Фіктивний контрагент – не вирок

Чи повинна страждати компанія, якщо випадково в ланцюжку виявився фіктивний контрагент і чи слід ототожнювати фіктивність цього контрагента з проведеною господарською операцією? Чи варто катувати бізнес за зв’язки, які нерідко трапляються через причини, які від цього бізнесу не залежать? Для багатьох відповідь цілком очевидна, і особливо в поточних економічних умовах вона однозначно негативна … Але часто не для фіскальних органів. Адвокат Ario Law Firm Наталія Швець розбиралася в тому, чи можливо захистити підприємство, якщо його звинувачують у зв’язках з фіктивним контрагентом.

Судова практика і кримінальні провадження

Виходячи із судової практики, випливає, що якщо в ланцюжку виявився фіктивний контрагент, то податкові донарахування будуть визнані в суді правомірними. Однак, слід врахувати, що відкриття кримінального провадження і отримання показань про непричетність до господарської діяльності підприємства в такого роду кримінальних провадженнях не є беззаперечним доказом відсутності проведення реальної господарської операції.

Крім того, під час кримінального провадження свідчення директора, головного бухгалтера (свідків/ обвинувачених) можуть змінюватися. Зрештою, порушена кримінальна справа може бути закрита через відсутність складу злочину. Також, необхідно виходити і з того, що платник податків, укладаючи договір, взагалі може не знати, що стосовно його контрагента порушено кримінальне провадження.

З цієї причини не можна стверджувати, що відкриття кримінальної провадження і отримання показань директора про його непричетність до господарської діяльності, підтверджують фіктивність контрагента. В податкових спорах, податкові органи досить часто використовують інформацію з реєстру кримінальних проваджень, і виступаючи в суді вказують на наявність кримінальних проваджень, забуваючи при цьому про наявність всіх первинних бухгалтерських документів.

На мій погляд, у справах, де заперечується податкове повідомлення-рішення по контрагенту, за яким ведеться кримінальне провадження, необхідно розглядати доведеність реальності господарської операції в загальній сукупності доказів, а не виключно керуватися відкриттям кримінального провадження.

Крім того, на мій погляд, наявність вироку по кримінальній справі та визнання контрагента фіктивним, не тягне за собою фіктивність всіх зроблених ним господарських операцій. Нікчемність і недійсність господарських операцій повинна доводитися в суді, але фіскали часто не обтяжують себе судовими процесами, а відразу відкривають кримінальне провадження, складають акти податкових перевірок, і апріорі господарські операції визнаються нікчемними.

З огляду на неоднозначність судової практики в частині оскарження податкових повідомлень-рішень у разі наявності вироків суду у кримінальних справах, на розгляд Великої палати Верховного Суду було передано справу №826 / 19939/16 про скасування податкового повідомлення-рішення. Неоднозначність виникла в зв’язку з різною оцінкою судами доказів при встановленні факту реальності господарських операцій і ймовірності їх здійснення. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73054732

Велика Палата Верховного суду зазначила: “У частині дефекту податкового повідомлення-рішення та наявності вироку суду, велика Палата Верховного Суду зазначає, що в кожній конкретній справі суд повинен надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи”.

Це визначення доводить, що кожен податковий спір є самостійним і індивідуальним.

Спосіб тиску – податкові перевірки

Що стосується рішень про призначення податкових перевірок в рамках кримінальних справ, то тут слід зазначити, що фіскали активно користуються приписами п. 78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України, де зазначено, що перевірка може проводитися в разі, коли отримано судове рішення (слідчого судді) про призначення перевірки.

Главою 20 і 21 КПК України чітко визначено перелік слідчих дій – гласних і негласних (розшукових), розділом II визначено перелік заходів забезпечення кримінального провадження. У цьому переліку відсутня така слідча дія і захід забезпечення як проведення податкової перевірки. Тому призначення податкових перевірок не відноситься ні до слідчих дій, ні до заходів забезпечення кримінального провадження. У той же час, варто звернути увагу, що в КПК України процедура розгляду такого роду клопотань теж відсутня.

І ось ще на чому особливо слід з акцентувати увагу. Проблематика винесення постанов про проведення податкових перевірок в рамках кримінального провадження полягає в тому, що такі рішення не підлягають оскарженню в розумінні кримінального процесуального кодексу. Неможливість апеляційного оскарження таких постанов є порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом, доступу до правосуддя. Тому, після винесення рішення про призначення податкової перевірки, платнику податків ще необхідно довести своє право на оскарження такого рішення.