Ви потерпілий? Це Ваш шанс!

Що дає статус потерпілого у кримінальному провадженні, і як його використати з користю для свого захисту?

Потерпілий у кримінальному процесі має низку процедурних прав, завдяки яким разом із своїм представником може активно захищати свої інтереси. Розповідає партнер кримінальної практики Ario Law Firm Євген Грушовець у статті для видання Юридична практика.

За допомогою тимчасового доступу до речей та документів можна отримати доступ до захищеної законом таємниці: до інформації операторів мобільного зв’язку про місця розташування абонента або його з’єднання; до інформації про переміщення через державний кордон; до реєстраційної (податкової) справи підприємства.

Відповідно до загальноприйнятих норм, захистом прав потерпілого в кримінальному провадженні повинен займатися величезний державний апарат, який має велику кількість механізмів і важелів впливу, – прокурор із слідчим. Саме на цей, іноді досить феєричний, дует покладено державою обов’язок встановити причини здійснення правопорушення, винних у правопорушенні та здійснити заходи залучення винних до відповідальності.

Практика

З причини великої завантаженості слідчого і, в більшості випадків, бездіяльності прокурора (який взагалі не проводить ніяких слідчих дій) захищати належним рівнем інтереси потерпілого в кримінальному провадженні нікому. Тому потерпілий залишається один на один зі своєю проблемою. Трапляються випадки, коли потерпілий роками б’ється, наче “риба об лід”, але захистити свої інтереси не може.

Тільки якісна робота адвоката, який стане ефективним представником потерпілого, дає шанс на перемогу. Активна позиція адвоката може допомогти досягти бажаного результату – компенсувати шкоду та притягнути винних до кримінальної відповідальності.

Я можу стверджувати, що потерпілий як сторона кримінального провадження, наділена рядом процесуальних прав, завдяки цим правам разом зі своїм представником може збирати докази причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також звертатися із заявами до слідчого судді щодо застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні. Крім того, на стадії досудового слідства потерпілий може ініціювати перед слідчим та прокурором проведення слідчих та розшукових дій.

Статус потерпілого в кримінальному провадженні встановлено статтею 55 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України: потерпілим є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральних, фізичних або майнових збитків, а також юридична особа, якій кримінальне правопорушення завдало майнових збитків. Права та обов’язки виникають у особи з моменту подання заяви про здійснення у відношенні неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження в якості потерпілого. Тому для отримання статусу потерпілого достатньо подати обґрунтовану заяву про вчинення кримінального правопорушення або заяву про приєднання до провадження, як потерпілого.
КПК визначено безсумнівне право потерпілого мати представника, який реалізує процесуальні права потерпілого.

Доступ до речей і документів

Одним із способів захисту та збору доказів у кримінальному провадженні є реалізація тимчасового доступу до речей та документів, що відповідно до статті 159 КПК України полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі та документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії і вилучити.

За довгий час роботи ми напрацювали деякі принципи таких звернень, адже інститут тимчасового доступу має певні особливості.
Так, при подачі клопотання щодо тимчасового доступу до речей та документів необхідно враховувати, що розгляд такого клопотання може відбуватися без участі особи, в якої знаходяться речі (частина 2 статті 163 КПК України), а в прохальній частині цього клопотання завжди має бути чітко сформульована мета отримання копій документів; в додатках до клопотання надається певний перелік документів, а також бажано прикласти актуальну виписку про кримінальне провадження з ЄРДР.

Саме за допомогою тимчасового доступу до речей і документів можна отримати доступ до захищеної законом таємниці, а саме: до інформації операторів мобільної зв’язку про місця розташування абонента або його з’єднання (наприклад, підтвердити власників номерів); до інформації про переміщення через державний кордон; до реєстраційної (податкової) справи підприємства, до інформації Державної фіскальної служби про відкриті та закриті банківські рахунки; до банківської таємниці, а саме до інформації про рух вхідних і вихідних коштів за рахунком.

Наявність такої інформації може підтвердити факт здійснення злочину або умисел особи на його вчинення.

Не менш дієвим способом захисту прав та інтересів потерпілого є накладення під час досудового розслідування арешту на рухоме та нерухоме майно підозрюваного або майно третьої особи, якщо вона отримала його безкоштовно або за вищою або нижчою ринковою вартістю і знала про вчинення злочину. Проте реалізація даного способу здійснюється після подачі цивільного позову в рамках кримінального провадження та набуття статусу цивільного позивача.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної в результаті кримінального правопорушення (цивільним позовом) або стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Невжиття заходів по забезпеченню кримінального провадження шляхом накладення за ініціативою цивільного позивача (потерпілого) арешту на майно може призвести до знищення, пошкодження або відчуження майна у власність іншим особам, що в подальшому позбавить потерпілого можливості відшкодувати заподіяну шкоду.

З іншого боку, арешт майна в інтересах потерпілого/цивільного позивача дає право потенційному підозрюваному зрозуміти, що вони мають справу з юридично сильним потерпілим, який буде доводити свою правоту і можливо – працювати більше, ніж прокурор і слідчий разом взяті.

Розумні терміни

Незважаючи на юридичну невизначеність питання термінів розслідування проваджень, потерпілий також може вплинути на ці процеси.

Дотримання розумних термінів справді є проблемою, і з цією проблемою стикається адвокат під час захисту потерпілого. Досить часто у складних та “нецікавих” для слідчого кримінальних справах, досудове розслідування здійснюється з порушеннями розумних термінів і може тривати роками.
Згідно зі статтею 28 КПК, розумними вважаються терміни, об’єктивно необхідні для виконання процесуальних дій та ухвалення процесуальних рішень.

Таким чином, у разі нездійснення слідчим належного попереднього розслідування протягом тривалого часу, потерпілий може втратити надію на справедливість щодо відновлення порушених прав і відшкодування шкоди та притягнення винних до відповідальності.

У випадку ж, коли у слідчого є справді упереджене ставлення до кримінального провадження, існують реальні та дієві шляхи вирішення цієї проблеми. Для підтвердження факту невідповідного досудового слідства необхідно системно і в рамках норм КПК подати слідчому та прокурору заяву про проведення слідчих (розшукових) дій, за підсумками розгляду яких оскаржити дії чи бездіяльність слідчого у суді.

Закріплені в частині 6 статті 28 КПК права підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням про необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі терміни, ніж ті, які передбачені КПК, втілює міжнародно-правовий стандарт, на який неодноразово звернув увагу Європейський суд з прав людини.

Красномовним прикладом є справа “Кудла проти Польщі” від 26 жовтня 2000 р., в якій суд сформулював принцип, згідно з яким внутрішній суд зобов’язаний гарантувати введення окремої судової процедури, яка стане ефективним засобом правової охорони при подачі скарги на тривалий розгляд справи, а неможливість внутрішнього законодавства забезпечити подібний засіб правового захисту буде прирівнюватися до порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, згідно з яким кожен, чиї права та свободи, які визнані цією Конвенцією, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в державному органі, навіть якщо це порушення було здійснено особами, що здійснювали офіційні повноваження.
За результатами збору доказів про порушення слідчим і прокурором розумних термінів досудового слідства, необхідно звернутися до суду з клопотанням про встановлення для слідчого та прокурора строків здійснення тих чи інших слідчих процесуальних дій, передбачених положеннями статті 114 КПК .

Саме така методика може бути ефективною проти затягування досудового розслідування і може призвести до прискорення вручення повідомлення про підозру. Також не треба забувати, що слідчий та прокурор можуть бути залучені до кримінальної відповідальності за статтями 367, 382 КК України і понести покарання, встановлене санкціями.

Наглядним прикладом повної та ефективної реалізації прав потерпілого в кримінальній практиці Ario Law Firm було кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК України.
Так, на початку досудового розслідування представником потерпілої сторони було подано клопотання до слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій, в т.ч. допит потенційно винуватих осіб за участі сторони потерпілого.

У результаті активної позиції адвоката, слідчим було проведено допит, в рамках якого представник потерпілого надавав потенційному підозрюваному документи, які підтверджують, що справді, щодо потерпілого було вчинено злочин. Розуміючи безальтернативність ситуації, і те, що злочинна схема розкрита, потенційно підозрювана особа, будучи ще в статусі свідка, відшкодувала потерпілому весь заподіяний збиток.

Таким чином, активна позиція адвоката дозволила менше ніж за двомісячний термін розкрити злочин і компенсувати заподіяну потерпілому шкоду.