Проекти

Підписатись на новини

22 листопада минулого року в Полтаві було побито суддю Октябрського райсуду Ларису Гольник разом з її чоловіком. При цьому, потерпілих не намагалися пограбувати, а одразу почали бити заздалегідь приготовленими предметами.

За півтора року до цих подій – у травні 2016 року – саме ця суддя продемонструвала відео, з якого видно, як особа, схожа на мера Полтави Олександра Мамая намагається “домовитися” з суддею про закриття корупційного адміністративного провадження проти нього.

Після цього пані Лариса почала відчувати тиск на собі з боку колег «по цеху». У вересні 2017 року Національне агентство запобігання корупції винесло припис голові Вищої ради правосуддя Ігорю Бенедисюку стосовно полтавського судді, який здійснював тиск на колегу Ларису Гольник.

Наразі ведеться досудове розслідування щодо нападу на суддю, проте за 4,5 місяці ніяких значних результатів слідство не надало.

Про перебіг слідства та про те, чи буде розкрито злочин під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповів адвокат пані Лариси, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

«Відразу після того, як на пані Ларису було вчинено напад 22 листопада 2017 року, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 296 Кримінального кодексу України. Це хуліганство. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є те, що під час його вчинення застосовувалися спеціально приготовлені предмети. У нашому випадку це дубинки чи палиці, які безпосередньо використовувались нападниками. Після внесення відомостей до ЄРДР, пані Ларису відразу було визнано потерпілою. І фактично у вказаному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня винних не встановлено.

Запитання, чи будуть встановлені винні, на мій погляд, є риторичними, адже характер цих кримінальних проваджень передбачає, що вони мають розкриватися, як то кажуть, по гарячих слідах. Якщо протягом досить короткого терміну не буде встановлено, по-перше, виконавців, по-друге, замовників чи інших осіб, які допомагали вчинити цей злочин, то вірогідність того, що це кримінальне провадження буде розкрите, з кожним днем стає все меншою і меншою.

Я б хотів зазначити про те, що це є тяжким злочином, за нього передбачено покарання терміном більше п`яти років. Проте також варто звернути увагу і на те, чому було вчинено цей злочин.

Чи був він вчинений щодо Гольник як громадянки України? Чи все ж таки був вчинений щодо особи, яка має певний соціальний статус, а саме статус судді, яка своїми діями комусь може заважати.

Правоохоронні органи повинні були розглядати усі версії злочину, у тому числі, можливо, з якихось побутових мотивів, але скоріш за все, у зв`язку з тим, що пані Лариса має статус судді. Думаю, отим двом велосипедистам навряд чи було цікаво просто вчинити злочин. Скоріш за все, вони виконували замовлення за якусь винагороду.

Пані Лариса була визнана потерпілою, було отримано її покази, покази свідків, у тому числі, і чоловіка, який у той момент також був на місці скоєння злочину і завдяки його діям орган досудового розслідування фактично отримав певні речові докази. Це велосипед, що був залишений на місці подій та з якого було отримано певні зразки, а також шапка, яка використовувалась нападником для прикриття.

На цьому фактично та сторона кримінального провадження щодо матеріальних чи якихось інших носіїв, які можуть допомогти розслідувати злочин, вичерпана. Чи буде на сьогоднішній день можливість отримати нові докази? Сумніваюся, тому що характер кримінального правопорушення не дає можливості працівникам правоохоронних органів через 4-5-6 місяців здобувати нові речові докази.

Чи було на сьогоднішній день якісно проведено досудове розслідування і чи зацікавлені правоохоронні органи у тому, щоб встановити виконавців і організаторів цього злочину? Думаю, що на рівні виконавців безпосередньо слідчих, які проводять це досудове розслідування, можливо й так. Але чи зацікавлена в розслідуванні правоохоронна структура така, як, наприклад, прокуратура Полтавської області, яка у рамках КПК є органом вищого рівня? Чи зацікавлена, наприклад, прокуратура області у тому, аби для розкриття цього кримінального провадження надати йому більше сил та ресурсів і фактично зробити його принциповим? Я в цьому сумніваюся.

Таким чином, виникає питання, чи захищає сьогодні правоохоронна система громадян України, які стали об’єктом злочинних посягань? І, більш того, чи захищає правоохоронна система суддів як людей, які мають певний спеціальний статус, і від рішення яких залежать долі інших осіб?

Я не кажу про те, що в усіх випадках здійснюється безпосереднє фізичне насильство. Інколи це насильство проявляється у тому, що під час виконання обов’язків на суддю здійснюється психологічний тиск. Їх просто намагаються змусити прийняти певні рішення. Я говорю про те, що створюються умови, при яких суддю безпосередньо ставлять в таке становище, що вона просто не може прийняти інше рішення. Отже, питання у тому, чи зможе кожний з суддів, які сьогодні справляють правосуддя, на прикладі Лариси Гольник сказати, що правоохоронна система їх захистить і те, що, наприклад, прокурор області залучить усі необхідні сили для розкриття цього злочину?

Ще викликає занепокоєння й інша ситуація – нам відомо, що пані Лариса може бути фігурантом якихось інших кримінальних проваджень, де її стан вже не «потерпіла». Ми знаємо, що прокуратура Полтавської області здійснює процесуальне керівництво в інших провадженнях, де безпосередньо на пані Ларису пишуть якісь заяви, що вона нібито вчиняє кримінальне правопорушення там, де його просто бути не може. Чи може бути об`єктивним орган, який розслідує справу, де пані Лариса є потерпілою і у той же час обвинувачуваною в інших провадженнях?

У березні до Кримінального процесуального кодексу набули чинності зміни, які чітко встановлюють обставини і часові проміжки, у рамках яких може здійснюватися досудове розслідування. Якщо, наприклад, по такій категорії злочинів не буде встановлено осіб, які його вчинили, то такі кримінальні провадження вже за рік мають бути закриті. Наше кримінальне провадження під цю норму закону не підпадає, тому що воно вчинено до того, як були ухвалені ці зміни. Проте ми маємо розуміти, що у подальшому, якщо за один рік не встановлено винних, то жодна особа до відповідальності притягнута не буде. А відсутність об’єктивного та справедливого покарання дає право вчиняти інші злочини. І я не виключаю, що вони можливо ці нападники готують вже новий злочин, я не виключаю те, що до пані Лариси у майбутньому знову може бути вчинено аналогічний злочин, аби підтвердити, що правоохоронні органи не захищають осіб, які стають проти всієї глобальної корумпованої системи.

Якщо якийсь громадянин України, а тим більше суддя, розуміє, що на нього вчиняється тиск, він просто на прикладі цієї справи скаже: «А навіщо мені когось повідомляти про вчинення злочину, якщо ми бачимо, що з Ларисою Гольник? Вона повідомляла і що вона отримала врешті-решт?».

Отримала чергові кримінальні провадження, у яких її будуть викликати для того, щоб показати, що вона не у тому напрямку діє? Тому вважаю, що єдиним якісним результатом у цій справі може бути лише те, що буде встановлено осіб, якими було скоєно злочин і їх буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

У нас немає цілі посадити їх у в`язницю. У нас є ціль показати, що правоохоронна система здатна розслідувати такі кримінальні провадження. Громадяни України повинні мати віру у те, що ця правоохоронна система захищає їх, і в те, що судді, які виявились у силу певних життєвих обставин свідками тих подій, в яких дійсно спотворюється суть судової системи, також будуть захищені як суб`єкти, які справляють правосуддя і рішення яких впливають у подальшому на долю інших людей. Тому ми будемо чекати справедливого якісного розслідування і хочеться вірити, що найближчим часом все ж таки якісь дієві результати ми отримаємо» – розповів Євген Грушовець.

Відео з брифінгу можна подивитись за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=tIejnMrykio&sns=fb

Чи буде розкрито напад на суддю?

 

читати далі

Владислав Грищенко, адвокат, радник ARIO LAW FIRM в авторському блозі на ЛІГА.net – про кричущу історію клієнта, розказану з його дозволу.

Нещодавно до мене звернувся клієнт з дуже нерадісною, але в останній час доволі поширеною історією: через те, що він відмовив правоохоронцям платити долю з бізнесу, вони сфабрикували проти нього кримінальне провадження, вже стандартно підкинувши зброю та боєприпаси. Особливо абсурдно ця історія звучить у той час, коли нам – українському суспільству – доповідають про неабиякі успіхи у реформі поліції, а по телебаченню та радіо крутять соціальні ролики про успіхи української прокуратури. Коли ж стикаєшся з реальними «успіхами» наших правоохоронних органів, картинка від екранної дещо відрізняється.

Коротко про героя справи

Отже, з дозволу мого клієнта трохи розповім про його діяльність. Віталій Сазонов – колекціонер і реставратор раритетної зброї. З 2014 року – від самого початку військових дій на Донбасі – займається волонтерством, забезпечуючи бійців АТО глушниками для зброї. У наших розмовах він неодноразово говорив, що з початком війни вирішив займатися тим, що вміє робити професійно й почав виготовляти глушники для зброї для добровольчих батальйонів ЗСУ.

Він відомий серед українських військових. Сам розробляє і виготовляє глушники, сам же возить в зону АТО, тестує їх з хлопцями на полігонах під Києвом. Як ось на цьому відео.

За час проведення антитерористичної операції Віталій передав на потреби армії більше 100 глушників. У грошовому еквіваленті це понад 200 000 грн.
Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОСергій Мамзін, позивний «Гугл» зі 128-ої бригади зі зброєю з глушником, виготовленим Сазоновим

Тож не дивно, що серед наших бійців Віталій користується авторитетом і повагою. Він є справжнім поціновувачем зброї, займається реставрацією старовинних зразків, роблячи з них справжні витвори мистецтва, у будинку тримає колекцію вихолощених (небойових) патронів часів Першої світової війни.

Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОЯк поліція влаштувала полювання на волонтера АТО

Деякі із виготовлених Сазоновим глушників для української армії

Звичайно ж, знання, досвід, експертиза, якими володіє Сазонов в частині збройової справи – справжня знахідка для правоохоронних органів. І, очевидно, на їхню

думку, щоб продовжувати займатися улюбленою ремеслом, Віталій повинен був би «купити» лояльність тих, хто стоїть на сторожі громадського порядку. Грошима або професійною допомогою (тобто безоплатною роботою, наприклад, на поліцію) – не має значення. Сазонов неодноразово отримував недвозначні натяки на те, що з органами краще «дружити». Однак, не порушуючи жодного закону, він залишився «глухим» до подібного роду «забаганок» окремих представників правоохоронної системи. Результати принципової позиції колекціонера-волонтера не змусили на себе чекати. У березні минулого року до нього увірвалися «маски-шоу» на підставі люб’язно наданого дозволу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва. Як не складно здогадатися, інкримінують Сазонову незаконне зберігання зброї.

«Охота на відьом»

Вже практично класична схема вартових правопорядку отримати бажане від обраних ними об’єктів: проінстуктувати фейкових «свідків» – зареєструвати кримінальне провадження – підкинути «докази», заборонені законом предмети – підпорядкувати собі «підозрюваного/обвинуваченого». Подібним чином на початку цього року жертвою став колишній громадянин Білорусі і нинішній український бізнесмен Тимофій Кохнович. Зняте на приховану камеру відео обшуку, де слідчий нацполіціі проводить дивні маніпуляції з вазою (в якій пізніше знайшли патрони), сьогодні вільно гуляє по мережі. Кохнович був у списку правоохоронців на екстрадицію в Білорусь, звідки він втік від політичного переслідування більше 10 років тому. Як стверджує фігурант справи – йому запропонували відкупитися хабарем у розмірі 300 тис дол. Якби не робота журналістів, які оперативно відреагували на кричущий випадок і які оприлюднили дані з камери, можливо, Кохнович вже був би в Білорусі.

У подібній ситуації опинився і мій клієнт. За відомостями нібито «свідка», раніше судимого та знайденого в буквальному сенсі слова на вокзалі в Києві (про що я дізнався з власного проведеного розслідування), на Віталія заводять справу, інкримінуючи йому незаконне зберігання зброї. Безумовно, зброю «знаходять» (причому, прямо біля вхідних дверей, щоб далеко не ходити), знаходять також і мішечок з патронами та ще й не де-небудь, а серед згадуваної вище колекції небойових старовинних патронів початку XX століття.

На те, що зброю підкинули, вказує цілий ряд фактів.

По-перше, місце виявлення нібито “знайдених” предметів. Вкрай сумнівно, що той, хто буде нелегально зберігати вдома зброю, «сховає» її просто біля дверей – перед очима та в зоні доступу будь-якого гостя. Говорячи про знайдені патрони, Віталій наполягає на тому, що навіть якщо б у нього і були ці патрони, то він би в житті не тримав їх серед дороговартісної колекції раритету.

І «на закуску» найцікавіше: вже після того, як слідчі Голосіївського управління нацполіціі провели обшук і вилучили нібито сучасну бойову зброю у Сазонова, із собою до управління прихопили купу речей, які не є ані зброєю, ані боєприпасами. І – вуаля – заявляють, що з вилученого сконструювали ще один пістолет – «Вальтер ППК». Хотіли зробити ще й револьвер, але, на щастя, не змогли ніде знайти старовинного барабану до револьверу системи «Наган» на сім камор.

І «вишенькою на торті» в історії Віталія Сазонова став той факт, що слідчий, який вів справу волонтера і колекціонера Віталія Сазонова, є тією самою «зіркою ютубу» в ролику про підкидання набоїв Кохновичу.

Ще один, не менш кричущий факт у справі волонтера-колекціонера. Досудове розслідування проводилося з грубим порушенням прав Віталія. У неконституційний спосіб сторона звинувачення здійснювала негласні слідчі дії, знімаючи інформацію з двох мобільних телефонів Віталія. Це є втручанням в приватне спілкування, таємниця якого гарантується ст.31 Конституції України. Відбуватися подібні дії можуть тільки в порядку, визначеному Законом. Згідно ст.253 КПК України, Сазонов повинен був бути письмово повідомлений про це прокуратурою. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Під час ознайомлення з матеріалами провадження ми не побачили в них ані клопотань слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо Сазонова, ані постанов слідчого судді про надання такого дозволу, а також протоколів з результатами їх проведення. Зазначені процесуальні рішення також відсутні і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, який доданий до обвинувального акту.

Сьогодні Сазонову загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі, а вся його вина полягає лише в тому, що він відмовився купувати «лояльність» правоохоронців. Судове засідання у справі Віталія відбудеться 17 квітня цього року.
І висвітлити цю історію я вирішив ні в якому разі не з метою тиску на суд – доказів у невинуватості мого клієнта достатньо. Просто до глибини душі вражають ці «печерні» методи розправи, яких, на жаль, до сих пір дотримуються деякі наші правоохоронці, зводячи рахунки з «нелояльними» до них громадянами.

Крім того, не можу не звернути уваги на відсутність в Україні Закону «Про зброю», на що мається посилання у фабулі статті 263 КК України, інкримінованій Віталію Сазонову. Але це тема для окремої довгої дискусії.

Джерело: http://blog.liga.net/user/vgrischenko/article/29760.aspx

читати далі

В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу “Банкрутство & Ліквідація” Старший партнер АО ЮФ ARIO Юліан Хорунжий дав свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства.

Редакція: Як ви оцінюєте необхідність створення такого окремого Кодексу?

Юліан Хорунжий: Чи я підтримую нову редакцію закону про банкрутство? Однозначно. Однак, чи це має бути Кодекс – маю сумніви. Оскільки, не дивлячись на те, що хоча і для фізичних і для юридичних осіб є спільний предмет регулювання, а саме вирішення неплатоспроможності, однак, різні підстави для відкриття провадженнях по справі, до них застосовуються різні процедури, різні наслідки. Крім цього, якщо ми так любимо брати приклад з Європейських країн, то особисто мені серед тих текстів європейських законів, такого регулювання у вигляді єдиного закону – не зустрічав.

В тих процедурах більше різного, ніж спільного. Спільного є тільки те, що дані справи слухатимуться у господарському суді (хоча в деяких європейських юрисдикціях справи про неплатоспроможність фізичних осіб слухаються в судах загальної юрисдикції), а також те, що і для фіз, і для юр осіб процедури здійснюються арбітражними керуючими.

Водночас, якщо сьогоднішня нагода є реальним шансом виправити системні помилки в законі про банкрутство юридичних осіб та отримати нарешті механізм банкрутства фізичних осіб – хай буде так.

Редакція: Наскільки запропонований документ може вирішити проблемні питання ринку?

Юліан Хорунжий: Базово, проект містить дійсно значну кількість революційних положень, які або вже давно апробовані в Європи, і навіть у державах пост-радянського простору, або прикривають значну кількість тіньових схем. Але зазначу, що публічна підтримка цього проекту зі сторони багатьох громадських організацій була надана за умови значного доопрацювання проекту до другого читання. Прийнятий сьогодні проект несе більше негативу, ніж позитиву. Проект в такому вигляді є аж занадто розбалансованим. Тому найближчі два тижні Верховній раді доведеться провести титанічну роботу щодо підготовки до другого читання дійсно якісного закону. Щоб ми не отримали від остаточної редакції Кодексу такий самий результат, як від закону про банкрутство у 2013 р. Маю надію, що це можливо, оскільки більшість фракцій, які сьогодні виступали на підтримку проекту, зазначали це та говорили про необхідність доопрацювання текст законопроекту з максимальним урахуванням думки експертного середовища.

Редакція: Наведіть 5 головних месседжів з Проекту Кодексу, які ви вважаєте мега-позитивними?

Юліан Хорунжий: Повторюся, що пропоновані редакції потребують доопрацювання, однак, на мою думку, позитивом є (не дивлячись на їх доволі гостре несприйняття з боку деяких експертів):

  • Запровадження інституту банкрутства фізичних осіб;
  • Реалізація майна в процедурах банкрутства за принципами Prozorro;
  • Встановлення реальної винагороди арбітражному керуючому;Надання кредитору права вирішувати, яким способом захистити його порушене майнове право (в процедурі банкрутства чи виконавчого провадження), а боржнику – отримати оперативний захист від кредитора в судовій чи досудовій процедурі;
  • Усунення будь-яких термінів процедури санації;
  • Підвищення ролі кредиторів, особливо в ліквідаційній процедурі, та належне унормування самої процедури ліквідації.

Редакція: Назвіть 5 головних моментів з Проекту Кодексу, які треба доопрацювати?

Юліан Хорунжий: Обмежуся лише 5-ма зауваженнями:

  • Потрібно узгодити положення проекту між собою та іншими кодексами і законами. Автори закону, впроваджуючи позитиви, які зазначено вище, не звернули належної уваги на інші норми закону, які перетекли зі старої редакції. Текст закону належним чином не узгоджений з Господарським процесуальним кодексом. Пропоновані строки процедур розпорядження майном не враховують положення ГПК та судових реалій;
  • Безальтернативне припинення мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора через 130 днів. Це не враховує ані реалії розгляду справ у судах, та не базується на строках, визначених у ГПК. Окрім цього, може використовуватися заставними кредиторами шляхом зловживання процесуальними правами як учасника справи. Не враховано практики багатьох європейських систем щодо наділення суду повноваженнями щодо пролонгації або скорочення строку мораторію;
  • Відсутні будь-які заходи, які би заохочували чи стимулювали кредиторів звертатися до суду після порушення справи в 30-денний термін. Такі важелі впливу особисто я зустрічав у більшості правових систем, які вивчав. Вказане може призвести до «вічної» стадії попереднього засідання суду на стадії розпорядження майном;
  • До проекту не включено мирову угоду. Тобто, сама можливість укладення мирової угоди залишається, проте, за правилами ГПК, що практично унеможливлює укладання мирової угоди в процедурі банкрутства через особливості самої процедури. Аналогічно, мені не доводилося читати законів інших держав, де би було відсутнє правове регулювання укладання мирової угоди в процедурах банкрутства. І хоча пропонована редакція нової санації, по суті, передбачає можливість застосування аналогії мирової угоди, однак, ця процедура має негативи у порівнянні з мировою угодою. А саме, наявність тавра «підприємство-банкрут», судові витрати, щомісячні витрати на оплату праці арбітражного;
  • Призначення розпорядника майна. Пропоновану процедуру коментувати без гумористичних аналогій не вбачається за можливе. Бо боржник повинен вказати трьох найбільших кредиторів, які не перевіряються судом, бо суд не має повноважень перевіряти. То це будуть кредитори, чи кум-брат-сват – не зрозуміло, і викликає подив. Автоматизована система видає не одного, а трьох арбітражних керуючих. І ці кредитори обирають одного арбітражного з трьох. Таке відчуття, що існуючу сьогодні і без того недосконалу систему призначення АК, автори такої пропозиції хочуть довести до абсурду.

Джерело:http://bankruptcy-ua.com/articles/8817

читати далі

Центральний районний суд м.Миколаєва ухвалив рішення, в якому визнав дії Миколаївської міськради про дострокове припинення повноважень Олександра Сєнкевича та звільнення його з посади мера протиправними.

Про це повідомила сторона захисту мера Миколаєва, представлена старшим партнером Ario Law Firm Юліаном Хорунжим, радником Ario Law Firm Кирилом Юхном та юристом Ario Law Firm Наталією Швець.

Згідно з рішенням суду, позовні вимоги О.Сєнкевича задоволені у повному обсязі. «За словами судді, при рішенні депутатів міськради були порушені принципи верховенства права», – зазначають захисники.

Адвокати вказали, що в опонентів О.Сєнкевича є 30 днів для того, щоб подати апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва.

Детальніше про справу О.Сєнкевича – тут.

Джерело: Закон і Бізнес

читати далі

Ще одне політичне полювання відкрито на чергового регіонального лідера політичної сили «Самопоміч». Цього разу під приціл потрапив обраний містянами у 2015 році мер Миколаєва Олександр Сєнкевич, якого восени 2017 року депутати Миколаївської міської ради в обхід прозорої та правомірної процедури, проти волі виборців, звільнили з посади мера. Причини «імпічменту» міського очільника – вже за законами жанру – абсурдні. Захистом мера Миколаєва займаються адвокати Ario Law Firm – старший партнер Юліан Хорунжий, радник Кирило Юхно та юрист Наталія Швець.

Керуючись судовими рішеннями, які були винесені по деяких буденних робочих моментах у діяльності Олександра Сєнкевича на посаді міського голови, вочевидь заздалегідь домовившись між собою, депутати міськради ухвалили рішення про дострокове припинення повноважень Сєнкевича та звільнення його з посади мера.

Зокрема, рішення депутатів ґрунтується на тому, що Сєнкевич звільнив керівників двох комунальних підприємств. При цьому слід зауважити, що він діяв у межах власних повноважень та виключно на підставі подання керівника профільного управління, який повідомив міського голову про порушення в діяльності цих директорів комунальних підприємства.

У жовтні 2016 року Олександр Сєнкевич зупинив дію рішення міської ради «Про внесення доповнень до переліку об’єктів групи «А» комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, що підлягають приватизації», чим не допустив продаж комунального майна за безцінь. При цьому міський голова потім неодноразово пропонував депутатам доопрацювати це питання та і винести його на повторне обговорення. До порядку денного це питання депутатами більше не включалося.

І третє, що закидають Сєнкевичу – це дві нібито неналежних відповіді на звернення громадянина з-поміж тисяч інших підписаних ним за два роки на посаді. Цікаво, що сам автор звернення, який отримав «неналежні» відповіді, з діями депутатів не погоджується і навіть написав і нотаріально завірив заяву-пояснення про те, що особисто Сєнкевич його прав не порушував. Дослівно наводимо витяг з пояснення:

«Однією з підстав для висновку міської ради про порушення міським головою прав громадян є те, що суд задовольнив два моїх позови про визнання наданих мені відповідей за підписом міського голови такими, що не відповідають Закону України «Про звернення громадян»… Такий висновок міської ради є помилковим, оскільки Сєнкевич О.Ф. ніколи не порушував мої права та навпаки намагався допомогти мені у вирішенні моїх побутових проблем на відміну від попередніх міських голів та теперішньої в.о. міського голови – секретаря міської ради Казакової Т.В. Перш за все, звертаю увагу суду на те, що відповідно до Положення про юридичний департамент Миколаївської міської ради (пункт 3.2.) саме на цей департамент покладені повноваження із перевірки на відповідність чинному законодавству України проектів будь-яких розпоряджень міського голови. Надані мені письмові відповіді, що стали предметом оскарження у справі … та у справі…, були підготовлені Управлінням комунального майна, були перевірені юридичним департаментом і тільки після цього міський голова їх підписав. Міський голова фізично не в змозі опрацювати сотні звернень, які надходять до нього та до міської ради щотижня, та підготувати відповіді на такі звернення. … Я визнавав в суді неправомірною бездіяльність Миколаївської міської ради і після припинення повноважень Сєнкевича О.Ф…. Депутати Миколаївської міської ради використали судові рішення у вищезазначених справах для звільнення Сєнкевича О.Ф. з посади міського голови абсолютно безпідставно, оскільки підняті мною питання у зверненні до міського голови стосувались зниження тарифів на водопостачання та крадіжки моїх коштів (призначеної мені пільги по сплаті за воду) керівництвом КП «Миколаївводоканал». Ці питання не відносяться до компетенції міського голови…».

Політичні розправи у Миколаєві (Інфографіка) Політичні розправи у Миколаєві (Інфографіка) Політичні розправи у Миколаєві (Інфографіка)
Окрім абсурдних звинувачень та абсолютно непропорційного для цього випадку «покарання», сама процедура «імпічменту» була проведена з грубими порушеннями.

Нижче, у інфографіці ми зібрали основні аргументи адвокатів Ario Law Firm – захисту Олександра Сєнкевича. Юристи сформували довгий перелік порушень (з обґрунтуванням) депутатів Миколаївської міської ради, виходячи з чого можна зробити недвозначні висновки, що справа Олександра Сєнкевича– черговий приклад політичних переслідувань лідерів опозиційної до влади політсили «Самопоміч».

Політичні розправи у Миколаєві (Інфографіка)

читати далі

Мера Скадовська Олександра Яковлєва переслідують за економію коштів міськради і здоровий глузд. Здавалося б, позбавлене сенсу твердження. Як можна переслідувати мера за економію коштів міськради? Проте, за версією поліції та прокуратури Херсонської області, це називається боротьбою з корупцією.

20 лютого 2018 року о 13-30 в Апеляційному суді Херсонської області продовжиться розгляд скарги міського голови Скадовська Олександра Яковлєва на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року про позбавлення його права обіймати посаду Скадовського міського голови терміном на один рік.

Нагадаємо, засідання розпочалося 30 січня, проте рішення не було ухвалено – суддя Володимир Заіченко оголосив перерву для витребування додаткових матеріалів.

Переслідують за економію і порядність

6 грудня 2017 року до Скадовського районного суду Херсонської області з Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшли протоколи про вчинення Олександром адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією за ознаками правопорушень, передбачених ч.3 ст. 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів».

28 грудня 2017 року цей суд виніс постанову, якою визнав Яковлєва  винним у вчиненні адміністративного правопорушення, стягнув з нього штраф у розмірі 6800 грн та вирішив позбавити його права обіймати посаду Скадовського міського голови терміном на один рік.

«Гріхи» Яковлєва полягають у тому, що:

  • За 2 роки, поки він займав посаду мера Скадовська, міськрада закупила канцтоварів у підприємства, пов`язаного з дружиною мера, на суму 1167 грн. При цьому, перед тим, як Яковлєв став міським головою, мерія закупила канцелярського приладдя у того самого підприємства на суму майже 22 тис грн (у 2013-2015 рр.). Тобто, «провина» Яковлєва – у тому, що ставши мером, він у 19 разів зменшив закупівлю канцтоварів у крамниці, що належить пов`язаній особі.
  • Частка закупленого канцелярського приладдя в магазині дружини міського голови складає 1% (один відсоток) загальної суми коштів, витрачених міськрадою на закупівлю канцтоварів для мерії Скадовська у 2016-2017 роках (1167 грн. із загальної суми 100 тис. грн, витраченої на канцелярські товари для міськради).
  • Канцелярське приладдя закуповувалося у магазині дружини, з єдиної причини: це єдине місце, де у Скадовську продається штемпельна продукція, яку потребувала бухгалтерія міськради. В іншому випадку, Яковлєву слід було відправляти працівника у відрядження в Херсон (відстань – 100 км і близько 3-4 годин витраченого часу в обидва кінці) і витрачати на пальне додаткові 450 грн. І це при тому, що магазин, де була придбана штемпельна продукція, знаходиться у 270 метрах від Скадовської міської ради (3 хвилини пішки).
  • Уся продукція закуповувалася на реальні потреби бухгалтерії мерії виключно працівниками мерії. Продукція була належної якості та була придбана за ринковою вартістю.

Детальніше про політичне переслідування Олександра Яковлєва можете дізнатися тут .

Думка юриста

За словами адвоката Олександра Яковлєва, радника Ario Law Firm Кирила Юхна, апеляційна скарга Скадовського міського голови підлягає задоволенню щонайменше з трьох підстав.

По-перше, у діях міського голови Скадовська відсутній реальний конфлікт інтересів.

Закон відрізняє реальний конфлікт інтересів від потенційного конфлікту інтересів. В даному питанні наша думка повністю співпадає з роз’ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року, а також із висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права імені Корецького. У листі ВССУ від 22.05.2017 вказано, що орган, який притягає до адміністративної відповідальності за статтею 172 прим. 7, має вказати, в чому полягає приватний інтерес, в чому полягає службовий інтерес, в чому полягає суперечність між приватним і службовим інтересом – все це мало би бути вже в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності. В нашому ж випадку, ми не знайшли жодного слова ні в протоколі, ні в постанові суду першої інстанції, в чому полягає суперечність між придбанням канцелярських товарів та діяльністю міської ради. Більше того, ми не знайшли жодного слова щодо того, які товари купувалися, тобто, оперуповноважений, який склав протоколи, не потрудився навіть з’ясувати, які товари придбавалися, для чого вони придбавалися, чи придбавалися вони за ринковими цінами, чи була у міськради можливість придбати їх в іншому місці, і таке інше. Ми вважаємо, що це має надзвичайно велике значення, тому що лише теза про те, що суперечність полягає у придбанні товарів в магазині, який пов’язаний з дружиною О.Яковлєва – на нашу думку, є неспроможною. Яким чином діяти бухгалтерії, якщо зношена печатка? Зупинити оформлення документів? Заміна печатки та оснастки були необхідні для здійснення їх поточної діяльності, – сказав Кирило Юхно.

Він підкреслив, що суперечність була би можливою, якби ці товари не були потрібні (наприклад, якби з міського бюджету було сплачено за товари, які вже були на складі), або якби вони були придбані за завищеними цінами, або якби було придбано неякісні товари. Цього ніхто не досліджував, відповідно, висновок про суперечність було зроблено безпідставно.

По-друге, поліція та прокуратура помилково стверджують, що у діях Олександра Яковлєва є повторюваність. На момент здійснення закупівлі канцтоварів Олександр Яковлєв не мав статусу особи, яка вже притягалась до адміністративної відповідальності, а тому до нього не можна застосовувати покарання у вигляді позбавлення права займати посаду міського голови.

По-третє, має місце непропорційно жорстоке покарання, застосоване судом першої інстанції до Скадовського міського голови. Адже своїм рішенням Скадовський районний суд не відсторонив Олександра Яковлєва на рік, а по суті, усунув з посади взагалі, і прирік громаду Скадовська на дострокові вибори міського голови з відповідними непередбаченими видатками.

Чотири протоколи за два роки діяльності міського голови було складено на малозначні суми (83 грн., 126 грн., 218 грн., 740 грн.). Ми вважаємо, що покарання за це у вигляді усунення з посади міського голови є непропорційно великим. Як зазначає Конституційний Суд України, закон може бути несправедливим. І в такому випадку суд не повинен застосовувати цей закон, а повинен застосовувати принцип верховенства права, обов’язковими ознаками якого є принцип справедливості і пропорційності між правопорушенням і покаранням, – зауважив Кирило Юхно.

Він також додав, що позбавлення особи права займати посаду мера відбулося не на один рік, а остаточно. Закон України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що повноваження особи припиняються, якщо особа піддана відповідальності за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією і суд застосував санкцію у вигляді відсторонення з посади. Наслідки такого рішення полягають у тому, що повноваження міського голови виконуватиме секретар міської ради, і в 90-денний термін, за поданням міської ради до Верховної Ради, ВР має призначити дострокові вибори міського голови. Тобто, можливості у пана Олександра повернутися через один рік в свій кабінет і продовжувати виконувати свої обов’язки міського голови – по суті відсутні.

Отже ми говоримо про непропорційно велике покарання, тобто про порушення верховенства права, що з урахуванням рішень Конституційного Суду, практики Європейського суду з прав людини, яка є обов’язковою для застосування, є підставою для задоволення скарги Олександра Яковлєва і скасування постанови Скадовського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року, – підкреслив Кирило Юхно.

Зекономив бюджет міста? Винний! (Інфографіка)

читати далі

Після близько 4 років боротьби за майно клієнта – логістичний центр під Києвом, що розташований на 2 га землі, – за сприяння адвокатів Ario Law Firm нарешті перейшов у законну власність ТОВ «Автодом». Відповідні записи є у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А це означає, що нарешті у державного «Укрексімбанку» з`явилася можливість повернути значну частину власних коштів, адже логістичний центр у селі Чайки під Києвом є заставою фінустанови, поручителем якої є ТОВ «Автодом», що знаходиться у процесі банкрутства.

Чотири роки поспіль зловмисники усіма правдами та неправдами намагались незаконно привласнити прибутковий логістичний центр, який приносить близько 1 млн грн доходу на місяць, а потім, коли зрозуміли, що їх шахрайська схема викрита, – просто затягували судові розгляди. Коли і це не спрацювало, вони пішли далі і вчинили спробу підробити судове рішення про витребування майна з незаконного володіння та перереєструвати логістичний центр на третю особу. Усі спроби зловмисників заволодіти чужим майном були зупинені командою Ario Law Firm.

Як все відбувалося: схема на мільйони

Частина 1:суди

У 2007 році державний “Укрексімбанк” видав фармацевтичній компанії ТОВ “Артур-К” кредит, поручителем за яким виступив ТОВ «Автодом». Заставою позики послужив логістичний центр у с. Чайки площею 12 тис кв.м., розташований на 2 га землі. У 2011 році ТОВ “Артур-К” оголосило себе банкрутом, одразу за ТОВ «Артур-К» процедуру банкрутства розпочало і ТОВ «Автодом». Організувавши фіктивний аукціон у 2014 році (що згодом було доведено у суді), і навіть не сплативши 1/40 ринкової вартості (1,17 млн грн) – ціну, за яку було нібито «продано» майновий комплекс, – зловмисники захопили логістичний центр, а АТ «Укрексімбанк» не отримав жодної копійки. Переможцем цих фіктивних торгів стала компанія ТОВ «ТАО 2013»

Щоб застрахувати себе, заплутати сліди і напевно залишити землю з логістичним центром у власному незаконному володінні, зловмисники розділили майновий комплекс на частини і ці частини почали нібито «перепродавати» між офшорними компаніями допоки права на усі 2 гектари з логістичним центром не отримала британська компанія – партнерство з обмеженою відповідальністю «Пьюер Лайф Провіжн».

Зміна ліквідатора у 2015 році ТОВ «Автодом», майно якого було незаконно привласнене, змінило хід справи. Новим ліквідатором була призначена Марія Куделя, яка у першу чергу зацікавлена у проведенні легального аукціону та продажу активів ТОВ «Автодом» за ринковою вартістю.

У лютому 2016 року адвокати Ario Law Firm довели Господарському суду Київської області фіктивність аукціону з продажу логістичного центру і землі у селі Чайки Київської області – суд визнав торги недійсним. І вже у квітні цього ж року Київський апеляційний господарський суд підтвердив рішення суду першої інстанції про недійсність торгів.

За рік – у лютому 2017 року -Господарський суд Київської області ухвалив рішення про витребування майнового комплексу з незаконного володіння «Пьюер Лайф Провіжн», у червні Київський апеляційний суд залишив рішення про витребування у силі і вже у серпні розпочались слухання цієї справи у Вищому господарському суді. Проте жоден з позивачів – представників «Пьюер Лайф Провіжн» не з`явився.

Як можна судити з подальших дій представників «Пьюер Лайф Провіжн», це все робилося з єдиною метою – затягування часу з метою реєстрації майна на третіх осіб, – пояснює один з представників ТОВ «Автодом» (в особі ліквідатора Марії Куделі), радник Ario Law Firm, Андрій Филик.

Річ у тім, що паралельно з цим процесом з`явився ТОВ «ТАО 2013» – переможець аукціону , який був визнаний недійсним і у супереч Закону через 1 рік і 4 місяці подав касаційну скаргу щодо рішення суду про визнання недійсними торгів. Не дивлячись на те, що на оскарження рішення апеляційного суду Законом надається 20 днів, а не півтора роки, ВГСУ прийняв до розгляду цю касаційну скаргу. Відповідно, розгляд справи про витребування логістичного центру і повернення його законному власнику з подальшою організацією знову був поставлений на паузу.

Ми консультувалися з експертами з нерухомості. Цей логістичний центр – дуже прибутковий бізнес, що приносить близько мільйону грн доходів щомісяця. За час, поки центр знаходився у незаконному володінні, він приніс доходів на 35-40 млн грн. Очевидно, чому зловмисники намагалися якщо не виграти процес, то хоча б максимально затягнути його, – розповідає Андрій Филик.

Восени 2017 року адвокати Ario Law Firm повністю захистили інтереси ТОВ «Автодом» в особі ліквідатора Марії Куделі. Вищий господарський суд – відхилив обидві Касаційні скарги – і ТОВ «ТАО-2013», і партнерства з обмеженою відповідальністю «Пьюер Лайф Провіж». Логістичний центр площею 12 тис кв.м, який розташований на 2 га землі під Києвом мав бути повернутий законному власнику.

Частина 2:реєстрація

Вочевидь «Пьюер Лайф Провіжн» було не легко визнати поразку і розпрощатися з прибутковим логістичним центром. Отже вони пішли на кримінальне правопорушення. Особи, які вочевидь діяли в інтересах «британської компанії» підробили ухвалу Вищого господарського суду України (замінивши одне слово, застосувавши недійсний відтиск печатки та підробивши підпис канцелярії ВГСУ), щоб зареєструвати заставне майно державного АТ «Укрексімбанк» на третіх осіб. І якби не постійний контроль Державного реєстру прав на нерухоме майно з боку адвокатів Ario Law Firm, які помітили підробку, майно вже могло би бути зареєстроване на третіх осіб.

Як би ми своєчасно не зорієнтувались, і не зупинили шахрайство ще на етапі початку реєстраційної дії, то це одне замінене слово могло б коштувати ще декількох років судових протистоянь. Звісно ніякої надії на те, що майно може у законний спосіб перейти до зловмисників не має, але затягування судових процесів – одна з найпопулярніших маніпуляцій цих осіб. Якби їм це вдалося, ТОВ «Автодом» не зміг би витребувати з незаконного володіння згадане майно на підставі раніше ухваленого рішення суду, адже в ухвалі йдеться про витребування майна з власності виключно «Пьюер Лайф Провіжн», а не іншої особи, – зазначив Андрій Филик.

Як з`ясувалось, це не перша спроба підробки даних в держреєстрі з боку минулих власників логістичного центру. По усіх цих фактах вже відкрито кримінальне провадження та ведеться досудове розслідування.

Окрім цього, серед жертв цих осіб окрім ТОВ «Автодом», «Укрексімбанку» міг би опинитися і нотаріус, адже за умови реєстрації ним заставного майна державної фінустанови на нових незаконних власників, йому б загрожувало до 5 років позбавлення волі, не кажучи про втрату професії.

Happy end
Багаторічна історія шахрайства з заставним майном держбанку завершилася лише на початку 2018 року, коли весь поділений на частини логістичний центр з землею був нарешті зареєстрований на законного власника. А це означає, що тепер потенційно АТ «Укрексімбанк» зможе повернути вагому частину своїх коштів, якщо майновий комплекс буде реалізовано на прозорому легальному аукціоні за ринковою вартістю.

 

читати далі

Кількістю випадків, пов`язаних з квартирними аферами, сьогодні навряд чи можна кого-небудь здивувати. За останні років 10-15 мало хто зі ЗМІ не розповідав про різноманітні схеми та оборудки з нерухомістю. Проте, серед таких історій, жертви – це зазвичай обдурені інвестори, покупці тощо.

читати далі

Уявіть ситуацію. Ви працюєте в офісі і раптом у вас виникла термінова необхідність придбати певне канцелярське приладдя. Куди ви підете за ним: у найближчу крамницю, що знаходиться у сусідній будівлі чи будете витрачати час, аби поїхати  в інший район чи  взагалі у сусіднє місто? А якщо ці товари, що вам необхідні, продаються лише в єдиному магазині, адже ваше містечко – невелике з населенням менше 20 тис чоловік? Здавалося б, риторичні та досить дивні питання. Тільки не для мера міста Скадовськ Олександра Яковлєва. Бухгалтер міськради Скадовська та перший заступник мера протягом двох років купили на потреби мерії штемпель, подушку для штемпеля і фарбу – на загальну суму 1167 грн. Покупки було здійснено у найближчій до мерії крамниці, з метою зекономити час і кошти міськради. Та коли виникла «політична доцільність», закупка канцтоварів працівниками виконкому, стала ідеальним приводом для спроби розправитися над улюбленим мером скадовчан: законно обраному міському голові Скадовська його опоненти намагаються через суд заборонити бути мером.

Портрет корупціонера?

Олександра Яковлєва було обрано скадовчанами  мером у 2015 році. Два роки, які він є очільником міста, Скадовськ, за словами самих жителів, дійсно розвивається. При цьому, до 2015 року Яковлєв ніколи не займався політикою. Він був вчителем інформатики, а також вів підприємницьку діяльність. Зокрема з 1996-го року був власником крамниці, що спеціалізується на канцелярському приладді (ТОВ «Аттіка»).

Те, що Олександр займався бізнесом, він ніколи не від кого не приховував і одразу ж після обрання на посаду мера, корпоративні права у бізнесі передав дружині. Це, за словами самого ж Яковлєва – загальновідомий у місті факт. Окрім цього, депутати Скадовської міської ради були обізнані про належність у його дружини прав у ТОВ «Аттіка», що підтверджується рішенням Скадовської міської ради №155 від 13.04.2016 “Про розгляд актів службового розслідування від 24.03.2016 року стосовно міського голови Яковлєва О.Ю. та секретаря міської ради Сокольчука О.М.”.

Крамниця «Аттіка» з 1996 року знаходиться за адресою м.Скадовськ, вул.Гагаріна, 68, Скадовська міська рада розташована зовсім поруч – за адресою вул.Гагаріна, 63. Навряд чи, ситуація, коли прямо тут і зараз знадобилося певне канцелярське приладдя, може викликати подив. Так само навряд чи викличе подив той факт, що  у разі виникнення такої ситуації, співробітник швидко сходить у найближчу крамницю, щоб не витрачати зайвий час на пошук товарів містом.

Саме так і вчинила бухгалтер Скадовської міської ради, та заступник Яковлєва. Зокрема, тричі у 2016-2017 роках бухгалтер купувала штемпельні подушки та оснастку для печатки на загальну суму 427 грн, та один раз, ще у грудні 2015 року –  другий місяць після початку роботи на новій посаді,  перший заступник голови  витратив на потреби міської ради  – 740 грн. для закупівлі фарби та супутніх матеріалів для фарбування центральної міської сцени. Усі витрати були оформлені офіційно та сплачені міською радою. Все придбане – використане для потреб мерії.

Цікаво, що один із депутатів Скадовської міської ради – Ольга Бутенко-повідомила поліції про зацікавленість міського голови та виводі коштів з міського бюджету через його дружину при закупівлі канцтоварів! І це при тому, що за роки зайняття посади міського голови усього було закуплено канцтоварів на cуму майже 100 тис грн, з яких лише на 1167 грн – у крамниці дружини Олександра Яковлєва. Тобто близько 1%.

6 грудня 2017 року до Скадовського районного суду Херсонської області з Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшли протоколи про вчинення Олександром адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією за ознаками правопорушень, передбачених ч.3 ст. 172-7 КУпАП «Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів».

28 грудня 2017 року цей суд виніс постанову, якою визнав Яковлєва  винним у вчиненні адміністративного правопорушення, зобов`язав стягнути з нього штраф у розмірі 6800 грн та позбавити його права обіймати посаду Скадовського міського голови терміном на один рік.

Юридичні аспекти політичної репресії

Олександр Яковлєв балотувався на посаду міського голови від фракції «Самопоміч». За останній час  Олександр Яковлєв – далеко не перший наш клієнт від цієї політичної сили у регіонах, якого намагаються безпідставно відсторонити від посади. Цей випадок, як і попередні – у Запоріжжі та Миколаєві –  має усі ознаки політично  вмотивованої справи. Складені проти мера Скадовська чотири протоколи про адмінправопорушення за фактами закупівлі на суму 83 грн., 126 грн., 218 грн. та 740 грн. і рішення суду в частині відсторонення від посади через закупівлю канцтоварів є явно необґрунтованими та непропорційними, – зазначив один з адвокатів Олександра, радник Ario Law Firm Кирило Юхно. –  Всупереч вимогам закону суд не встановив, в чому полягав реальний конфлікт інтересів. Невже заміна оснастки на печатці міської ради на суму 83 грн. чи придбання двох штемпельних подушок для потреб бухгалтерії на суму 126 грн. суперечить інтересам міської ради? Крім того, всупереч закону суд не обґрунтував чому характер цього “кричущого” правопорушення не дозволяє міському голові залишатись на своїй посаді. Окрім цього,  згідно з чинним на той момент Законом «Про державні закупівлі», електронні закупівлі мали б проводитися, якщо  сума товарів складала би понад 50 тис грн.

Як сказав юрист, чинне законодавство не передбачає правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності міського голови під час дій, які були зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення Олександра Яковлєва.

Для міського голови діє спеціальна стаття, що визначає правила врегулювання конфлікту інтересів, однак ця стаття закону не визначає орган, який він мав проінформувати у ситуації, коли бухгалтер та перший заступник купували канцелярське приладдя на потреби міської ради, – каже адвокат.

У своїй постанові Скадовський районний суд зазначив «… у даному випадку у Яковлєва О.Ю. виник майновий та немайновий приватний інтерес, у тому числі зумовлений сімейними стосунками з Яковлєвою Т.В., та полягав у особистій зацікавленості в отриманні для дружини додаткових матеріальних благ у вигляді доходу від підприємницької діяльності через ТОВ “Аттіка…».

Проте, суд не пояснив, у чому полягає суперечність між приватним інтересом Олександра Яковлєва та його службовими повноваженнями.

Оплачені Скадовською міською радою канцелярські товари були закуплені за ринковими цінами і були належної якості, вони були потрібні міській раді. Якби це було не так – це би встановили і правоохоронні органи, і суд. Окрім цього, у місті просто немає альтернативного постачальника для деякого канцелярського приладдя, яке було тоді придбано. У нас є свідки, які зможуть надати відповіді на усі ці питання і ми проситимемо апеляційний суд заслухати свідків, – підкреслив пан Юхно.

Карають – за економію

Справа проти Яковлєва виглядає абсурдною не лише через юридичні аспекти. Погляньмо на суть закупівлі, які закидають міському голові Скадовська. Його підлегла бухгалтер, якій керівник не вказував, де, що і за скільки купувати – придбала канцелярське приладдя у найближчій до будівлі мерії крамниці. Та важливим фактом є те, що деякі з придбаних товарів (штемпельні подушки) взагалі більше ніде в Скадовську не продаються. Відтак, щоб знайти альтернативного постачальника цього приладдя, не пов`язаного родинними зв`язками з мером Скадовська, необхідно було б замовляти службовий транспорт та їхати до Херсону.

Водій міської ради Олександр Верещак мав би сісти до службової «сімки» (ні, не БМВ-сімки, як ви могли подумати, а до ВАЗ-2107), і їхати за 100 кілометрів до Херсону. При витраті 9 л/100 км бензину А-95 при ціні останнього нехай 25 грн/л, вартість штемпельної подушки для мерії зросла би на «якихось» 450 гривень. І це тільки вартість пального.

Іншими словами, Олександра Яковлєва намагаються покарати за те, що його підлегла зекономила кошти міської ради!

Фарба для свята

Окремої уваги заслуговує закупівля матеріалів для фарбування міської сцени.

Не перейматимемо на себе роль тлумачів, і надамо витяг з пояснювальної записки першого заступника міського голови Грищенка Олександра Вікторовича «як є»:

“Під час підготовчих робіт до святкування нового, 2016 року, у грудні місяці (2015 р.) виникла необхідність придбання матеріалів — фарби, розчинника, шліфувальної стрічки для обробки поверхні конструкції сцени, яка була змонтована на центральній площі міста. 22 грудня 2015 року я звернувся до магазину “Муравей” – ФОП Яковлєва Т.В., що розташований за адресою, Торговий провулок б.5 в м. Скадовськ, за вказаними матеріалами, які мені було видано разом із накладною та рахунком на сплату. Матеріали я передав працівникам, які виконували роботи, а документи мав передати в бухгалтерію, але не зробив цього у зв’язку з високою зайнятістю в кінці 2015 року. Пізніше, мені зателефонували з магазину і нагадали про несплату рахунку, я попросив представника магазину підготувати новий пакет документів та надати його до бухгалтерії міської ради для здійснення оплати. Згодом бухгалтерія мені повідомила про проведення оплати”, – йдеться у пояснювальній записці пана Грищенка, заступника пана Яковлєва.

І де тут бодай натяк на корупцію міського голови Скадовська?

Чого чекати

Зрозуміло, що Олександр Яковлєв оскаржив рішення Скадовського районного суду. Розгляд апеляційної скарги відбудеться 30 січня 2018 р. о 13:30 в Апеляційному суді Херсонської області.

Справді, на договорах про придбання канцелярських товарів стоять підписи Олександра Яковлєва, і пан Яковлєв визнає, що підписував ці документи. Проте в цьому, як свідчать факти – немає порушення закону. Тому Олександр Яковлєв не визнав і не визнає ніякої вини у вчиненні адміністративних правопорушень. Ми наполягатимемо на скасуванні постанови суду першої інстанції та закритті цієї, м’яко кажучи, помилкової справи, – сказав Кирило Юхно.

Як вже зазначалося, діяльність мера Скадовська в цілому має високий рівень схвалення з боку містян, отже абсурдність цієї справи викликала обурення серед скадовчан. Усього за 10 днів  було зібрано 1152 підписи на підтримку Олександра Яковлєва (додаємо сканкопії аркушів із підписами).

Політичне полювання: під прицілом Скадовськ

Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ Політичне полювання: під прицілом Скадовськ

 

читати далі

Фігуранти справи щодо заступника голови Запорізької облради продовжують виконувати договори і після висунутої прокуратурою підозри – будівельні роботи з благоустрою парку у Мелітополі тривають. При цьому, директор парку в Мелітополі, який визнав себе частково винуватим в укладанні фіктивної угоди, буквально через тиждень після «визнання провини» уклав з цією ж підрядною компанією декілька додаткових угод до основної угоди та перерахував сумарно близько 2 млн грн.

У справі Владислава Марченка – нові факти. Сторона захисту заступника голови Запорізької обласної ради звернула увагу на те, що вже після того, як директор КП «Мелітопольський міський парк культури і відпочинку ім. Горького» нібито визнав свою провину в укладанні фіктивних договорів з підрядною компанією ПП «Т.О.К.», їхня співпраця продовжувалася. Тобто, ДОГОВОРИ НЕ БУЛИ І НЕ Є ФІКТИВНИМИ, оскільки виконуються обома сторонами – одна виконує роботи, інша за них сплачує, прийнявши належним чином.

Про це стало відомо з відповіді ПП «Т.О.К.» та доданої до неї документації на адвокатський запит. Після висунення підозри та затримання Владислава Марченка на рахунок ПП «Т.О.К.» з боку Мелітопольського парку декількома платежами було перераховано близько 2 млн грн, у той час як до цього, з вересня 2017 року усього було перераховано менше 500 тис грн. Зокрема серед документації, наданої ПП «Т.О.К.» на адвокатський запит, є декілька додаткових угод до так званих «фіктивних» договорів та накладні про їх виконання. Окрім цього, сторона захисту упевнилася в цьому із виписки руху коштів ПП «Т.О.К.».

Ми отримали накладні за підписом директору парку у Мелітополі щодо прийому робіт (дивіться додані сканкопії). Окрім цього, особливо «пікантним» для директора парку залишається факт переказу майже 2 млн грн після того, як він нібито визнав свою провину в укладанні так званих «фіктивних договорів» з ПП «Т.О.К.». Не зрозуміло, чим у такому разі очільник парку ім. Горького у Мелітополі буде обґрунтовувати ці платежі у подальших судових розглядах, – сказав Владислав Грищенко, один з адвокатів Владислава Марченка, радник Ario Law Firm.

Він також звернув увагу і на невідповідність заяв та дій прокуратури про нібито зупинений злочин щодо змови між Владиславом Марченком, його братом, директором мелітопольського парку та директором підрядного підприємства, яке займається благоустроєм парку.

Окрім того, що в нас є докази, які були наведені суду щодо безпідставності підозри (зокрема мова йде про витяг з електронної системи ProZorro про проведення тендерів, фотодокази про виконані роботи у парку в Мелітополі на момент затримання Владислава тощо), ми отримали також і документи, які підтверджують переказ грошових коштів на рахунок ПП «Т.О.К.» від Мелітопольського міського парку культури і відпочинку ім. Горького, зроблених вже після затримання Владислава Марченка. Отже, якщо на думку прокурорів це є злочином, яким чином могло вийти так, що зі згоди директора парку, який до цього розкаявся у власних «помилках» були укладені нові додаткові угоди та здійснені оплати робіт з благоустрою парку, – сказав Владислав Грищенко, – Виходячи з отриманої документації від підрядника – компанії «Т.О.К.», – прокуратура не зупинила на їхню ж думку «злочинну діяльність» між ПП «Т.О.К.» та КП «Мелітопольський міський парк культури і відпочинку ім. Горького», що свідчить лише про відсутність складу злочину.

Він також впевнений, що цей факт стане додатковим аргументом на користь Владислава Марченка і вкотре продемонструє слабку позицію прокуратури у судовому процесі.

Детально з обставинами справи заступника голови Запорізької облради Владислава Марченка можна ознайомитися тут: http://ario.law/press-center/marchenky-vs-prokuratura-peremagayut-braty/ .

Злочин, якого не було Злочин, якого не було

читати далі