Велика палата Верховного Суду залишила без задоволення апеляційну скаргу Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що відмовився виплачувати пенсію пенсіонеру, який має статус внутрішньо переміщеної особи. Повний текст рішення з`явився днями. Про це повідомив адвокат Ario Law Firm Микола Соколов.
Мова йде про подання судді Донецького окружного адміністративного суду щодо розгляду позову пенсіонера до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (ОУ ПФУ) як зразкової справи. Так, до подання були додані копії матеріалів щодо 26 типових справ. У травні 2018 року ВС підтвердив незаконність рішення Бахмутського ОУ ПФУ і зобов’язав відновити виплату пенсії. Висновки Верховного суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в усіх адміністративних судах в аналогічних справах.
Але, не бажаючи відновлювати виплату пенсій, Бахмутське ОУ ПФУ оскаржило рішення ВС. Тому, згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, рішення Верховного суду в зразковій справі і підлягало перегляду Великою палатою.
8 жовтня 2018 року з`явився повний текст рішення Постанови Верховного Суду у складі Великої палати щодо апеляційної скарги Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Так, апеляційна скарга ОУ ПФУ залишена без задоволення. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року залишено без змін.
Як повідомив М.Соколов, у даному рішенні Суд зазначив, що Європейська соціальна хартія (переглянута), ратифікована Законом України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов’язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
«Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов’язаннями України. Вчергове Суд зазначив, що нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закону України № 1058-IV). Інші ж нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону», – зазначив М.Соколов.
Також, як підкреслив юрист, було зазначено, що, як правильно визначив суд першої інстанції, у рішеннях Конституційного Суду України (Рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та ЄСПЛ (Пічкур проти України) застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов’язуватися з місцем проживання людини.
«Такий підхід, можна поширити не тільки на громадян, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядалась, правовий зв’язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов’язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України», – процитував рішення суду М. Соколов.
Судом також було зазначено, що Закон України № 1058-IV не передбачає такої підстави як припинення або призупинення виплати пенсії як проведення верифікації за списками СБУ з підстав перевірки місця фактичного проживання пенсіонера. Також Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що прийняття законодавцем Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII, спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач (внутрішньо переміщена особа), а не на звуження обсягу їх прав.
Юрист також зауважив, що, не дивлячись на рішення судів, Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (Постанова № 649 від 22 серпня 2018). У даному порядку зазначено, що боржник (орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення), веде облік у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку).
Перевірку обґрунтованості, розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (п. 6 Порядку). При цьому, дана комісія ухвалює рішення відкритим голосуванням щодо перерахування коштів боржнику для виконання рішення Суду на користь стягувача.
З приводу даного Порядку юрист зазначає, що Конституція України передбачає, що правосуддя в нашій країні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Також відповідно до Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з Кодексом адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Крім того, стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України додатково передбачає, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць.
«Тобто центральний орган виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів України своїми діями порушує законні права громадян України та фактично привласнює функції судів України щодо визначення порядку виконання та контролю виконання судових рішень, які набрали законної сили, встановивши «свої», додаткові строки виконання, створивши комісію, що перевіряє «обґрунтованість» розрахунків виплати присуджених сум на користь пенсіонерів, що, на мою думку, є незаконним», – сказав М.Соколов.