Нові-старі традиції українських розслідувань: реалії WCC та економічних злочинів

Минулого року на сторінках Ukrainian Law Firms. Handbook for Foreign Clients ми аналізували розслідування в оборонній сфері. З того часу, попри очікування, якихось системних змін у підходах правоохоронних органів не відбулось. Цього ж разу пропоную зосередитись на розслідуваннях у сфері White Collar Crime та економічних злочинів, де, за практичним досвідом наших клієнтів, продовжує панувати правова невизначеність, подекуди  –  відвертий абсурд, а іноді й зловживання з боку окремих представників слідчих органів (зокрема щодо питань підслідності).

Такі явища мають прямий економічний ефект: вони створюють атмосферу недовіри до правоохоронної та судової систем, стримують інвестиції, посилюють ризики для підприємців і, зрештою, уповільнюють економічне відновлення України. Не відкрию якусь нову істину, якщо зазначу, що у час, коли економіка щодня страждає від збройної агресії рф, подібні внутрішні проблеми лише поглиблюють кризу.

Чому так відбувається? Особисто я виокремив три основні причини, усунення яких, потенційно змогло б виправити ситуацію.

Традиційно – засновано тільки на реальних справах.

Причина 1: відсутність чіткої вертикалі в лінії правоохоронних органів

Вже понад півроку в Україні немає Генерального прокурора (на момент підготовки статті ще не був призначений новий Генеральний прокурор, - прим.). Попереднього було звільнено 31 жовтня 2024 року і з тих пір в Україні є виконуючий обовʼязки. І через це наша країна стикається одразу з декількома проблемами.

Перша – прогалина у міжнародних відносинах. Офіс Генерального прокурора у відносинах з міжнародними інституціями представляє Генеральний прокурор. Під час російської агресії така співпраця має особливе значення з огляду на необхідність міжнародного розшуку та притягнення воєнних злочинців до відповідальності, формування підвалин міжнародного трибуналу тощо.

Друга проблема: відсутність Генпрокурора  –  перешкода для розслідувань щодо топ-посадовців в Україні.

 Є категорії осіб, щодо яких повідомлення про підозру можуть підписати виключно Генеральний прокурор або його заступник. Ідеться, зокрема, про народних депутатів, суддів, керівництво САП, НАБУ тощо.

Разом з тим, відсутність чіткої вертикалі, а фактично керівництва, на вершині ланцюга нерідко має наслідком хаос в прокуратурах нижчого рівня: обласних та місцевих. А це, своєю чергою, тиск на всю систему правоохоронних органів. Відтак у нас нерідко порушуються положення кримінально-процесуального законодавства в частині усіх підслідностей, що впливає на розслідування.

Досить часто буває, що правоохоронний орган розслідує якесь кримінальне провадження, яке йому взагалі непідслідне.

У нашій практиці траплялися випадки, коли ми в інтересах клієнтів зверталися із заявами про вчинення злочину особами, що підслідні Державному бюро розслідувань (зокрема так відбулось у справі одного відомого банку, в якого регулятор, на наше переконання, незаконно відкликав ліцензію).Отже, розуміючи, що ретельне та об’єктивне розслідування може виявити причетність високопосадовців до правопорушення, ДБР фактично «умиває руки». Правоохоронні органи вдалися до процедурних маніпуляцій, змінивши підслідність і передавши провадження до одного з районних відділів поліції – органу, що перебуває у критичному кадровому та ресурсному навантаженні, особливо в умовах війни, коли значна частина поліцейських задіяна в обороні країни.

Як наслідок, розслідування було дуже повільним, а коли справа дійшла до необхідності ухвалення принципових рішень, керівництво місцевої прокуратури відмовилось погоджувати подальші дії, заявивши про відсутність компетенції. Таким чином, створюється замкнене коло: орган, який мав би здійснювати слідство, фактично передає справу іншому, а той, своєю чергою, не бере на себе відповідальності.

Причина 2: Перемога в тендері – кримінальний ризик та репутаційні втрати

Ще одна суттєва проблема, з якою ми нерідко стикаємось на практиці  – це тиск, хаотичність і надмірна фрагментація розслідувань, коли мова йде про компанії, що мають справу з державними коштами.

Наведу конкретний приклад. У нас є клієнт – виробник спецтехніки для ДСНС та інших служб швидкого реагування, а продукція цієї компанії задіяна у знешкодженні наслідків ворожих ракетних атак по всій території України. Цей клієнт уклав низку договорів на постачання продукції за результатами відкритих тендерів на Prozorro. Йшлося про постачання близько двадцяти одиниць техніки у різні регіони України. Однак після зміни керівництва в регулюючому їх сферу органі, правоохоронна система відреагувала на перемоги наших клієнтів дуже агресивно та фрагментовано.

Замість централізованого розслідування, було відкрито близько 20 окремих кримінальних проваджень – по одному в кожній області, куди постачалася техніка. У кожній справі – аналогічні підозри, аналогічні експертизи щодо вартості продукції, аналогічні питання щодо можливого заподіяння шкоди державі. У деяких регіонах розслідування вже завершено – експертизи не виявили жодних ознак збитків, і справи були закриті. Але в інших областях слідчі пішли іншим шляхом: обшуки, допити, отримання тимчасових доступів до документів, ухвали з формулюваннями, що «службові особи регулятора діяли з метою одержання неправомірної вигоди від нашого клієнта».

Навіть без повідомлення про підозри наявність подібних формулювань у Єдиному Державному реєстрі судових рішень завдає серйозної репутаційної шкоди  бізнесу. У результаті компанія, яка відкрито виграла тендер, виконала договір, поставила техніку, що реально використовується для захисту громадян, – опиняється під ударом.

В нашому випадку особливо абсурдною виглядає сама ідея «змови» замовників у різних регіонах: хіба реально уявити, що десятки обласних управлінь одночасно домовилися придбати техніку в одного виробника? Це була конкурентна процедура –жоден із учасників не оскаржив її результатів.

На мій погляд, ресурси правоохоронних органів, витрачені на цю кампанію, могли б бути спрямовані на розслідування реальних загроз. Замість цього окремі представники створюють  штучні кейсіи із багатократним дублюванням і репутаційним пресингом на бізнес.

Причина 3: Слідство як інструмент політичного або бізнесового тиску

Ще один розповсюджений тренд  –  використання правоохоронної системи  як інструмент боротьби з політичними або бізнес-опонентами.

Це ситуації, коли кримінальні провадження відкривають не через реальні злочини, а для того, щоб знищити, наприклад, конкурента чи для переділу ринку та сфер впливу. У таких випадках нерідко задіюються непропорційні, а подекуди й незаконні методи: прослуховування, зовнішнє спостереження, негласне отримання інформації про ділову активність і навіть приватне життя осіб.

З одного боку це можна трактувати як «негласні слідчі дії» (НСРД), проте справжня мета часто полягає не в розкритті злочину, а у збиранні компромату – негативної, а іноді й інтимної інформації, яка згодом легалізується через ЗМІ тв анонімні телеграм-канали. Декілька таких медійних «вкидів» – і бізнес або кар’єра зруйновані, ще до будь-якого рішення суду.

На жаль, маємо подібні історії і  серед наших клієнтів. Один із прикладів – інфраструктурна компанія, яка до повномасштабного вторгнення була одним із ключових гравців у регіоні. Після деокупації Херсонщини та Харківщини вона активно долучалася до відновлення об’єктів критичної інфраструктури. Проте з часом її участь у ринку стала для когось «незручною». Отже, штучно почали створюватися перешкоди її діяльності: перевірки, блокування договорів, тиск на партнерів. Паралельно велись прослуховування та стеження. У результаті компанія ледь втратила ринок.

Як змінити ситуацію

На моє глибоке переконання, почати варто, як мінімум, з дотримання Кримінального процесуального кодексу: за буквою, а й за духом закону. Якщо слідчий діє поза межами визначеної підслідності, – це не технічна помилка, а потенційне джерело для маніпуляцій.

І тут важливий якісний судовий контроль: коли суддя бачить порушення, він має на нього реагувати. Бо докази, зібрані з порушенням правил підслідності, – це недопустимі докази, і вони не повинні потрапляти до матеріалів справи.

Правоохоронна вертикаль повинна працювати за єдиними правилами. Якщо нікому не дозволено порушувати закон –значить, не дозволено нікому. Бо щойно один орган дозволяє собі вести розслідування «не у своїй юрисдикції», інші теж починають це практикувати. Відтак ми приходимо  до системного свавілля.

На захист також покладається відповідальність. І тут є позитив: система адвокатури змінюється,  і змінюється в кращу сторону. Наприклад, у ВАКС розгляд справ відбувається досить швидко, попри їх обсяг і складність. Це створює нові стандарти й змушує адвокатів працювати інакше – стратегічно, фахово, конструктивно.

Клієнти теж змінюються. Вони очікують не гучних виступів чи інформаційного шуму, а швидкої, якісної роботи і гнучкої стратегії, яка адаптується до ситуації. Методи, що працювали п’ять років тому, наприклад, «створити шоу», сьогодні вже не дають бажаного результату. І це добрий сигнал: зростають очікування, зростає і якість.

Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm

Джерело: Ukrainian Law Firms. A Handbook for Foreign Clients 2025