ШАНС МАТИ НАЙКРАЩУ СРО

Лютий 18, 2019

Ірина Сербін, партнер ARIO LAW FIRM, голова Комітету з конкурсного права Асоціації правників України в інтерв’ю інформаційному порталу «Банкрутство & Ліквідація» висловила свою думку щодо процесу об’єднання арбітражних керуючих в єдину СРО та перспектив цієї професії як такої.

Редакція: З якими викликами може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдине СРО?

Ірина Сербін: Найбільшим викликом, з яким може зіштовхнутися професійна спільнота при об’єднанні в єдине СРО – це відсутність реального бажання арбітражних керуючих до такого об’єднання. Останні декілька років професійна спільнота арбітражних керуючих є абсолютно не активною, я б навіть сказала досить аморфною і байдужою до змін. Вже понад три роки ритм та зміни в сфері банкрутства задають провідні юридичні компанії, які надають послуги в сфері банкрутства і до складу яких входять і арбітражні керуючі. Тому, як на мене, створення СРО, яке передбачено Кодексом, пожвавить арбітражних керуючих і стане поштовхом до зміни їх свідомості і відчуття власної значущості професії, основою якої має стати саме незалежність арбітражних керуючих, відстояти яку буде одним з основних завдань СРО.

Редакція: Хоча об’єднання прописане в новому Кодексі, чи буде це об’єднання простим?

Ірина Сербін: Очевидно, об’єднання не буде простим. За керівні посади в СРО, ймовірно, будуть розгортатися «війни» серед певних груп АК, як це було завжди при створенні саморегулівних організацій, які замість передбачених Законом функцій, переважно виконували лише функцію задоволення амбіцій конкретної особи очолити СРО. Саме тому, як на мене, не вдалося провести об’єднання усіх саморегулівних організацій в одну, адже жоден нормативно-правовий акт цього не забороняв. Як людина, яка неодноразово пропонувала дане об’єднання, можу сказати, що діалог закінчувавсь на питанні, а хто ж буде головою об’єднаного СРО.

Також, побоювання щодо створення єдиного СРО не в останню чергу пов’язані саме з наявним гірким досвідом адвокатів чи приватних виконавців. Бо, як би не стверджували представники керівних органів цих СРО про абсолютну їх транспарентність та відкритість самих СРО, об’єктивні реалії діяльності цих організацій видні навіть не професійним оком.

Отож, з чим ми підходимо до створення СРО? По-перше і найважливіше – це законодавче регулювання питань створення та діяльності СРО. На відміну від СРО в адвокатурі та приватних виконавців, Кодекс дає майже абсолютну дискрецію арбітражним керуючим у визначені майбутньої організації. До такої дискреції відноситься майже все: визначення кількісного складу органів управління, порядок їх формування та діяльності, формування територіальних органів управління, створення та формування спеціальних органів СРО, порядок обрання представників СРО до дисциплінарної та кваліфікаційної комісій, порядок здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих , тощо.

Відповідно до Кодексу, саме перший (установчий) з’їзд арбітражних керуючих має затвердити статут СРО, в якому має бути передбачено вирішення більшості з зазначених процедурних питань, а отже, цей з’їзд і дасть відповідь на питання – “яким бути саморегулюванню арбітражних керуючих?”.

Ми можемо скільки завгодно обговорювати питання про те, яким має бути професійний контроль за арбітражними керуючими чи як відстоювати їх незалежність, чи як СРО повинно приймати участь в нормотворчій діяльності, але всі ці питання, не дивлячись на їх реальну гіперважливість, є похідними від одного питання – на яких принципах все ж таки буде сформовано та буде діяти СРО.

Чому я про це говорю? Тому, що законодавство у суміжних сферах не містить жодних перепон, які б перешкоджали діяльності саморегулювання саме на демократичних принципах, які б вносили перепони для об’єктивного розгляду дисциплінарних проваджень та ін. Однак, саме така ситуація в цих сферах пов’язана не в останню чергу саме з процесом формування СРО і впливом на ці процеси із сторони певних, зацікавлених осіб чи органів.

Отже, саме проведення першого з’їзду арбітражних керуючих стане викликом для професії арбітражного керуючого, і саме тому, як на мене, арбітражні керуючі мають бути активними і свідомими, щоб не «проспати» шанс мати найкраще СРО, яке буде взірцем для інших.

Враховуючи викладене, якщо професійна спільнота все ж таки хоче отримати реальне та надійне СРО, яке буде об’єктивним (в тому числі до порушників), незалежним (рівновіддаленим від всіх центрів впливу) та яке буде відстоювати інтереси всіх арбітражних керуючих, то спільнота має не лише прийти з’їзд, а й зайняти проактивну позицію у визначні порядку проведення такого з’їзду, підготовки проектів статуту та положень про органи СРО. Отож, закликаю всіх арбітражних керуючих після підписання Президентом України КПБ розпочати активну підготовку до з’їзду!

Редакція: Чим має опікуватися майбутнє СРО щоб не перетворитися лише на формальний/каральний орган? Озвучте п’ять головних завдань, які треба буде вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозорішою та чеснішою?

Ірина Сербін: Майбутнє СРО має з нуля побудувати міцну платформу для якісної роботи арбітражних керуючих та створення високого стандарту професії, адже це однозначно одна з найскладніших професій, яка потребує не тільки надвисоких інтелектуальних здібностей, а й «сталевих нервів» та неабиякої витримки.

Щодо п’яти головних завдань, які треба буде вирішити аби відродити престижність професії арбітражного керуючого та зробити цю професійну царину прозоріше та чеснішою, то вважаю перш за все:

  • Усіляко відстоювати і не посягати на незалежність арбітражного керуючого.
  • Забезпечити сталу професійну комунікацію між всіма арбітражними керуючими задля обміну досвідом та поширення принципів та цінностей закладених на першому установчому з’їзді арбітражних керуючих.
  • Забезпечити і реалізувати абсолютно нове якісне і сучасне навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих.
  • Забезпечити достойну і «на рівних» комунікацію з органом з питань банкрутства.
  • Домогтися забезпечення реальної незалежності арбітражних керуючих, у тому числі через забезпечення достойної оплати праці арбітражних керуючих як високопрофесійних фахівців своєї справи.

Редакція: Чи має посада керівника майбутнього СРО бути виборною? Скільки має тривати одна каденція?

Ірина Сербін: Винятково виборною. Ця людина має взяти на себе всю відповідальність за СРО. Той чи та, кого першим виберуть на цю посаду – візьме на себе подвійну відповідальність за створення СРО нової якості. Каденція, на мій погляд, має тривати 2-3 роки та статутом має бути передбачено, що максимально Голова СРО може обіймати пост двічі поспіль. Це оптимальний час, коли можна розробити плани з розвитку СРО і показати їх реалізацію. Окрім того, ця людина має бути свідомою в прийнятті рішення стати головою СРО і бути людиною, що на власному прикладі доводить дотримання тих цінностей і принципів, які будуть задекларовані спільнотою арбітражних керуючих на установчому з’їзді.

Редакція: Якби змалювати ідеальний портрет українського арбітражного керуючого, яким ви його бачите?

Ірина Сербін: Незалежним, високопрофесійним, захопленим професією, першокласним медіатором, а також людиною, яка розуміє, що окрім своїх професійних обов’язків, вона виконує ще й соціальну функцію, адже, як показав мій власний досвід, робота з людьми в процедурі банкрутства це ще те випробування на міцність. Тому, найближчим часом, я дуже хочу бачити поряд сильних і вольових колег, з якими приємно і достойно конкурувати професійно і разом з тим розвиватися, перебуваючи в одному комфортному професійному середовищі, заснованому на високих принципах і стандартах єдиної СРО.

Джерело: http://bankruptcy-ua.com/articles/11042?fbclid=IwAR1Rg5FcHHlhq6oH9rjH8SyI-QzSHNLRuRuzjWtRBauPjHLt9QpbfLhXn-o 

Поділитися:
Коментарі
Всього коментарів: 0