Кримінальне право

Підписатись на новини

22 листопада минулого року в Полтаві було побито суддю Октябрського райсуду Ларису Гольник разом з її чоловіком. При цьому, потерпілих не намагалися пограбувати, а одразу почали бити заздалегідь приготовленими предметами.

За півтора року до цих подій – у травні 2016 року – саме ця суддя продемонструвала відео, з якого видно, як особа, схожа на мера Полтави Олександра Мамая намагається “домовитися” з суддею про закриття корупційного адміністративного провадження проти нього.

Після цього пані Лариса почала відчувати тиск на собі з боку колег «по цеху». У вересні 2017 року Національне агентство запобігання корупції винесло припис голові Вищої ради правосуддя Ігорю Бенедисюку стосовно полтавського судді, який здійснював тиск на колегу Ларису Гольник.

Наразі ведеться досудове розслідування щодо нападу на суддю, проте за 4,5 місяці ніяких значних результатів слідство не надало.

Про перебіг слідства та про те, чи буде розкрито злочин під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповів адвокат пані Лариси, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

«Відразу після того, як на пані Ларису було вчинено напад 22 листопада 2017 року, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 296 Кримінального кодексу України. Це хуліганство. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є те, що під час його вчинення застосовувалися спеціально приготовлені предмети. У нашому випадку це дубинки чи палиці, які безпосередньо використовувались нападниками. Після внесення відомостей до ЄРДР, пані Ларису відразу було визнано потерпілою. І фактично у вказаному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня винних не встановлено.

Запитання, чи будуть встановлені винні, на мій погляд, є риторичними, адже характер цих кримінальних проваджень передбачає, що вони мають розкриватися, як то кажуть, по гарячих слідах. Якщо протягом досить короткого терміну не буде встановлено, по-перше, виконавців, по-друге, замовників чи інших осіб, які допомагали вчинити цей злочин, то вірогідність того, що це кримінальне провадження буде розкрите, з кожним днем стає все меншою і меншою.

Я б хотів зазначити про те, що це є тяжким злочином, за нього передбачено покарання терміном більше п`яти років. Проте також варто звернути увагу і на те, чому було вчинено цей злочин.

Чи був він вчинений щодо Гольник як громадянки України? Чи все ж таки був вчинений щодо особи, яка має певний соціальний статус, а саме статус судді, яка своїми діями комусь може заважати.

Правоохоронні органи повинні були розглядати усі версії злочину, у тому числі, можливо, з якихось побутових мотивів, але скоріш за все, у зв`язку з тим, що пані Лариса має статус судді. Думаю, отим двом велосипедистам навряд чи було цікаво просто вчинити злочин. Скоріш за все, вони виконували замовлення за якусь винагороду.

Пані Лариса була визнана потерпілою, було отримано її покази, покази свідків, у тому числі, і чоловіка, який у той момент також був на місці скоєння злочину і завдяки його діям орган досудового розслідування фактично отримав певні речові докази. Це велосипед, що був залишений на місці подій та з якого було отримано певні зразки, а також шапка, яка використовувалась нападником для прикриття.

На цьому фактично та сторона кримінального провадження щодо матеріальних чи якихось інших носіїв, які можуть допомогти розслідувати злочин, вичерпана. Чи буде на сьогоднішній день можливість отримати нові докази? Сумніваюся, тому що характер кримінального правопорушення не дає можливості працівникам правоохоронних органів через 4-5-6 місяців здобувати нові речові докази.

Чи було на сьогоднішній день якісно проведено досудове розслідування і чи зацікавлені правоохоронні органи у тому, щоб встановити виконавців і організаторів цього злочину? Думаю, що на рівні виконавців безпосередньо слідчих, які проводять це досудове розслідування, можливо й так. Але чи зацікавлена в розслідуванні правоохоронна структура така, як, наприклад, прокуратура Полтавської області, яка у рамках КПК є органом вищого рівня? Чи зацікавлена, наприклад, прокуратура області у тому, аби для розкриття цього кримінального провадження надати йому більше сил та ресурсів і фактично зробити його принциповим? Я в цьому сумніваюся.

Таким чином, виникає питання, чи захищає сьогодні правоохоронна система громадян України, які стали об’єктом злочинних посягань? І, більш того, чи захищає правоохоронна система суддів як людей, які мають певний спеціальний статус, і від рішення яких залежать долі інших осіб?

Я не кажу про те, що в усіх випадках здійснюється безпосереднє фізичне насильство. Інколи це насильство проявляється у тому, що під час виконання обов’язків на суддю здійснюється психологічний тиск. Їх просто намагаються змусити прийняти певні рішення. Я говорю про те, що створюються умови, при яких суддю безпосередньо ставлять в таке становище, що вона просто не може прийняти інше рішення. Отже, питання у тому, чи зможе кожний з суддів, які сьогодні справляють правосуддя, на прикладі Лариси Гольник сказати, що правоохоронна система їх захистить і те, що, наприклад, прокурор області залучить усі необхідні сили для розкриття цього злочину?

Ще викликає занепокоєння й інша ситуація – нам відомо, що пані Лариса може бути фігурантом якихось інших кримінальних проваджень, де її стан вже не «потерпіла». Ми знаємо, що прокуратура Полтавської області здійснює процесуальне керівництво в інших провадженнях, де безпосередньо на пані Ларису пишуть якісь заяви, що вона нібито вчиняє кримінальне правопорушення там, де його просто бути не може. Чи може бути об`єктивним орган, який розслідує справу, де пані Лариса є потерпілою і у той же час обвинувачуваною в інших провадженнях?

У березні до Кримінального процесуального кодексу набули чинності зміни, які чітко встановлюють обставини і часові проміжки, у рамках яких може здійснюватися досудове розслідування. Якщо, наприклад, по такій категорії злочинів не буде встановлено осіб, які його вчинили, то такі кримінальні провадження вже за рік мають бути закриті. Наше кримінальне провадження під цю норму закону не підпадає, тому що воно вчинено до того, як були ухвалені ці зміни. Проте ми маємо розуміти, що у подальшому, якщо за один рік не встановлено винних, то жодна особа до відповідальності притягнута не буде. А відсутність об’єктивного та справедливого покарання дає право вчиняти інші злочини. І я не виключаю, що вони можливо ці нападники готують вже новий злочин, я не виключаю те, що до пані Лариси у майбутньому знову може бути вчинено аналогічний злочин, аби підтвердити, що правоохоронні органи не захищають осіб, які стають проти всієї глобальної корумпованої системи.

Якщо якийсь громадянин України, а тим більше суддя, розуміє, що на нього вчиняється тиск, він просто на прикладі цієї справи скаже: «А навіщо мені когось повідомляти про вчинення злочину, якщо ми бачимо, що з Ларисою Гольник? Вона повідомляла і що вона отримала врешті-решт?».

Отримала чергові кримінальні провадження, у яких її будуть викликати для того, щоб показати, що вона не у тому напрямку діє? Тому вважаю, що єдиним якісним результатом у цій справі може бути лише те, що буде встановлено осіб, якими було скоєно злочин і їх буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

У нас немає цілі посадити їх у в`язницю. У нас є ціль показати, що правоохоронна система здатна розслідувати такі кримінальні провадження. Громадяни України повинні мати віру у те, що ця правоохоронна система захищає їх, і в те, що судді, які виявились у силу певних життєвих обставин свідками тих подій, в яких дійсно спотворюється суть судової системи, також будуть захищені як суб`єкти, які справляють правосуддя і рішення яких впливають у подальшому на долю інших людей. Тому ми будемо чекати справедливого якісного розслідування і хочеться вірити, що найближчим часом все ж таки якісь дієві результати ми отримаємо» – розповів Євген Грушовець.

Відео з брифінгу можна подивитись за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=tIejnMrykio&sns=fb

Чи буде розкрито напад на суддю?

 

читати далі

Владислав Грищенко, адвокат, радник ARIO LAW FIRM в авторському блозі на ЛІГА.net – про кричущу історію клієнта, розказану з його дозволу.

Нещодавно до мене звернувся клієнт з дуже нерадісною, але в останній час доволі поширеною історією: через те, що він відмовив правоохоронцям платити долю з бізнесу, вони сфабрикували проти нього кримінальне провадження, вже стандартно підкинувши зброю та боєприпаси. Особливо абсурдно ця історія звучить у той час, коли нам – українському суспільству – доповідають про неабиякі успіхи у реформі поліції, а по телебаченню та радіо крутять соціальні ролики про успіхи української прокуратури. Коли ж стикаєшся з реальними «успіхами» наших правоохоронних органів, картинка від екранної дещо відрізняється.

Коротко про героя справи

Отже, з дозволу мого клієнта трохи розповім про його діяльність. Віталій Сазонов – колекціонер і реставратор раритетної зброї. З 2014 року – від самого початку військових дій на Донбасі – займається волонтерством, забезпечуючи бійців АТО глушниками для зброї. У наших розмовах він неодноразово говорив, що з початком війни вирішив займатися тим, що вміє робити професійно й почав виготовляти глушники для зброї для добровольчих батальйонів ЗСУ.

Він відомий серед українських військових. Сам розробляє і виготовляє глушники, сам же возить в зону АТО, тестує їх з хлопцями на полігонах під Києвом. Як ось на цьому відео.

За час проведення антитерористичної операції Віталій передав на потреби армії більше 100 глушників. У грошовому еквіваленті це понад 200 000 грн.
Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОСергій Мамзін, позивний «Гугл» зі 128-ої бригади зі зброєю з глушником, виготовленим Сазоновим

Тож не дивно, що серед наших бійців Віталій користується авторитетом і повагою. Він є справжнім поціновувачем зброї, займається реставрацією старовинних зразків, роблячи з них справжні витвори мистецтва, у будинку тримає колекцію вихолощених (небойових) патронів часів Першої світової війни.

Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОЯк поліція влаштувала полювання на волонтера АТО

Деякі із виготовлених Сазоновим глушників для української армії

Звичайно ж, знання, досвід, експертиза, якими володіє Сазонов в частині збройової справи – справжня знахідка для правоохоронних органів. І, очевидно, на їхню

думку, щоб продовжувати займатися улюбленою ремеслом, Віталій повинен був би «купити» лояльність тих, хто стоїть на сторожі громадського порядку. Грошима або професійною допомогою (тобто безоплатною роботою, наприклад, на поліцію) – не має значення. Сазонов неодноразово отримував недвозначні натяки на те, що з органами краще «дружити». Однак, не порушуючи жодного закону, він залишився «глухим» до подібного роду «забаганок» окремих представників правоохоронної системи. Результати принципової позиції колекціонера-волонтера не змусили на себе чекати. У березні минулого року до нього увірвалися «маски-шоу» на підставі люб’язно наданого дозволу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва. Як не складно здогадатися, інкримінують Сазонову незаконне зберігання зброї.

«Охота на відьом»

Вже практично класична схема вартових правопорядку отримати бажане від обраних ними об’єктів: проінстуктувати фейкових «свідків» – зареєструвати кримінальне провадження – підкинути «докази», заборонені законом предмети – підпорядкувати собі «підозрюваного/обвинуваченого». Подібним чином на початку цього року жертвою став колишній громадянин Білорусі і нинішній український бізнесмен Тимофій Кохнович. Зняте на приховану камеру відео обшуку, де слідчий нацполіціі проводить дивні маніпуляції з вазою (в якій пізніше знайшли патрони), сьогодні вільно гуляє по мережі. Кохнович був у списку правоохоронців на екстрадицію в Білорусь, звідки він втік від політичного переслідування більше 10 років тому. Як стверджує фігурант справи – йому запропонували відкупитися хабарем у розмірі 300 тис дол. Якби не робота журналістів, які оперативно відреагували на кричущий випадок і які оприлюднили дані з камери, можливо, Кохнович вже був би в Білорусі.

У подібній ситуації опинився і мій клієнт. За відомостями нібито «свідка», раніше судимого та знайденого в буквальному сенсі слова на вокзалі в Києві (про що я дізнався з власного проведеного розслідування), на Віталія заводять справу, інкримінуючи йому незаконне зберігання зброї. Безумовно, зброю «знаходять» (причому, прямо біля вхідних дверей, щоб далеко не ходити), знаходять також і мішечок з патронами та ще й не де-небудь, а серед згадуваної вище колекції небойових старовинних патронів початку XX століття.

На те, що зброю підкинули, вказує цілий ряд фактів.

По-перше, місце виявлення нібито “знайдених” предметів. Вкрай сумнівно, що той, хто буде нелегально зберігати вдома зброю, «сховає» її просто біля дверей – перед очима та в зоні доступу будь-якого гостя. Говорячи про знайдені патрони, Віталій наполягає на тому, що навіть якщо б у нього і були ці патрони, то він би в житті не тримав їх серед дороговартісної колекції раритету.

І «на закуску» найцікавіше: вже після того, як слідчі Голосіївського управління нацполіціі провели обшук і вилучили нібито сучасну бойову зброю у Сазонова, із собою до управління прихопили купу речей, які не є ані зброєю, ані боєприпасами. І – вуаля – заявляють, що з вилученого сконструювали ще один пістолет – «Вальтер ППК». Хотіли зробити ще й револьвер, але, на щастя, не змогли ніде знайти старовинного барабану до револьверу системи «Наган» на сім камор.

І «вишенькою на торті» в історії Віталія Сазонова став той факт, що слідчий, який вів справу волонтера і колекціонера Віталія Сазонова, є тією самою «зіркою ютубу» в ролику про підкидання набоїв Кохновичу.

Ще один, не менш кричущий факт у справі волонтера-колекціонера. Досудове розслідування проводилося з грубим порушенням прав Віталія. У неконституційний спосіб сторона звинувачення здійснювала негласні слідчі дії, знімаючи інформацію з двох мобільних телефонів Віталія. Це є втручанням в приватне спілкування, таємниця якого гарантується ст.31 Конституції України. Відбуватися подібні дії можуть тільки в порядку, визначеному Законом. Згідно ст.253 КПК України, Сазонов повинен був бути письмово повідомлений про це прокуратурою. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Під час ознайомлення з матеріалами провадження ми не побачили в них ані клопотань слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо Сазонова, ані постанов слідчого судді про надання такого дозволу, а також протоколів з результатами їх проведення. Зазначені процесуальні рішення також відсутні і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, який доданий до обвинувального акту.

Сьогодні Сазонову загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі, а вся його вина полягає лише в тому, що він відмовився купувати «лояльність» правоохоронців. Судове засідання у справі Віталія відбудеться 17 квітня цього року.
І висвітлити цю історію я вирішив ні в якому разі не з метою тиску на суд – доказів у невинуватості мого клієнта достатньо. Просто до глибини душі вражають ці «печерні» методи розправи, яких, на жаль, до сих пір дотримуються деякі наші правоохоронці, зводячи рахунки з «нелояльними» до них громадянами.

Крім того, не можу не звернути уваги на відсутність в Україні Закону «Про зброю», на що мається посилання у фабулі статті 263 КК України, інкримінованій Віталію Сазонову. Але це тема для окремої довгої дискусії.

Джерело: http://blog.liga.net/user/vgrischenko/article/29760.aspx

читати далі

Кількістю випадків, пов`язаних з квартирними аферами, сьогодні навряд чи можна кого-небудь здивувати. За останні років 10-15 мало хто зі ЗМІ не розповідав про різноманітні схеми та оборудки з нерухомістю. Проте, серед таких історій, жертви – це зазвичай обдурені інвестори, покупці тощо.

читати далі

Фігуранти справи щодо заступника голови Запорізької облради продовжують виконувати договори і після висунутої прокуратурою підозри – будівельні роботи з благоустрою парку у Мелітополі тривають. При цьому, директор парку в Мелітополі, який визнав себе частково винуватим в укладанні фіктивної угоди, буквально через тиждень після «визнання провини» уклав з цією ж підрядною компанією декілька додаткових угод до основної угоди та перерахував сумарно близько 2 млн грн.

У справі Владислава Марченка – нові факти. Сторона захисту заступника голови Запорізької обласної ради звернула увагу на те, що вже після того, як директор КП «Мелітопольський міський парк культури і відпочинку ім. Горького» нібито визнав свою провину в укладанні фіктивних договорів з підрядною компанією ПП «Т.О.К.», їхня співпраця продовжувалася. Тобто, ДОГОВОРИ НЕ БУЛИ І НЕ Є ФІКТИВНИМИ, оскільки виконуються обома сторонами – одна виконує роботи, інша за них сплачує, прийнявши належним чином.

Про це стало відомо з відповіді ПП «Т.О.К.» та доданої до неї документації на адвокатський запит. Після висунення підозри та затримання Владислава Марченка на рахунок ПП «Т.О.К.» з боку Мелітопольського парку декількома платежами було перераховано близько 2 млн грн, у той час як до цього, з вересня 2017 року усього було перераховано менше 500 тис грн. Зокрема серед документації, наданої ПП «Т.О.К.» на адвокатський запит, є декілька додаткових угод до так званих «фіктивних» договорів та накладні про їх виконання. Окрім цього, сторона захисту упевнилася в цьому із виписки руху коштів ПП «Т.О.К.».

Ми отримали накладні за підписом директору парку у Мелітополі щодо прийому робіт (дивіться додані сканкопії). Окрім цього, особливо «пікантним» для директора парку залишається факт переказу майже 2 млн грн після того, як він нібито визнав свою провину в укладанні так званих «фіктивних договорів» з ПП «Т.О.К.». Не зрозуміло, чим у такому разі очільник парку ім. Горького у Мелітополі буде обґрунтовувати ці платежі у подальших судових розглядах, – сказав Владислав Грищенко, один з адвокатів Владислава Марченка, радник Ario Law Firm.

Він також звернув увагу і на невідповідність заяв та дій прокуратури про нібито зупинений злочин щодо змови між Владиславом Марченком, його братом, директором мелітопольського парку та директором підрядного підприємства, яке займається благоустроєм парку.

Окрім того, що в нас є докази, які були наведені суду щодо безпідставності підозри (зокрема мова йде про витяг з електронної системи ProZorro про проведення тендерів, фотодокази про виконані роботи у парку в Мелітополі на момент затримання Владислава тощо), ми отримали також і документи, які підтверджують переказ грошових коштів на рахунок ПП «Т.О.К.» від Мелітопольського міського парку культури і відпочинку ім. Горького, зроблених вже після затримання Владислава Марченка. Отже, якщо на думку прокурорів це є злочином, яким чином могло вийти так, що зі згоди директора парку, який до цього розкаявся у власних «помилках» були укладені нові додаткові угоди та здійснені оплати робіт з благоустрою парку, – сказав Владислав Грищенко, – Виходячи з отриманої документації від підрядника – компанії «Т.О.К.», – прокуратура не зупинила на їхню ж думку «злочинну діяльність» між ПП «Т.О.К.» та КП «Мелітопольський міський парк культури і відпочинку ім. Горького», що свідчить лише про відсутність складу злочину.

Він також впевнений, що цей факт стане додатковим аргументом на користь Владислава Марченка і вкотре продемонструє слабку позицію прокуратури у судовому процесі.

Детально з обставинами справи заступника голови Запорізької облради Владислава Марченка можна ознайомитися тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/ .

Злочин, якого не було Злочин, якого не було

читати далі

Адвокат Ario Law Fim подав скарги до Печерського райсуду Києва на генпрокурора Юрія Луценка та посадових осіб Генеральної прокуратури за бездіяльність очільника прокуратури та невнесення його підлеглими кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зокрема, мова йде про ігнорування клопотання та заяв на ім`я генпрокурора, які були подані 10 січня 2018 року Владиславом Грищенком, радником Ario Law Firm та одним з адвокатів заступника голови Запорізької облради Владислава Марченка. Адвокат звернувся до Генеральної прокуратури через вчинення процесуальних дій в рамках кримінального провадження та вчинення кримінального правопорушення слідчими при затриманні Владислава та Марка Марченків. Аргументацію можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/podano-zayavu-pro-zlochyn-slidchogo/ .

Більше тижня тому, а саме 10 січня 2018 року генпрокурору Юрію Луценку було направлено клопотання про передачу кримінального провадження для подальшого розслідування за підслідуваністю до Національного антикорупційного бюро України. Згідно з ст. 218 та ст.220 КПК України, саме генеральний прокурор уповноважений на вчинення таких процесуальних дій. І відповідно до ст.220 КПК України клопотання сторони захисту слідчий чи прокурор має розглянути у термін не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав, – зазначив Владислав Грищенко.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. З моменту надання клопотання (з 10.01.2018) до сих пір не отримано ані відповіді про результати розгляду, ані копії постанови про прийняте процесуальне рішення, а також ніякої інформації про хід і результати розгляду.

Це свідчить про бездіяльність генерального прокурора і нездійснення ним процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним кодексом України термін. Сторона захисту Владислава Марченка наполягає на тому що така бездіяльність є незаконною, порушує права нашого клієнта і підлягає оскарженню у визначений законом спосіб, – підкреслив Владислав Грищенко.

Адвокат просить суд визнати неправомірною діяльність Генерального прокурора України та зобов`язати Юрія Луценка невідкладно розглянути клопотання від 10 січня 2018 року про передачу кримінального провадження за справою Марченка за підслідністю до НАБ України та повідомити автора клопотання про результати його розгляду у визначенний Законом термін.

Окрім цього, Владислав Грищенко подав ще дві скарги до Печерського райсуду Києва на бездіяльність посадових осіб Генеральної прокуратури, які не внесли відомості про кримінальне правопорушення у ЄРДР. Зазначимо, що заяви про вчинення кримінальних правопорушень слідчими ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області (при затримані Владислава та Марка Марченків) також були подані безпосередньо до ГП 10 січня 2018 року Владиславом Грищенком.

При затримані братів Марченків слідчі грубо порушили норми українського законодавства – зокрема ч.1 ст.208 КПК України про те, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати підозрювану у вчиненні злочину особу лише, якщо її застали безпосередньо під час вчинення злочину, одразу після вчинення злочину або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що підозрювані втечуть з метою ухилення від відповідальності. Жодний з цих факторів не був наявний і це було доведено у суді першої та другої інстанції. Тобто Владислава та Марка Марченків протизаконно було позбавлено волі протягом двох днів, а отже було порушене їхнє право на свободу та особисту недоторканність. У цьому ми вбачаємо склад злочину, передбачений ч.3 ст.371 КК України, – повідомив адвокат Владислав Грищенко.

Він підкреслив, що згідно відмітки приймальні громадян Генеральної прокуратури, вказані заяви з додатками отримані 10.01.2018 та попри це вони досі не з`явилась у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, що суперечить ч.1 ст.214 КПК України, згідно з якою слідчий має протягом 24 годин з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР. Адвокат просить суд визнати неправомірною діяльність посадових осіб Генеральної прокуратури та зобов`язати їх невідкладно внести відомості про кримінальні правопорушення, що викладені у заяві, до ЄРДР.

Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора Адвокат ARIO подав до суду на генпрокурора

 

читати далі

Багатогодинні допити, два поспіль засідання суду, прес-брифінги, що завершилися близько десятої вечора. Таким для братів Марченків став четвер 11 січня 2018 року. Протягом доби захист братів та вони самі доводили слідству і суду необґрунтованість висунутих підозр і відсутність підстав задовольняти скарги і клопотання прокуратури.

Марченки VS Прокуратура: перемагають брати

У четвер, 11 січня 2018 р. пізно ввечері завершилось засідання Апеляційного суду Харківської області щодо Владислава Марченка, заступника голови Запорізької обласної ради. Суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокуратури Харківської області і відмовився відправляти Владислава на час досудового розслідування за ґрати. Більше того! Було частково задоволено апеляційну скаргу захисту Владислава та пом`якшено умови його домашнього арешту, що раніше обрав суд першої інстанції. Відтепер Владислав Марченко матиме можливість залишати власну квартиру з 10.00 до 14 .00 поточної доби для виконання своїх депутатських повноважень. За декілька хвилин до початку засідання у справі заступника голови Запорізької облради цей же суд виніс рішення по його брату – Марку Марченку. Скарга прокуратури по ньому (прокуратура також вимагала взяти Марка під варту) також залишилась без задоволення, Марк залишився під домашнім арештом.

У притул до початку засідань Апеляційного суду завершився тригодинний допит Владислава Марченка у прокуратурі Харківської області. Як зазначили адвокати політика, слідство було здивовано відкритою та конструктивною позицією підозрюваного. Марченко-старший та його захист запевнили, що попри  відверту політичну вмотивованість справи, мають намір максимально сприяти слідству.

На мій погляд, слідчий не очікував на таку позицію Владислава, адже вона була повністю відкритою. Він продемонстрував повне сприяння. Надалі ми будемо послідовно і якісно доводити абсурдність пред`явленої підозри. Але основне, що на сьогоднішній день залишається не зрозумілим у кримінальному провадженні – це те, на якій підставі саме прокуратура Харківської області займається розслідуванням справи. Наразі сторона захисту направляє це провадження у конструктивне русло. Вважаю, ми обов`язково побачимо позитивний результат, – розказав після допиту один із захисників Марченків, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

Ми донесли до слідчого свою позицію щодо нашого бажання всіляко сприяти слідству у тому, щоб воно врешті решт з`ясувало хто і яку роль відігравав у так званому розкраданні коштів і чи було взагалі це розкрадання коштів. Але попри сумніви щодо справедливості слідства, Владислав Марченко дав повні відповіді на всі питання, які поставив слідчий. І це при тому, що деякі питання не співвідносилися з оголошеними братам підозрами”, – доповнив колегу ще один з адвокатів Владислава та Марка, радник Ario Law Firm Владислав Грищенко.

І брати Марченки, і їх адвокати впевнені  –  підозри, що були висунуті, не є обґрунтованими, а прокуратура Харківської області взагалі не мала права займатися цією справою. До речі, адвокат Владислав Грищенко напередодні подав відповідні заяву та клопотання на ім`я генпрокурора України щодо вчинення кримінального та процесуального правопорушення слідчими. Власне, як видно з результатів, суд прийняв до уваги доводи адвокатів і відмовив прокуратурі відправити братів за  ґрати.

В судах інтереси Марка та Владислава Марченків представляли адвокати Ario Law Firm Євген Грушовець та Владислав Грищенко, а також адвокати з Запоріжжя Сергій Барбашин та Іван Черкашин.

Нижче наводимо аналіз адвокатів Ario Law Firm хронології ключових подій у справі братів Марченків і роз’яснення, чому прокуратура отримує поразку за поразкою у судових «батлах».

Хронологія

21 грудня 2017 року Прокуратура Харківської області разом з СБУ Києва провела у Запоріжжі масштабні обшуки, в результаті яких було затримано заступника голови Запорізької обласної ради Владислава Марченка та його брата Марка. Братів підозрюють у розкраданні коштів з місцевого бюджету шляхом проведення фіктивних тендерів. Зокрема, їх звинувачували по ч.5 статті 191 Кримінального кодексу України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» у привласненні понад 87 млн грн, виділених на будівництво дев`яти спортивних майданчиків у Запоріжжі та благоустрій парку у Мелітополі.  За аргументами сторони обвинувачення – будівельні роботи не проводилися взагалі.

Проте, 23 грудня  2017 року Червонозаводський  районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні клопотання прокуратури про 60 діб тримання під вартою обох братів з можливістю внесення застави у розмірі 87 млн грн для кожного та обрав для обох запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

28 грудня 2017 року цей же Червонозаводський  районний суд м. Харкова відмовився відсторонити Владислава Марченка з посади заступника голови Запорізької облради.

11 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області залишив обидві скарги прокуратури без задоволення та частково задовольнив апеляційну скаргу адвокатів Владислава Марченка замінивши його запобіжний захід з домашнього арешту на частковий домашній арешт задля забезпечення можливості виконання його депутатських обов`язків. Прокуратура  вимагала взяти обох братів під варту.

Після розгляду апеляції адвокат Владислав Грищенко зазначив, що український суд після старту судової реформи почав демонструвати позитивні тенденції.

Суд послідовно відмовляє стороні, аргументи якої є необґрунтованим і навіть якщо цією стороною є прокуратура. Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні щодо арешту братів Марченків чи внесення фантастичної застави, потім обґрунтовано відмовив у відстороненні Владислава з посади заступника голови Запорізької облради, а сьогодні Апеляційний суд не тільки залишив без задоволення скаргу прокуратури щодо тримання братів Марченків під вартою, а й суттєво пом’якшив умови домашнього арешту Владиславу», – сказав він.

Чому справи братів Марченків можна вважати безпідставними?

Послідовно і аргументовано адвокати доводили у судах різних інстанцій безпідставність підозр прокуратури щодо братів Марченків. Більше того – серед їх аргументів була і неправомірність дій правоохоронних органів.

Стисло наводимо аргументацію адвокатів Євгена Грушовця та Владислава Грищенка щодо безпідставності підозр до братів Марченків.

  • Прокуратура закидала Марченку-старшому зловживання владними повноваженнями. Обов’язки Владислава Марченка визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ніякий нормативний акт: ні Конституція України, ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» – не надають йому жодних владних повноважень. В той же час, Владислав Марченко є не лише заступником Голови Запорізької обласної ради, але й очолює фракцію об’єднання «Самопоміч» в обласній раді.
  • Прокуратура у своїй підозрі стверджує, що Марк Марченко підробив тендерну документацію.При цьому, прокурор сам надав суду витяг з електронної системи ProZorro про те, що ці тендери проводились. Яким чином можливо підробити ці дані – не відомо. Отже, підозра необґрунтована.
  • У підозрі Марку Марченку зазначено про те, що вони спільно з Владиславом начебто розробили злочинну схему, завдяки чому були виділені гроші на будівництво 9 спортивних майданчиків у місті Запоріжжі, а роботи взагалі не виконувалися. Захистом були наведені докази того, що сім з дев`яти спортивних майданчиків фактично здані в експлуатацію. По двом іншим тривають планові роботи. Планово проводяться роботи і з благоустрою парку у Мелітополі. Стверджувати про те, що роботи взагалі не виконані – це стверджувати, що підозра абсолютно не обґрунтована.
  • На оснащення міста Запоріжжя спортмайданчиками по факту кошти виділялися не з обласного бюджету, а міського, і було виділено не 84 млн грн, а близько 60 млн грн.  Область мала виділити 2,7 млн грн лише на реконструкцію парку у Мелітополі, проте наразі фактично виділено приблизно 500 тис грн, що також було доведено суду. Але Владислав Марченко взагалі не мав повноважень розпоряджатися міським бюджетом Запоріжжя. Він є заступником голови обласної ради.
  • Прокурор у підозрі стверджує, що дві компанії, підконтрольні Марченку Марку виграли тендери на суму (як він зазначає) 87 млн грн і після отримання цих коштів з бюджету, вони були переведені у готівку. Проте сам же прокурор надав суду першої інстанції і сторона захисту надала слідчому судді документи із системи ProZorro, де чітко видно, що переможцями на торгах були не тільки дві зазначені компанії, а й інші. Суду були надані (з боку захисту) і платіжні документи та інформація про те, що на фінансування і у Запоріжжі, і у Мелітополі виділено сумарно приблизно 63 млн грн. Проте прокурор стверджує, що на сьогодні з них вже вкрадено більше 87 млн грн. В аргументації обвинувачення страждає не лише логіка, але й банальна арифметика.
  • Експертизу ані проектно-кошторисної документації, ані будівельно-технічних робіт прокуратура не проводила. Отже жодного доказу скоєння Владиславом та Марком Марченками кримінального правопорушення не було надано. І взагалі фактично не встановлено, що це правопорушення було вчинено будь-ким іншим.
  • У прокуратури Харківської області не було підстав проводити слідчі дії у цьому кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України це кримінальне провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України. Адже Владислав Марченко є депутатом обласної ради, а його посаду заступника голови обласної ради віднесено до другої категорії посад місцевого самоврядування. Та й інкримінована сума свідчить про підслідність провадження виключно НАБ України. Оскільки Марку інкримінується вчинення того самого кримінального правопорушення, то провадження в цілому має розслідувати НАБУ. Крім того, прокуратурою Харківської області порушено принцип територіальності, передбачений ст. 218 КПК України – кримінальне правопорушення, нібито вчинене у місті Запоріжжя, запорізькими посадовцями, і жодним чином не пов`язане із Харківською областю.
  • Слідчим Харківської прокуратури було порушено ч.1 ст. 208 КПК України, коли він прибувши до квартири, де проживає Владислав Марченко, незаконно позбавив його свободи та особистої недоторканності. За  вимогами ч.1 ст. 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати підозрюваного у вчинені злочину лише за умови, якщо особу застали безпосередньо під час вчинення злочину або замаху, одразу після вчинення злочину (за наявності необхідних доказів). У протоколі затримання слідчий зазначив, що підставою для затримання Владислава Марченка (у власній квартирі о 9.50 ранку) стало нібито те, що «продовжуються вчинятися дії щодо привласнення бюджетних коштів». Аналогічна підстава стосувалася і затримання Марка Марченка, який (за його заявою під час судового засідання) в момент початку затримання та обшуку – спав у ліжку. Про вчинення представником прокуратури кримінального правопорушення було подано заяву до Генеральної прокуратури.
  • Щодо опублікованих «плівок ГПУ» з нібито зафіксованими розмовами та перепискою Марченків, то у ході засідання сам представник прокуратури визнав, що записи не долучені до справи через відсутність експертизи та легалізації записів.

Висновки

І брати Марченки, і їх адвокати вважають справу заполітизованою, адже прокуратура (яка взагалі не повинна розслідувати цю справу), так і не змогла надати не тільки жодних аргументованих доказів причетності Владислава та Марка Марченків до злочину, але і взагалі доказів того, що подія злочину взагалі відбулася. В той же час, оголошені підозри та обраний щодо Владислава Марченка запобіжний захід (навіть попри пом’якшення Апеляційним судом) завдають репутаційної шкоди йому як лідеру опозиційної до влади «Самопомочі» і обмежують можливості Владислава здійснювати свої обов’язки як депутата Запорізької обласної ради, заступника голови обласної ради і лідера фракції «Самопомочі».

Менше ніж за місяць суд має переглядати запобіжний захід. Адвокати сумніваються, що наступного разу у прокурора будуть більш аргументовані докази будь-якої провини братів.

читати далі

Адвокат братів Владислава та Марка Марченків, яких звинувачують у розкраданні бюджетних коштів, радник ARIO LAW FIRM Владислав Грищенко подав клопотання та заяви на ім`я генерального прокурора України щодо вчинення процесуальних дій в рамках кримінального провадження та вчинення кримінального правопорушення слідчими органами при затриманні обох братів. Сторона захисту вимагає передати провадження Національному антикорупційному бюро України, як того вимагає законодавство, а також розпочати досудове розслідування щодо дій слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області.

Як відомо, заступник голови Запорізької облради Владислав Марченко та його брат Марк підозрюються у вчинені правопорушення за ч.5 статті 191 Кримінального кодексу України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». У відповідності до письмового повідомлення про підозру Владиславу Марченку від 21.12.2017, яке було особисто здійснено прокурором Харківської області Ю.Б. Данильченком, Владислав Марченко підозрюється, що, перебуваючи депутатом Запорізької облради та займаючи посаду заступника голови Запорізької облради, він нібито вступив у змову та шляхом підробки тендерної та іншої документації привласнив понад 87 млн грн бюджетних коштів, що були виділені на проведення будівельних робіт у Запорізькій області.

Як зазначає сторона захисту, розслідування правопорушення, нібито вчиненого на території Запорізької області – взагалі не є компетенцією прокуратури Харківської області за декількох причин.

Нібито скоєне, за версією прокуратури, правопорушення на території міста Запоріжжя та Запорізької області – не знаходиться під юрисдикцією прокуратури Харківської області. Цими діями прокуратура Харківської області порушила вимоги ч.1 ст.218 КПК України. Більш того, через те що підозра лягає на депутата облради, а розмір завданої шкоди у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб (на час вчинення злочину), прокуратура порушила ще й 5 частину статті 216 КПК, адже досудове розслідування у цьому випадку мало б здійснювати Національне антикорупційне бюро України, – підкреслив Владислав Грищенко.

Адвокат також звернув увагу на порушення правоохоронцями ч.5 ст.36 КПК України, якою забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу.

Окрім цього, адвокат Марченків наполягає й на кримінальному правопорушенні з боку прокуратури при затримані.

Прокуратурою Харківської області було порушено ст. 208 КПК. Річ у тім, що у грудні 2017 року представниками прокуратури здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження про нібито заволодіння коштами місцевого бюджету, виділених на будівництво інфраструктурних проектів, у першій половині минулого року. Окрім того, що фактично 7 з 9 об`єктів вже збудовано та здано в експлуатацію, два – знаходяться у стадії будівництва, а роботи у Мелітопольському парку йдуть за планом (про що слідчому було достеменно відомо), слідчий, у порушення вимог ч.1 ст. 208 КПК України прибув до оселі Владислава Марченка та незаконно позбавив його свободи та особистої недоторканності, затримавши та склавши протокол про це, – розказав адвокат.

Він пояснив, що за вимогами ч.1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати підозрюваного у вчинені злочину лише за умови, якщо особу застали безпосередньо під час вчинення злочину або замаху, одразу після вчинення злочину (за наявності необхідних доказів).

У протоколі затримання слідчий зазначив, що підставою для затримання Владислава Марченка (у власній квартирі о 9.50 ранку) стало нібито те, що «продовжуються вчинятися дії щодо привласнення бюджетних коштів».

Таким чином, унаслідок дій слідчого було грубо порушено права на свободу та особисту недоторканність, в результаті чого Владислав утримувався під вартою протягом декількох днів. Ми склали заяву про це і у відповідності до 214 статті КПК, прокурор має невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання такої заяви про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та надати заявнику витяг з ЄРДР, – підкреслив Владислав Грищенко.

Нагадаємо, 23 грудня 2017 р. Червонозаводський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні клопотання прокуратури про 60 діб тримання під вартою братів Марченків та обрав для них запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 28 грудня 2017 року той же суд відмовився відсторонити Владислава Марченка з посади заступника голови Запорізької облради, як того вимагала прокуратура.Подано заяву про злочин слідчого Подано заяву про злочин слідчого Подано заяву про злочин слідчого

Подано заяву про злочин слідчого Подано заяву про злочин слідчого

Розгляд Апеляційної скарги на рішення суду про обрання запобіжного заходу братам Марченкам призначено на 11 січня 2018 року на 16.30 та 16.45. в Апеляційному суді м. Харкова.

Допити братів Марченків відбудуться 11 січня 2018 року орієнтовно о 10.30 в прокуратурі Харківської області. Запорошуємо представників ЗМІ долучитися до висвітлення справи братів Владислава та Марка Марченків. Прес-брифінг Владислава Марченка перед допитом відбудеться орієнтовно о 10.15 біля будівлі прокуратури за адресою м. Харків, вул. Богдана Хмельницького,4.

По коментарі захисту братів Марченків звертайтеся до:
Глава департаменту комунікацій ARIO LAW FIRM (Адвокатське об’єднання «Юридична фірма AРІО») Володимир Бойко
tel.: +38 063 051 05 46
e-mail: pr@ario.law

читати далі

Адвокат братів Марченків Владислав Грищенко: В обвинувачення не було жодного доказу існування події злочину, і розслідування справи Марченків – взагалі не в компетенції прокуратури Харківської області.

читати далі

“Ми просимо пом’якшити запобіжний захід і відпустити Жанару Ахметову на поруки до завершення екстрадиційної перевірки”, – народний депутат Світлана Заліщук.

читати далі

У вівторок, 24 жовтня Києво-Святошинський районний суд Київської області частково задовольнив клопотання прокурора про тимчасовий арешт громадянки Республіки Казахстан, журналістки Жанари Ахметової. Вона у березні 2017 року переїхала до України з малолітнім сином і наразі очікує від компетентних органів надання статусу біженця з політичних мотивів. Замість 40 діб тимчасового арешту, про які клопотала прокуратура, Жанарі присудили 18 діб тримання під вартою. З урахуванням дати затримання, у Лук`янівському СІЗО журналістка перебуватиме 15 діб, до 7 листопада 2017 року. На знак протесту проти такого рішення суду Жанара оголосила голодування, а адвокати вже готують апеляційну скаргу.

Як і сама журналістка, так і сторона захисту вбачає в затриманні та тимчасовому арешті казахстанської опозиційної журналістки ознаки політичної вмотивованості. Обставини затримання, а також події під час судового розгляду (а саме – умисне затягування прокурором процесу з метою отримання нових документів, які були взагалі відсутні на момент подачі клопотання) – викликають багато питань.

Наводимо довідку щодо діяльності Жанари Ахметової у себе на батьківщині та хронологію подій, що відбувалися із моменту її затримання.

Справа Жанари Ахметової: від затримання до арешту і голодування

1.Довідка: особа

Жанара Ахметова – відома блогер, журналіст та громадський діяч, яка пише у соціальній мережі Facebook на політичні теми. Жанара є членом однієї з найвпливовіших та найавторитетніших міжнародних організацій із захисту прав людини, яка оберігає свободу слова у всьому світі «Репортери без кордонів».

В Алмати жінка працювала в опозиційній казахстанській газеті «Трибуна», допоки видання не закрили (головний редактор видання був заарештований). Закриття має політично мотивовані ознаки.

З початку цього року в Казахстані проти Жанари Ахметової було відкрито три адміністративних справи, серед яких навіть перехід дороги у недозволеному місці. За наявними даними, три співробітники КНБ прийшли до Жанари додому, щоб звинуватити в порушенні правил дорожнього руху за доносом невідомого громадянина, який начебто записав відео на свій телефон. Як зазначає журналістка, після цього інциденту, їй стало очевидно, що за нею ведеться приховане спостереження. Отже наразі є усі підстави вважати, що переслідування викликані критикою влади з боку журналістки. Щоб захистити себе та свою дев`ятирічну дитину, Жанара Ахметова у березні цього року була змушена покинути рідну країну та просити про політичний притулок в Україні. Наразі жінка орендує тут квартиру, син Жанари навчається у місцевій школі та за словами вчителів робить успіхи у вивченні української мови, добре соціалізується.

2.Затримання (у ніч з 21.10 на 22.10.2017)

У суботу, 21 жовтня 2017 року, виманивши Ахметову з квартири (цілеспрямовано знеструмивши її помешкання втручанням у роботу електромережі), у під`їзді будинку, де проживає жінка, її схопили двоє невідомих осіб у цивільному одязі. Не пред`явивши жодних документів, двоє чоловіків застосували до Жанари насильство та спричинили тілесні ушкодження, намагаючись змусити слідувати за ними, залишивши вдома 9-річного сина. За Законом (у відповідності до ч. 1 ст. 582 КПК України), затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. На момент доставки її у Києво-Святошинський ВП ГУНП у Київській області (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) співробітники поліції не мали жодної інформації про те, що Ахметова перебуває в міжнародному розшуку. Інформація про це з’явилася у поліції лише за кілька годин після фактичного затримання Жанари – що красномовно свідчить про замовний характер затримання.

3.У чому звинувачується

За матеріалами прокурора, Жанара Ахметова нібито перебуває у розшуку Казахстанськими правоохоронними органами за ст.177 ч.3 п. б КК Казахстану – шахрайство (нібито заволодіння коштами третіх осіб у 2005-2008 рр), за що вже відбула покарання у себе на батьківщині (!). Ані за українським, ані за казахстанським законодавством, людина не може бути двічі покараною за один і той самий вчинок.

Зауважимо, за словами самої Жанари Ахметової, саме притягнення її до відповідальності і покарання за шахрайство, якого (з її слів) вона не коїла – змусили її почати займатися громадською діяльністю та викривальною журналістикою.

Окрім цього, стаття, за якою журналістку оголосили у розшук, з 1 січня 2015 року передбачена відповідальність за посягання на життя Першого Президента Республіки Казахстан – Елбаси. Саме з 01.01.2015 Кримінальний кодекс Казахстану у попередній редакції від 16.07.1997 року втратив чинність.

У клопотанні, прокуратура наполягала на тимчасовому арешті Ахметовою терміном на 40 діб до надходження запиту про видачу від компетентних органів Республіки Казахстан.

4.Судові засідання

Києво-Святошинський районний суд Київської області (слідчий суддя Ковальчук Людмила Миколаїна) почав розглядати клопотання прокуратури (прокурор прокуратури Києво-Святошинського району Стасюк Юлія) ввечері 23 жовтня 2017 року, проте був змушений оголосити перерву у засіданні до 24 жовтня 2017. Через те, що протягом 22 та 23 жовтня (дні з моменту затримання журналістки), прокуратура не зробила перекладу процесуальних документів мовою, якою володіє та яку розуміє особа (у відповідності до вимог ст. 29 КПК України), що також є порушенням прав Жанари, у засіданні 24 жовтня знов було оголошено перерву на три години, допоки не був готовий переклад документів.

І лише на другий день фактичного розгляду клопотання, отримавши з невстановленого джерела, прокурор подала суду низку ксерокопій. Серед яких, було також і копія нібито рішення Державної міграційної служби про відмову Жанарі у визначенні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, датоване 18 жовтня 2017 роком (тобто за 2 дні до арешту). Таким чином, Жанара та її захист дізналися про нібито рішення ДМС України безпосередньо під час судового засідання з ксерокопії сумнівної якості. Рішення міграційної служби, якщо підтвердиться його достовірність, буде оскаржуватися.

Також серед документів, які прокурор прохала суд долучити до справи, – запит Генеральної прокуратури Республіки Казахстан про видачу Жанари Ахметової, датований ще 17 серпня 2017 р. У запиті казахстанської прокуратури практично прямим текстом визнається факт проведення на території України несанкціонованих розшукових дій. А саме, встановлення місця проживання Жанари Ахметової, яке було вказано в запиті від прокуратури Республіки Казахстан. Цей факт має ознаки того, що за опозиційною журналісткою могло вестися приховане спостереження.

Ознайомившись із матеріалами, що надала казахстанська сторона своїм українським колегам, Жанара Ахметова запевнила суд, що документи, надані прокуратурою РК, містять лише дані з обвинувальним ухилом, в той час як нею було отримано низку судових рішень на її користь, які не було долучено до поданого пакету документів.

Не дивлячись на вищезазначене та ще низку аспектів, які підтверджують необґрунтованість клопотання прокуратури щодо тимчасового арешту, суд виніс рішення частково його ухвалити і арештувати Жанару терміном на 18 діб (що починаються з моменту її затримання).

Захист Жанари Ахметової здійснювали адвокати адвокатського об’єднання “ЮФ “Ario” – старший партнер Юліан Хорунжий, партнер кримінальної практики Євген Грушовець, радник кримінальної практики Владислав Грищенко, а також юрист БФ “Право на захист” Дмитро Могила.

Під час судових засідань казахстанські активісти та журналісти здійснювали трансляцію (стрім) у мережі Фейсбук.
Один з найповніших репортажів з зали суду – опублікувало видання Центр-1 (Новости, аналитика и мнения из Центральной Азии). А також українське видання EtCetera. Відео оголошення рішення суду, а також коментар Жанари Ахметової – ви знайдете за цим посиланням на відео-трансляцію.

5.Що каже захист

Євген Грушовець, адвокат у справі Жанари Ахметової, партнер кримінальної практики Адвокатського об`єднання «ЮФ «Ario»:

«Фактично суд на 22 дні скоротив тимчасовий арешт, про який просила прокурор. І в даних обставинах це можна вважати невеликою перемогою. Але ми все одно будемо оскаржувати це рішення і після перекладу рішення на зрозумілу нашому клієнту мову, одразу ж цього тижня подамо апеляційну скаргу. Перш за все, ми ставимо під сумнів достовірність документів, наданих прокуратурою, адже наразі не маємо підтверджених фактів щодо їх надходження, що в результаті мало вплив на якість розгляду цієї справи».

Владислав Грищенко, адвокат у справі Жанари Ахметової, радник Адвокатського об`єднання «ЮФ «Ario»:

«Незважаючи на присудження меншого терміну арешту, ніж вимагала прокурор, ми все одно вважаємо це рішення несправедливим, яке не узгоджується з вимогами та нормами діючого законодавства. Захист надав переконливі аргументи, у той час як аргументи прокурора не можна назвати законними та допустимим. Окрім того, ризики того, що Жанара переховуватиметься від правоохоронних органів – нікчемні: приїхавши до Києва вона одразу повідомила правоохоронні і міграційні органи про місце свого перебування. Її неповнолітній син наразі вчиться в українській школі, де вивчає українську мову, що свідчить про намір Жанари залишитися жити в Україні. Звісно, ми будемо оскаржувати рішення суду».

Фрагменти виступу адвокатів Жанари Ахметової – Владислава Грищенка та Євгена Грушовця ви можете переглянути з а цим посиланням на відео-трансляцію.

 

читати далі