чернівецька – 2 вироки
  • Чернігівська – 0 вироків
  • Київ – 2 вироки

Так, у деяких областях (Чернігівська, Херсонська, Миколаївська) за період з 2014 по кінець 2018 року суд не виніс жодного вироку та відповідно не притягнув до відповідальності жодного чиновника, який не задекларував свої статки. У таких областях, як Вінницька, Івано-Франківська, Полтавська, Харківська суди винесли по одному вироку відповідно, а в м. Києві і Київській області – по 2 вироки. Лідером по кількості вироків за ст. 366-1 є Львівська область.

Такі показники зацікавили мене: чому в більшої за кількістю населення та концентрації чиновників Київській області винесено лише 2 вироки, тоді як у Львівській – аж 14?

Ще цікавішим виявися факт того, що 12 з усіх 14 вироків стосуються (!!!) одного адміністративно-територіального району – Кам’янка-Бузького. Саме там суд виносив вироки. Ще дивовижнішим є те, що всі вироки стосуються депутатів однієї сільської ради – Желдецької, на території якої проживають 576 осіб. Так, згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті ЦВК, Желдецька сільська рада нараховувала 14 депутатів за 2015-2017 роки, з яких 12 судом було притягнуто до відповідальності. Суть виявлених прокурором злочинів однакова: депутат сільської ради після спливу строку, на який він обирався, не подав декларацію уповноваженої особи на виконання функцій місцевого самоврядування (депутат має обов`язок подати декларацію після закінчення виконання повноважень, а також в кінці року після звітного періоду).

Насправді ж, такі вироки зовсім не викликають радощів щодо реальної боротьби з непідтвердженими статками. Адже в анкетних даних на момент притягнення до відповідальності зазначається, що екс-депутат працює, наприклад, діловодом, складником, оператором в ТОВ, фізособою-підприємцем, а іноді навіть непрацюючим, є пенсіонером чи інвалідом 3 групи загального захворювання тощо. Усі «порушники закону» на Львівщині безумовно визнали свою вину, що дало право суду затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з прокурором, та призначити узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі з відстрочкою виконання, штрафу або виконання громадських робіт. Таким чином, деякі екс-депутати повинні не більше 4 годин в день виконувати громадські роботи в селі, де виконували функцію представників народу в сільській раді. Нібито все за буквою Закону, але чи відповідає благий намір декларування та таке притягнення до відповідальності духу Закону?

Мотиви притягнення до відповідальності

Я не можу стверджувати, що саме стало причиною «шаблонного» притягнення до відповідальності екс-депутатів без встановлення вартості незадекларованого майна, але вбачаю в цьому певні ризики, а саме:

  • Притягнення до відповідальності може відбуватися з чиєїсь «доброї» волі;
  • Притягнення до відповідальності може бути механізмом можливого відсторонення опонентів;
  • Притягнення може бути результатом помсти правоохоронців за неотримання якихось благ (депутати ухвалюють рішення про виділення земельних ділянок, а прокурори приймають остаточне рішення щодо запуску процедури притягнення до відповідальності);
  • Притягнення до відповідальності може бути роботою «на показник» у дусі радянських часів;
  • Новий склад ради може бути більш лояльним до правоохоронців;
  • Особи, яких притягнули до відповідальності, навряд чи будуть балотуватись на наступних виборах в депутати;
  • Виборці, які голосували за депутатів-недекларантів, точно зневіряться в роботі органів місцевої влади та правоохоронної системи, коли побачать їхнього обранця, який розчищає сніг, білить дерева, замітає чи виконує якісь інші громадські роботи.

Але найбільшого занепокоєння заслуговує той факт, що, скоріш за все, в жодній з перелічених «карних» справ на депутата не було встановлено, чи має він статків на 440 500 грн.

Резюме

Переконаний, що у тому вигляді застосування ст. 366-1 КК України, у якому воно існує сьогодні, є величезний корупційний ризик та неабиякий елемент впливу на осіб, які повинні декларувати статки. При цьому, застосування статті носить виключно «ручний» режим, коли при одних і тих самих умовах до одних осіб відповідальність застосовується, а до інших – ні.

Визнання вини дає право суду розглядати справу в спрощеному провадженні без дослідження всіх фактичних обставин справи. І дуже дивним може виглядати та обставина, коли суб’єкт декларування, який не задекларував майно, вартість якого може і не перевищувати 440 500 грн, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. А тому, щоб підтвердити факт вчинення злочину, прокурор повинен був встановити вартість незадекларованого майна і лише після того, як встановлено, що воно коштує більше ніж 440,5 тис грн, може бути застосована до особи санкція ст. 366-1 КК України.

Але, як показує практика, вартість незадекларованого майна не визначається в такого роду справах. Більш того, залишається велике питання щодо критеріїв оцінки майна, що повинно бути вказано в декларації. Адже трапляються випадки, коли декларанти вказують, що статутний капітал товариств, якими володіють їх родичі, становить 100 грн, хоча насправді ринкова вартість корпоративних прав може оцінюватись мільйонами. З іншої ж сторони, статутний капітал товариства може бути на папері чи в реєстрі в декілька мільйонів, а насправді – не сформований чи не сплачений взагалі. І жодного системного підходу…

Тому, можна констатувати, що застосування ст.366-1 КК України сьогодні не відповідає духу Закону, ця стаття застосовується вибірково. І на прикладі стану справ в Львівської області, можу стверджувати, що процес відбору кандидатів по притягненню до відповідальності здійснюється в ручному режимі за принципом «опинився у непотрібний час у непотрібному місці».

Джерело: https://www.liga.net/politics/opinion/selischni-koruptsioneri-abo-deyaki-pidsumki-antikoruptsiynih-sprav 

читати далі