Хаос, піар та тиск: як розслідують злочини в оборонній сфері

Розслідування злочинів в українській оборонній сфері нерідко більше схожі на піар, приправлений хаосом та невизначеністю. Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm, голова Громадської антикорупційної ради при МОУ в авторському матеріалі для Ukrainian Law Firms. A Handbook for Foreign Clients проведе за лаштунки таких справ.

Війна – надзвичайно дорога справа. Добовий бюджет на ведення підступної війни у країни-терориста рф складає приблизно 300 млн дол. Якщо виходити з розрахунків минулорічного бюджету, то Україна на свою оборону щодня витрачає на 60% менше – трохи понад 120 млн дол. Проте і це надвеликі суми, що, на жаль, в  українських реаліях буквально гарантують появу різного роду корупційних зловживань та шахрайських схем. 

За останні півтора-два роки українці зі ЗМІ систематично дізнавалися про гучні корупційні справи, що повʼязані із сектором оборони, як реаліті-шоу дивились відео та світлини з обшуків, раділи рішенням судів при обранні підозрюваним запобіжних заходів. Якщо медійно все було зроблено досить яскраво, то в правовій площині часто відбувається повний хаос. А це, своєю чергою,  впливає на ефективність притягнення винних до відповідальності і навряд сприяє реальному очищенню сфери оборони від недобросовісних учасників. 

Чи слід пояснювати, що кожен злочин, кожне навіть найменше правопорушення у цій галузі коштують здоровʼя та життя українських захисників, які сьогодні боронять Україну від російської навали. 

Пропоную проаналізувати декілька медійних кейсів. 

Подвійна-потрійна підслідність 

Виходячи із сьогоднішніх реалій можу констатувати, що злочини в оборонній сфері сьогодні розслідуються буквально усіма правоохоронними органами. Нерідко ці злочини «задвоюються» чи навіть «затроюються». Зокрема, за одним  і тим самим фактом Національна поліція може розслідувати шахрайство, ДБР – зловживання посадових осіб Міноборони, НАБУ – корупційні правопорушення тощо. Тобто немає визначеності щодо того, хто має розслідувати зловживання в сфері оборони. 

Два суди для «Львівського арсеналу»  

Мова про розтиражований відомий корупційний скандал, де «Львівський арсенал» у 2022 році законтрактував з одним постачальником 100 тис мінометних пострілів на 36 млн дол США, сплатив частину коштів, але до сьогодні не отримав жодної одиниці товару. 

Цей кейс – яскравий приклад зазначеної проблеми «задвоєння» підслідності, в результаті чого виникла неабияка дискусія, у т.ч. і серед суддівського корпусу, адже  слідчими суддями за одними матеріалами провадження ухвалювались  різні рішення.  Не менше питань в сторонніх викликав і факт того, що ВАКС розглядає клопотання про запобіжні заходи, подані працівниками поліції. Це ж просто нонсенс! 

І через подібну плутанину з підслідністю у значній кількості справ, замість реального розкриття злочинів та запобігання подібних правопорушень у майбутньому, просто для галочки фіксується нібито боротьба з корупцією. 

Гучна справа Гринкевичів: жодної корупції?  

Це просто хрестоматійний приклад сумнівної ефективності розслідування розкрадання в оборонній сфері. 

Компанії з орбіти Гринкевичів уклали із Міноборони  договори зі передоплатою. Ці кошти мали піти на поставку товарів, засобів індивідуального захисту, продуктів харчування для потреб ЗСУ. Проте контракти не були виконані належним чином і за даними правоохоронних органів фігуранти справи заволоділи державними коштами в особливо великих розмірах. 

Аби кримінальне провадження закрили, один з фігурантів справи намагався підкупити заступника керівника відділу ДБР. За 500 тисяч доларів він просив сприяння у поверненні вилученого майна. Також за ці кошти підозрюваний просив далі не проводити процесуальні дії та ухвалити рішення про закриття кримінального провадження. Правоохоронці затримали чоловіка під час передачі 500 тисяч доларів і повідомили про підозру. 

Виходячи з дій наших правоохоронних органів, то вони не помітили в діях підозрюваних ознаки корупції. Це не жарт, адже членів відомої родини від початку усіх цих гучних справ підозрювали не в порушенні антикорупційного законодавства. Їм інкримінували шахрайство (ст.190 Кримінального кодексу) та створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній (ст. 255 Кримінального кодексу). Розслідування щодо них проводили Національна поліція та Державне бюро розслідувань. До сих пір до кінця незрозумілим залишається участь представників Національного антикорупційного бюро у дослідженні діяльності цієї родини.  

Але для більшості це й не має особливого значення, адже в інформаційній картинці все було зроблено досить якісно – навіть можна було подумати про те, що нарешті щось зрушилось з місця і почалась реальна робота щодо тих, хто міг нанести шкоду українській армії.  

Особисто я б не поспішав робити оптимістичні висновки, адже з того, що ми бачимо, то за логікою представників правоохоронної системи, умовні Гринкевичі обманюють державу, коли поставляють товар за завищеними цінами або ж зовсім не виконують умов контракту, при цьому кошти від держави вже отримані. Ці дії кваліфікують як шахрайство.  

А тепер питання:чи могли б компанії цих «бізнесменів» протягом стількох років вигравати  тендери на постачання МОУ одягу на понад 1,5 мільярда гривень без залучення представників з боку держави?  

Не тільки як адвокат у сфері WCC, а й як голова Громадської антикорупційної ради при Міноборони, можу сказати, що це досить малоймовірно. 

І за всім цим ажіотажем з інстаграмними обшуками, запобіжними заходами якось ніде не зустрічається інформація, а чи отримав підозру за неякісний товар для армії хтось з боку держави? В медіа ми бачимо відважну боротьбу проти корупції, але нюанс в тому, що правоохоронні органи не кваліфікують цей злочин як корупційний. Відтак, цілком можливо, що хтось не понесе справедливої відповідальності за можливе правопорушення та ймовірно продовжить вчиняти зловживання й надалі. 

Злочинці за призначенням 

Ще один з досить розповсюджених методів окремих представників правоохоронної системи у публічній боротьбі з корупцією – це призначення винних. 

Перед аналізом наступної справи, я зауважу, що не приймаю сторону жодної зі сторін, як захисник  не маю відношення до цієї справи, проте з того, як відбувалося слідство (принаймні у публічній площині та виходячи з матеріалів, що мені відомі як члену антикорупційної ради при МОУ), в мене все чіткіше формувалася думка, що замість незаангажованого та неупередженого слідства для «публічної порки»  призначаються «цапи-відбувайли».  

До прикладу, візьмемо відому у ЗМІ справу чиновників Міністерства оборони України – колишнього заступника міністра В'ячеслава Шаповалова та колишнього очільника департаменту державних закупівель МОУ Богдана Хмельницького. Вони отримали по декілька підозр за розкрадання бюджетних коштів при закупівлі бронежилетів та зимової форми для підрозділів ЗСУ, перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань (теж дуже популярна сьогодні кваліфікація) тощо. 

Та річ у тім, що ми в Антикорупційній раді розглядали окремі епізоди, в яких підозрюються ці особи. І по тим справам, в яких розбиралися ми, я б не міг дати однозначну відповідь, що це корупція. 

Слід просто згадати перші місяці широкомасштабної російської агресії. Це були паніка та повне нерозуміння подальших кроків, адже армія за короткий час має збільшитись з 400 тис військовослужбовців до одного мільйону. Тобто державі у короткий термін варто десь дістати 600 тисяч курток.  

Як стверджують учасники тих подій, перед ними стояв вибір: або не буде нічого, або буде хоч щось, але з можливою втратою якості. І це  якщо подивитись на цю справу з одного боку. 

Є ще й інший бік. В мене як правника та очільника антикорупційної ради при Міноборони є питання: а чи була достатньо досліджена діяльність постачальників, які поставили неякісну продукцію? Та й взагалі слід визначитись: а чи це був злочин? Якщо так, то чи можна його кваліфікувати як корупційний? Чи доведений факт отримання неправомірної вигоди чи перешкоджання збройним силам? Чи це може були банальні господарські відносини, коли постачальник швидко поставив неякісний, але великий обсяг продукції?   

Ми так і не отримали відповіді на усі ці питання, проте публічно суспільство отримало двох осіб, які, судячи з висновків слідства, в принципі відповідальні за всю корупцію в Міністерстві оборони. 

І в рамках розслідування цих справ нерідко навіть самі правоохоронці вчиняють дії, які б можна було б кваліфікувати як перешкоджання діяльності Збройних Сил. В чому вони проявляються? В тому, що вони можуть арештувати весь товар чи більшу частину партій. Так, арештований цей товар може місяцями лежати на складах, псуватися, замість того, щоб використовуватися нашими військовими.  

Підбиваючи висновки аналізу цієї справи, у мене виникає важливе питання: де та межа, коли безпосередньо розслідування злочину в оборонній сфері створює ризики для обороноздатності нашої держави? 

Від слідчого хаосу та правоохоронного піару до цілеспрямованого тиску 

Тиск з боку правоохоронних органів  – ще один фактор, який має значний та негативний вплив на розвиток оборонної сфери.  

На жаль, у своїй юридичній практиці мені неодноразово доводилось стикатись з випадками, коли окремі недобросовісні представники правоохоронних органів з якоюсь корисливою метою починали процесуально диверсійну діяльність проти вітчизняних виробників озброєння чи товарів військового призначення. Без реальних на то причин на виробництво приходять з обшуками, вилучають техніку та обладнання, викликають на допити. Наприклад, в нашій практиці було, коли директорів, бухгалтерів, юристів релокованих на Захід України підприємств безпідсьавно викликали на допити до Києва, що розбалансовує та змушує відволікатись від основного роду діяльності. 

Таким чином паралізується робота підприємств. Хоча такі гучні справи, більшою мірою, нічим не закінчуються, ніяких ознак злочинів слідство не виявляє. А за наявності кваліфікованих юристів, «вогнище» швидко затухає.  

Адже нерідко все це робиться не з метою виявити якесь правопорушення, а отримати певну економічно чи політичну вигоду за те, аби підприємство змогло спокійно працювати і надалі. І тут слід задатися питанням, як за майже 2,5  роки широкомасштабної війни покращилась якість слідства в оборонній сфері? Які є реальні результати і чи виконується ця превентивна функція, щоб не вчинялись нові злочини?  

На жаль, в результаті жертвами таких дій окремих недобросовісних правоохоронців стають не безпосередньо виробники, а наші захисники.  

Я завжди і всюди кажу це, повторюсь і тут: підтримка вітчизняного виробника полягає у т.ч. і у відсутності безпідставного тиску на нього з боку правоохоронних органів. 

Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm, голова Громадської антикорупційної ради при МОУ 

Джерело: https://ukrainianlawfirms.com/reviews/investigations/