Радник Ario Law Firm Кирило Юхно в авторській статті для «Юридичної практики» про те, як нові законодавчі норми дозволяють зробити висновки про невідворотність змін в судовій практиці з розгляду корпоративних спорів.
Як відомо, підвідомчість корпоративних спорів господарським судам була закріплена на законодавчому рівні в кінці 2006 року. З тих пір також була введена виключна підсудність справ, що виникають з корпоративних відносин, за місцезнаходженням господарського товариства, щодо якого виник спір.
Окремі категорії
До справ, що виникають з корпоративних відносин, були віднесені спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Законом від 15 грудня 2006 року також були внесені зміни до Господарського кодексу (ГК) України та було визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються і припиняються щодо корпоративних прав.
Визначення терміна «корпоративні права» залишається незмінним з часу прийняття ГК України: корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, включаючи право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.
Якщо порівняти новий Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України та його попередню редакцію в частині правил розгляду корпоративних спорів, то побачимо такі зміни.
Перш за все, в новій редакції ГПК України при визначенні кола справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, наведено невичерпний перелік можливих справ, про що свідчить словосполучення ” у тому числі”.
У новому ГПК України окремим пунктом (пункт 4 частини 1 статті 20) визначено категорію справ у спорах, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод в сімейних і спадкових правовідносинах.
Замість передбаченої в попередній редакції ГПК України категорії справ “справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери” новим ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів відноситься розгляд справ у спорах про цінні папери, в тому числі пов’язаних з правами на цінні папери і правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями з цінних паперів, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, що не є підприємцем, і векселів, що використовуються в податкових і митних правовідносинах (пункт. 5 частини 1 статті 20).
Логічним і довгоочікуваним є закріплення в новому ГПК України норми про те, що до юрисдикції господарських судів також належить розгляд вимог, які є похідними від корпоративного спору: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, які порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав або спору, який виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 статті 20).
Крім того, в новому ГПК України, так само як і в попередній редакції, передбачена підвідомчість господарським судам так званих “похідних позовів” – категорії справ, введених з 01 травня 2016 року, в суперечках між юридичною особою і його посадовою особою (в тому числі посадовою особою, повноваження якого припинені) про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданого в інтересах такої юридичної особи.
Тепер юрисдикція
Слід додати, що законодавець не використовує поняття “підвідомчість” в новому ГПК України, замінивши його на більш громіздкий термін “юрисдикція господарського суду”. Причому, юрисдикція може бути предметною і суб’єктною (екс-підвідомчість) або територіальною (аналог підсудності). Слід також мати на увазі, що за новим ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі з похідними вимогами, справи у спорах в угодах в частині корпоративних прав (акцій), а також “похідні позови” про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного виробництва.
Які перші висновки можна зробити з вищезазначених змін і нововведень?
По-перше, ключовою ознакою у визначенні юрисдикції господарського суду з розгляду корпоративних спорів є предмет спору, а не суб’єктний склад учасників спірних правовідносин.
По-друге, починаючи з 15 грудня 2017 року окреслене пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України коло справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, підлягає розширеному тлумаченню.
Такий висновок має дуже велике практичне значення. Наприклад, у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 910/8438/15-р було зазначено прямо протилежне: ” … пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню у справах, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського суспільства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі який вибув”. У зазначеній справі позивачем з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ виступила фізична особа – акціонер ПрАТ, яка була єдиним учасником ТОВ. При цьому, позивачу належало 50% акцій ПрАТ. Однак, Верховний Суд України вказав у згаданій постанові, що суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій неправильно застосували норми права і дійшли помилкового висновку про наявність між сторонами корпоративних відносин в суперечці. Посилаючись на непідвідомчість даного спору господарським судам, Верховний Суд України припинив провадження у справі.
Беручи до уваги зміни в формулюванні корпоративних суперечок, віднесених до юрисдикції господарських судів по новому ГПК України, а також право фізичної особи звертатися до господарського суду за захистом не тільки своїх прав, але і законних інтересів, представляється досить імовірним, що господарські суди розглядатимуть подібні справи на підставі норм нового ГПК України.
По-третє, втрачають актуальність деякі роз’яснення Вищого господарського суду України в частині визначення корпоративних суперечок і їх підвідомчості. Як зазначено вище, за новим ГПК України господарськими судами повинні розглядатися всі суперечки, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод у сімейних і спадкових правовідносинах. У зв’язку з цим, відтепер представляються невідповідними новому ГПК України положення пункту 1.7 «корпоративної» Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016, в якій зазначено, що до корпоративних спорів не належать і вирішуються загальними або господарськими судами в залежності від суб’єктного складу спори про визнання права власності на акції, суперечки про укладення, розірвання, зміну, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, і суперечки щодо інших угод з акціями.
Безумовно, зміни до ГПК України необхідно аналізувати з урахуванням судової практики. З урахуванням останніх рішень Верховного Суду в корпоративних спорах сподіваємося на те, що суди нарешті будуть віддавати перевагу сутнісному, а не формальному підходу у визначенні спору корпоративним.