Прес-центр

Підписатись на новини

Декларувати чи ні?

Квітень 25, 2018

Олена Диннік, юрист Ario Law Firm аналізує законодавство та відповідає, чи слід вносити у декларацію транспортний засіб, який не належить держслужбовцю, проте він їм користується.

Згідно до Закону України «Про запобігання корупції» держслужбовець зобов`язаний вносити у декларацію автомобіль, яким він користується.

Зокрема, у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.
Якщо ж припустимо, що декларанту не відома інформація про власника майна, яким він користується, а із правовстановлюючих документів встановити ці відомості неможливо, то при заповненні відповідних полів декларації слід обрати помітку «Не відомо». Винятком є лише поля «Прізвище», «Ім’я» та «По батькові (за наявності)» власника такого майна, заповнення яких є обов’язковим.

Окрім того, інформацію про власників транспортних засобів можна отримати у відкритому Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників.

Проте, слід звернути увагу на інший аспект, який вказаний у «Пам`ятці декларанта» на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/news/subyektam-deklaruvannya-pamyatka-deklarantu). Зокрема, мова йде про те, що транспортні засоби декларуються відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Тобто якщо декларант протягом року користувався автомобілем, проте 31 грудня (останні день звітного періоду) не використовував авто, то вносити його до декларації не обов`язково.

За завідомо недостовірні відомості у декларації передбачено адміністративний штраф, і навіть кримінальну відповідальність в залежності від вартості майна.

 

 

читати далі

У Києві відбувається ІІІ Форум з реструктуризації та банкрутства від видання “Юридична практика”. Захід відкрили визнані експерти ринку – захисники та представники кредиторів, боржників, держави, а також судді, які спеціалізуються на процедурах банкрутства та реструктуризації.

В очікуванні революції
Разом вони шукали найбільш справедливі компроміси для кожної сторони в процедурах банкрутства та можливості підвищення відкритості та прозорості процедур. Адже ці фактори серед інших мають вирішальний вплив на інвестиційний клімат, внутрішнє кредитування і взагалі стан сучасної української економіки.

Не дивлячись на те, що нещодавно Верховною Радою у першому читанні був ухвалений проект Кодексу України щодо процедур банкрутства (№8060), учасники першої сесії форуму зійшлися на тому, що документ потребує серйозного доопрацювання.

Народний депутат, член Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя, голова підкомітету з питань виконання рішень ЄСПЛ Руслан Сидорович продемонстрував учасникам форуму кілька сотень сторінок внесених експертами правок до нового Кодексу та пообіцяв революційні новації у процесах продажу майна боржника.

Також учасники обговорили вирішення питань неплатоспроможності не лише юридичних, але і фізичних осіб, нові правила продажу майна боржника, виконання судових рішень та перспективи настання «позасудової ери» у процедурах банкрутства та багато іншого.

Заступник міністра юстиції Олена Сукманова назвала кодекс прогресивним, проте зазначила, що держава має дати максимум інструментів, які б використовував бізнес і експертне середовище.

Ми маємо збільшувати кількість інструментів, не розподіляючи на державні чи недержавні кошти. Тільки у цьому випадку процедура банкрутства може стати природнім процесом, а не як зараз – здебільшого спланованою акцією”, – сказала заступник міністра.

Роман Шпек, голова ради Незалежної асоціації банків України зазначив, що умови роботи і конкуренція мають бути рівними як для державних, так і для приватних підприємств. Держпідприємство – державне за структурою власності, та воно має бути ринковим за формою господарювання. І це так само має стосуватися і процедур банкрутства та продажу майна.

Ми, банківське середовище підтримуємо Кодекс. Але проблема – не у законодавстві, а у тому що у нас в країні сьогодні законодавство може і не виконуватись. А тому важливо, щоб усі учасники процесу мали дійсно рівні права і обов’язки», – підкреслив Роман Шпек.

Що ж до пошуку компромісів під час обговорення тексту кодексу, то Роман Шпек застеріг від ухвалення Кодексу ціною будь-яких компромісів.

Якщо заради проходження проекту (Кодексу з процедур банкрутства) ви будете шукати будь-яких компромісів, це закон не буде законом, що стимулюватиме економічне зростання”, – попереджає Роман Шпек.

У свою чергу старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий звернув увагу на запропоновані зміни щодо реалізації майна.

Законопроект, прийнятий у першому читанні, до другого зміниться кардинально, у тому числі і в частині реалізації. Продаж майна має стати більш зрозумілим і простим. Закладена в правках модель організації торгів майном банкрутів перегукується з нещодавно ухваленим законом про приватизацію, і, фактично, унеможливлює зловживання організатора торгів, зокрема, щодо недопуску учасників до торгів. Ця модель убезпечує учасників, кредиторів і продавців від неналежної, неправової поведінки організатора торгів та інших учасників. За умови ухвалення Законопроекту в цілому, будуть унормовані і процедури реалізації результатів аукціону, що також значно знизить ризики в процесі продажу майна боржника”, – сказав Юліан Хорунжий.

Автор фото: Євген Король.

читати далі

У відмінній нормі

Квітень 17, 2018

Радник Ario Law Firm Кирило Юхно в авторській статті для «Юридичної практики» про те, як нові законодавчі норми дозволяють зробити висновки про невідворотність змін в судовій практиці з розгляду корпоративних спорів.

Як відомо, підвідомчість корпоративних спорів господарським судам була закріплена на законодавчому рівні в кінці 2006 року. З тих пір також була введена виключна підсудність справ, що виникають з корпоративних відносин, за місцезнаходженням господарського товариства, щодо якого виник спір.

Окремі категорії

До справ, що виникають з корпоративних відносин, були віднесені спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Законом від 15 грудня 2006 року також були внесені зміни до Господарського кодексу (ГК) України та було визначено, що під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються і припиняються щодо корпоративних прав.

Визначення терміна «корпоративні права» залишається незмінним з часу прийняття ГК України: корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, включаючи право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.
Якщо порівняти новий Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України та його попередню редакцію в частині правил розгляду корпоративних спорів, то побачимо такі зміни.

Перш за все, в новій редакції ГПК України при визначенні кола справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, наведено невичерпний перелік можливих справ, про що свідчить словосполучення ” у тому числі”.

У новому ГПК України окремим пунктом (пункт 4 частини 1 статті 20) визначено категорію справ у спорах, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод в сімейних і спадкових правовідносинах.

Замість передбаченої в попередній редакції ГПК України категорії справ “справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери” новим ГПК України передбачено, що до юрисдикції господарських судів відноситься розгляд справ у спорах про цінні папери, в тому числі пов’язаних з правами на цінні папери і правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов’язаннями з цінних паперів, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, що не є підприємцем, і векселів, що використовуються в податкових і митних правовідносинах (пункт. 5 частини 1 статті 20).

Логічним і довгоочікуваним є закріплення в новому ГПК України норми про те, що до юрисдикції господарських судів також належить розгляд вимог, які є похідними від корпоративного спору: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, які порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав або спору, який виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 статті 20).

Крім того, в новому ГПК України, так само як і в попередній редакції, передбачена підвідомчість господарським судам так званих “похідних позовів” – категорії справ, введених з 01 травня 2016 року, в суперечках між юридичною особою і його посадовою особою (в тому числі посадовою особою, повноваження якого припинені) про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданого в інтересах такої юридичної особи.

Тепер юрисдикція

Слід додати, що законодавець не використовує поняття “підвідомчість” в новому ГПК України, замінивши його на більш громіздкий термін “юрисдикція господарського суду”. Причому, юрисдикція може бути предметною і суб’єктною (екс-підвідомчість) або територіальною (аналог підсудності). Слід також мати на увазі, що за новим ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі з похідними вимогами, справи у спорах в угодах в частині корпоративних прав (акцій), а також “похідні позови” про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного виробництва.

Які перші висновки можна зробити з вищезазначених змін і нововведень?

По-перше, ключовою ознакою у визначенні юрисдикції господарського суду з розгляду корпоративних спорів є предмет спору, а не суб’єктний склад учасників спірних правовідносин.

По-друге, починаючи з 15 грудня 2017 року окреслене пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України коло справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, підлягає розширеному тлумаченню.

Такий висновок має дуже велике практичне значення. Наприклад, у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 910/8438/15-р було зазначено прямо протилежне: ” … пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню у справах, пов’язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського суспільства, якщо однією зі сторін не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, в тому числі який вибув”. У зазначеній справі позивачем з вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ виступила фізична особа – акціонер ПрАТ, яка була єдиним учасником ТОВ. При цьому, позивачу належало 50% акцій ПрАТ. Однак, Верховний Суд України вказав у згаданій постанові, що суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій неправильно застосували норми права і дійшли помилкового висновку про наявність між сторонами корпоративних відносин в суперечці. Посилаючись на непідвідомчість даного спору господарським судам, Верховний Суд України припинив провадження у справі.

Беручи до уваги зміни в формулюванні корпоративних суперечок, віднесених до юрисдикції господарських судів по новому ГПК України, а також право фізичної особи звертатися до господарського суду за захистом не тільки своїх прав, але і законних інтересів, представляється досить імовірним, що господарські суди розглядатимуть подібні справи на підставі норм нового ГПК України.

По-третє, втрачають актуальність деякі роз’яснення Вищого господарського суду України в частині визначення корпоративних суперечок і їх підвідомчості. Як зазначено вище, за новим ГПК України господарськими судами повинні розглядатися всі суперечки, що виникають з угод по акціях, частках, паях, інших корпоративних правах у юридичній особі, крім угод у сімейних і спадкових правовідносинах. У зв’язку з цим, відтепер представляються невідповідними новому ГПК України положення пункту 1.7 «корпоративної» Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016, в якій зазначено, що до корпоративних спорів не належать і вирішуються загальними або господарськими судами в залежності від суб’єктного складу спори про визнання права власності на акції, суперечки про укладення, розірвання, зміну, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, і суперечки щодо інших угод з акціями.

Безумовно, зміни до ГПК України необхідно аналізувати з урахуванням судової практики. З урахуванням останніх рішень Верховного Суду в корпоративних спорах сподіваємося на те, що суди нарешті будуть віддавати перевагу сутнісному, а не формальному підходу у визначенні спору корпоративним.

Джерело:http://pravo.ua/article.php?id=100117100

читати далі

22 листопада минулого року в Полтаві було побито суддю Октябрського райсуду Ларису Гольник разом з її чоловіком. При цьому, потерпілих не намагалися пограбувати, а одразу почали бити заздалегідь приготовленими предметами.

За півтора року до цих подій – у травні 2016 року – саме ця суддя продемонструвала відео, з якого видно, як особа, схожа на мера Полтави Олександра Мамая намагається “домовитися” з суддею про закриття корупційного адміністративного провадження проти нього.

Після цього пані Лариса почала відчувати тиск на собі з боку колег «по цеху». У вересні 2017 року Національне агентство запобігання корупції винесло припис голові Вищої ради правосуддя Ігорю Бенедисюку стосовно полтавського судді, який здійснював тиск на колегу Ларису Гольник.

Наразі ведеться досудове розслідування щодо нападу на суддю, проте за 4,5 місяці ніяких значних результатів слідство не надало.

Про перебіг слідства та про те, чи буде розкрито злочин під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі розповів адвокат пані Лариси, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

«Відразу після того, як на пані Ларису було вчинено напад 22 листопада 2017 року, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 296 Кримінального кодексу України. Це хуліганство. Кваліфікуючою ознакою цього злочину є те, що під час його вчинення застосовувалися спеціально приготовлені предмети. У нашому випадку це дубинки чи палиці, які безпосередньо використовувались нападниками. Після внесення відомостей до ЄРДР, пані Ларису відразу було визнано потерпілою. І фактично у вказаному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня винних не встановлено.

Запитання, чи будуть встановлені винні, на мій погляд, є риторичними, адже характер цих кримінальних проваджень передбачає, що вони мають розкриватися, як то кажуть, по гарячих слідах. Якщо протягом досить короткого терміну не буде встановлено, по-перше, виконавців, по-друге, замовників чи інших осіб, які допомагали вчинити цей злочин, то вірогідність того, що це кримінальне провадження буде розкрите, з кожним днем стає все меншою і меншою.

Я б хотів зазначити про те, що це є тяжким злочином, за нього передбачено покарання терміном більше п`яти років. Проте також варто звернути увагу і на те, чому було вчинено цей злочин.

Чи був він вчинений щодо Гольник як громадянки України? Чи все ж таки був вчинений щодо особи, яка має певний соціальний статус, а саме статус судді, яка своїми діями комусь може заважати.

Правоохоронні органи повинні були розглядати усі версії злочину, у тому числі, можливо, з якихось побутових мотивів, але скоріш за все, у зв`язку з тим, що пані Лариса має статус судді. Думаю, отим двом велосипедистам навряд чи було цікаво просто вчинити злочин. Скоріш за все, вони виконували замовлення за якусь винагороду.

Пані Лариса була визнана потерпілою, було отримано її покази, покази свідків, у тому числі, і чоловіка, який у той момент також був на місці скоєння злочину і завдяки його діям орган досудового розслідування фактично отримав певні речові докази. Це велосипед, що був залишений на місці подій та з якого було отримано певні зразки, а також шапка, яка використовувалась нападником для прикриття.

На цьому фактично та сторона кримінального провадження щодо матеріальних чи якихось інших носіїв, які можуть допомогти розслідувати злочин, вичерпана. Чи буде на сьогоднішній день можливість отримати нові докази? Сумніваюся, тому що характер кримінального правопорушення не дає можливості працівникам правоохоронних органів через 4-5-6 місяців здобувати нові речові докази.

Чи було на сьогоднішній день якісно проведено досудове розслідування і чи зацікавлені правоохоронні органи у тому, щоб встановити виконавців і організаторів цього злочину? Думаю, що на рівні виконавців безпосередньо слідчих, які проводять це досудове розслідування, можливо й так. Але чи зацікавлена в розслідуванні правоохоронна структура така, як, наприклад, прокуратура Полтавської області, яка у рамках КПК є органом вищого рівня? Чи зацікавлена, наприклад, прокуратура області у тому, аби для розкриття цього кримінального провадження надати йому більше сил та ресурсів і фактично зробити його принциповим? Я в цьому сумніваюся.

Таким чином, виникає питання, чи захищає сьогодні правоохоронна система громадян України, які стали об’єктом злочинних посягань? І, більш того, чи захищає правоохоронна система суддів як людей, які мають певний спеціальний статус, і від рішення яких залежать долі інших осіб?

Я не кажу про те, що в усіх випадках здійснюється безпосереднє фізичне насильство. Інколи це насильство проявляється у тому, що під час виконання обов’язків на суддю здійснюється психологічний тиск. Їх просто намагаються змусити прийняти певні рішення. Я говорю про те, що створюються умови, при яких суддю безпосередньо ставлять в таке становище, що вона просто не може прийняти інше рішення. Отже, питання у тому, чи зможе кожний з суддів, які сьогодні справляють правосуддя, на прикладі Лариси Гольник сказати, що правоохоронна система їх захистить і те, що, наприклад, прокурор області залучить усі необхідні сили для розкриття цього злочину?

Ще викликає занепокоєння й інша ситуація – нам відомо, що пані Лариса може бути фігурантом якихось інших кримінальних проваджень, де її стан вже не «потерпіла». Ми знаємо, що прокуратура Полтавської області здійснює процесуальне керівництво в інших провадженнях, де безпосередньо на пані Ларису пишуть якісь заяви, що вона нібито вчиняє кримінальне правопорушення там, де його просто бути не може. Чи може бути об`єктивним орган, який розслідує справу, де пані Лариса є потерпілою і у той же час обвинувачуваною в інших провадженнях?

У березні до Кримінального процесуального кодексу набули чинності зміни, які чітко встановлюють обставини і часові проміжки, у рамках яких може здійснюватися досудове розслідування. Якщо, наприклад, по такій категорії злочинів не буде встановлено осіб, які його вчинили, то такі кримінальні провадження вже за рік мають бути закриті. Наше кримінальне провадження під цю норму закону не підпадає, тому що воно вчинено до того, як були ухвалені ці зміни. Проте ми маємо розуміти, що у подальшому, якщо за один рік не встановлено винних, то жодна особа до відповідальності притягнута не буде. А відсутність об’єктивного та справедливого покарання дає право вчиняти інші злочини. І я не виключаю, що вони можливо ці нападники готують вже новий злочин, я не виключаю те, що до пані Лариси у майбутньому знову може бути вчинено аналогічний злочин, аби підтвердити, що правоохоронні органи не захищають осіб, які стають проти всієї глобальної корумпованої системи.

Якщо якийсь громадянин України, а тим більше суддя, розуміє, що на нього вчиняється тиск, він просто на прикладі цієї справи скаже: «А навіщо мені когось повідомляти про вчинення злочину, якщо ми бачимо, що з Ларисою Гольник? Вона повідомляла і що вона отримала врешті-решт?».

Отримала чергові кримінальні провадження, у яких її будуть викликати для того, щоб показати, що вона не у тому напрямку діє? Тому вважаю, що єдиним якісним результатом у цій справі може бути лише те, що буде встановлено осіб, якими було скоєно злочин і їх буде притягнуто до кримінальної відповідальності.

У нас немає цілі посадити їх у в`язницю. У нас є ціль показати, що правоохоронна система здатна розслідувати такі кримінальні провадження. Громадяни України повинні мати віру у те, що ця правоохоронна система захищає їх, і в те, що судді, які виявились у силу певних життєвих обставин свідками тих подій, в яких дійсно спотворюється суть судової системи, також будуть захищені як суб`єкти, які справляють правосуддя і рішення яких впливають у подальшому на долю інших людей. Тому ми будемо чекати справедливого якісного розслідування і хочеться вірити, що найближчим часом все ж таки якісь дієві результати ми отримаємо» – розповів Євген Грушовець.

Відео з брифінгу можна подивитись за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=tIejnMrykio&sns=fb

Чи буде розкрито напад на суддю?

 

читати далі

Владислав Грищенко, адвокат, радник ARIO LAW FIRM в авторському блозі на ЛІГА.net – про кричущу історію клієнта, розказану з його дозволу.

Нещодавно до мене звернувся клієнт з дуже нерадісною, але в останній час доволі поширеною історією: через те, що він відмовив правоохоронцям платити долю з бізнесу, вони сфабрикували проти нього кримінальне провадження, вже стандартно підкинувши зброю та боєприпаси. Особливо абсурдно ця історія звучить у той час, коли нам – українському суспільству – доповідають про неабиякі успіхи у реформі поліції, а по телебаченню та радіо крутять соціальні ролики про успіхи української прокуратури. Коли ж стикаєшся з реальними «успіхами» наших правоохоронних органів, картинка від екранної дещо відрізняється.

Коротко про героя справи

Отже, з дозволу мого клієнта трохи розповім про його діяльність. Віталій Сазонов – колекціонер і реставратор раритетної зброї. З 2014 року – від самого початку військових дій на Донбасі – займається волонтерством, забезпечуючи бійців АТО глушниками для зброї. У наших розмовах він неодноразово говорив, що з початком війни вирішив займатися тим, що вміє робити професійно й почав виготовляти глушники для зброї для добровольчих батальйонів ЗСУ.

Він відомий серед українських військових. Сам розробляє і виготовляє глушники, сам же возить в зону АТО, тестує їх з хлопцями на полігонах під Києвом. Як ось на цьому відео.

За час проведення антитерористичної операції Віталій передав на потреби армії більше 100 глушників. У грошовому еквіваленті це понад 200 000 грн.
Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОСергій Мамзін, позивний «Гугл» зі 128-ої бригади зі зброєю з глушником, виготовленим Сазоновим

Тож не дивно, що серед наших бійців Віталій користується авторитетом і повагою. Він є справжнім поціновувачем зброї, займається реставрацією старовинних зразків, роблячи з них справжні витвори мистецтва, у будинку тримає колекцію вихолощених (небойових) патронів часів Першої світової війни.

Як поліція влаштувала полювання на волонтера АТОЯк поліція влаштувала полювання на волонтера АТО

Деякі із виготовлених Сазоновим глушників для української армії

Звичайно ж, знання, досвід, експертиза, якими володіє Сазонов в частині збройової справи – справжня знахідка для правоохоронних органів. І, очевидно, на їхню

думку, щоб продовжувати займатися улюбленою ремеслом, Віталій повинен був би «купити» лояльність тих, хто стоїть на сторожі громадського порядку. Грошима або професійною допомогою (тобто безоплатною роботою, наприклад, на поліцію) – не має значення. Сазонов неодноразово отримував недвозначні натяки на те, що з органами краще «дружити». Однак, не порушуючи жодного закону, він залишився «глухим» до подібного роду «забаганок» окремих представників правоохоронної системи. Результати принципової позиції колекціонера-волонтера не змусили на себе чекати. У березні минулого року до нього увірвалися «маски-шоу» на підставі люб’язно наданого дозволу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва. Як не складно здогадатися, інкримінують Сазонову незаконне зберігання зброї.

«Охота на відьом»

Вже практично класична схема вартових правопорядку отримати бажане від обраних ними об’єктів: проінстуктувати фейкових «свідків» – зареєструвати кримінальне провадження – підкинути «докази», заборонені законом предмети – підпорядкувати собі «підозрюваного/обвинуваченого». Подібним чином на початку цього року жертвою став колишній громадянин Білорусі і нинішній український бізнесмен Тимофій Кохнович. Зняте на приховану камеру відео обшуку, де слідчий нацполіціі проводить дивні маніпуляції з вазою (в якій пізніше знайшли патрони), сьогодні вільно гуляє по мережі. Кохнович був у списку правоохоронців на екстрадицію в Білорусь, звідки він втік від політичного переслідування більше 10 років тому. Як стверджує фігурант справи – йому запропонували відкупитися хабарем у розмірі 300 тис дол. Якби не робота журналістів, які оперативно відреагували на кричущий випадок і які оприлюднили дані з камери, можливо, Кохнович вже був би в Білорусі.

У подібній ситуації опинився і мій клієнт. За відомостями нібито «свідка», раніше судимого та знайденого в буквальному сенсі слова на вокзалі в Києві (про що я дізнався з власного проведеного розслідування), на Віталія заводять справу, інкримінуючи йому незаконне зберігання зброї. Безумовно, зброю «знаходять» (причому, прямо біля вхідних дверей, щоб далеко не ходити), знаходять також і мішечок з патронами та ще й не де-небудь, а серед згадуваної вище колекції небойових старовинних патронів початку XX століття.

На те, що зброю підкинули, вказує цілий ряд фактів.

По-перше, місце виявлення нібито “знайдених” предметів. Вкрай сумнівно, що той, хто буде нелегально зберігати вдома зброю, «сховає» її просто біля дверей – перед очима та в зоні доступу будь-якого гостя. Говорячи про знайдені патрони, Віталій наполягає на тому, що навіть якщо б у нього і були ці патрони, то він би в житті не тримав їх серед дороговартісної колекції раритету.

І «на закуску» найцікавіше: вже після того, як слідчі Голосіївського управління нацполіціі провели обшук і вилучили нібито сучасну бойову зброю у Сазонова, із собою до управління прихопили купу речей, які не є ані зброєю, ані боєприпасами. І – вуаля – заявляють, що з вилученого сконструювали ще один пістолет – «Вальтер ППК». Хотіли зробити ще й револьвер, але, на щастя, не змогли ніде знайти старовинного барабану до револьверу системи «Наган» на сім камор.

І «вишенькою на торті» в історії Віталія Сазонова став той факт, що слідчий, який вів справу волонтера і колекціонера Віталія Сазонова, є тією самою «зіркою ютубу» в ролику про підкидання набоїв Кохновичу.

Ще один, не менш кричущий факт у справі волонтера-колекціонера. Досудове розслідування проводилося з грубим порушенням прав Віталія. У неконституційний спосіб сторона звинувачення здійснювала негласні слідчі дії, знімаючи інформацію з двох мобільних телефонів Віталія. Це є втручанням в приватне спілкування, таємниця якого гарантується ст.31 Конституції України. Відбуватися подібні дії можуть тільки в порядку, визначеному Законом. Згідно ст.253 КПК України, Сазонов повинен був бути письмово повідомлений про це прокуратурою. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Під час ознайомлення з матеріалами провадження ми не побачили в них ані клопотань слідчого про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій щодо Сазонова, ані постанов слідчого судді про надання такого дозволу, а також протоколів з результатами їх проведення. Зазначені процесуальні рішення також відсутні і в реєстрі матеріалів кримінального провадження, який доданий до обвинувального акту.

Сьогодні Сазонову загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі, а вся його вина полягає лише в тому, що він відмовився купувати «лояльність» правоохоронців. Судове засідання у справі Віталія відбудеться 17 квітня цього року.
І висвітлити цю історію я вирішив ні в якому разі не з метою тиску на суд – доказів у невинуватості мого клієнта достатньо. Просто до глибини душі вражають ці «печерні» методи розправи, яких, на жаль, до сих пір дотримуються деякі наші правоохоронці, зводячи рахунки з «нелояльними» до них громадянами.

Крім того, не можу не звернути уваги на відсутність в Україні Закону «Про зброю», на що мається посилання у фабулі статті 263 КК України, інкримінованій Віталію Сазонову. Але це тема для окремої довгої дискусії.

Джерело: http://blog.liga.net/user/vgrischenko/article/29760.aspx

читати далі

В ексклюзивному коментарі для інформаційного порталу “Банкрутство & Ліквідація” Старший партнер АО ЮФ ARIO Юліан Хорунжий дав свою оцінку проекту Кодексу з процедур банкрутства.

Редакція: Як ви оцінюєте необхідність створення такого окремого Кодексу?

Юліан Хорунжий: Чи я підтримую нову редакцію закону про банкрутство? Однозначно. Однак, чи це має бути Кодекс – маю сумніви. Оскільки, не дивлячись на те, що хоча і для фізичних і для юридичних осіб є спільний предмет регулювання, а саме вирішення неплатоспроможності, однак, різні підстави для відкриття провадженнях по справі, до них застосовуються різні процедури, різні наслідки. Крім цього, якщо ми так любимо брати приклад з Європейських країн, то особисто мені серед тих текстів європейських законів, такого регулювання у вигляді єдиного закону – не зустрічав.

В тих процедурах більше різного, ніж спільного. Спільного є тільки те, що дані справи слухатимуться у господарському суді (хоча в деяких європейських юрисдикціях справи про неплатоспроможність фізичних осіб слухаються в судах загальної юрисдикції), а також те, що і для фіз, і для юр осіб процедури здійснюються арбітражними керуючими.

Водночас, якщо сьогоднішня нагода є реальним шансом виправити системні помилки в законі про банкрутство юридичних осіб та отримати нарешті механізм банкрутства фізичних осіб – хай буде так.

Редакція: Наскільки запропонований документ може вирішити проблемні питання ринку?

Юліан Хорунжий: Базово, проект містить дійсно значну кількість революційних положень, які або вже давно апробовані в Європи, і навіть у державах пост-радянського простору, або прикривають значну кількість тіньових схем. Але зазначу, що публічна підтримка цього проекту зі сторони багатьох громадських організацій була надана за умови значного доопрацювання проекту до другого читання. Прийнятий сьогодні проект несе більше негативу, ніж позитиву. Проект в такому вигляді є аж занадто розбалансованим. Тому найближчі два тижні Верховній раді доведеться провести титанічну роботу щодо підготовки до другого читання дійсно якісного закону. Щоб ми не отримали від остаточної редакції Кодексу такий самий результат, як від закону про банкрутство у 2013 р. Маю надію, що це можливо, оскільки більшість фракцій, які сьогодні виступали на підтримку проекту, зазначали це та говорили про необхідність доопрацювання текст законопроекту з максимальним урахуванням думки експертного середовища.

Редакція: Наведіть 5 головних месседжів з Проекту Кодексу, які ви вважаєте мега-позитивними?

Юліан Хорунжий: Повторюся, що пропоновані редакції потребують доопрацювання, однак, на мою думку, позитивом є (не дивлячись на їх доволі гостре несприйняття з боку деяких експертів):

  • Запровадження інституту банкрутства фізичних осіб;
  • Реалізація майна в процедурах банкрутства за принципами Prozorro;
  • Встановлення реальної винагороди арбітражному керуючому;Надання кредитору права вирішувати, яким способом захистити його порушене майнове право (в процедурі банкрутства чи виконавчого провадження), а боржнику – отримати оперативний захист від кредитора в судовій чи досудовій процедурі;
  • Усунення будь-яких термінів процедури санації;
  • Підвищення ролі кредиторів, особливо в ліквідаційній процедурі, та належне унормування самої процедури ліквідації.

Редакція: Назвіть 5 головних моментів з Проекту Кодексу, які треба доопрацювати?

Юліан Хорунжий: Обмежуся лише 5-ма зауваженнями:

  • Потрібно узгодити положення проекту між собою та іншими кодексами і законами. Автори закону, впроваджуючи позитиви, які зазначено вище, не звернули належної уваги на інші норми закону, які перетекли зі старої редакції. Текст закону належним чином не узгоджений з Господарським процесуальним кодексом. Пропоновані строки процедур розпорядження майном не враховують положення ГПК та судових реалій;
  • Безальтернативне припинення мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора через 130 днів. Це не враховує ані реалії розгляду справ у судах, та не базується на строках, визначених у ГПК. Окрім цього, може використовуватися заставними кредиторами шляхом зловживання процесуальними правами як учасника справи. Не враховано практики багатьох європейських систем щодо наділення суду повноваженнями щодо пролонгації або скорочення строку мораторію;
  • Відсутні будь-які заходи, які би заохочували чи стимулювали кредиторів звертатися до суду після порушення справи в 30-денний термін. Такі важелі впливу особисто я зустрічав у більшості правових систем, які вивчав. Вказане може призвести до «вічної» стадії попереднього засідання суду на стадії розпорядження майном;
  • До проекту не включено мирову угоду. Тобто, сама можливість укладення мирової угоди залишається, проте, за правилами ГПК, що практично унеможливлює укладання мирової угоди в процедурі банкрутства через особливості самої процедури. Аналогічно, мені не доводилося читати законів інших держав, де би було відсутнє правове регулювання укладання мирової угоди в процедурах банкрутства. І хоча пропонована редакція нової санації, по суті, передбачає можливість застосування аналогії мирової угоди, однак, ця процедура має негативи у порівнянні з мировою угодою. А саме, наявність тавра «підприємство-банкрут», судові витрати, щомісячні витрати на оплату праці арбітражного;
  • Призначення розпорядника майна. Пропоновану процедуру коментувати без гумористичних аналогій не вбачається за можливе. Бо боржник повинен вказати трьох найбільших кредиторів, які не перевіряються судом, бо суд не має повноважень перевіряти. То це будуть кредитори, чи кум-брат-сват – не зрозуміло, і викликає подив. Автоматизована система видає не одного, а трьох арбітражних керуючих. І ці кредитори обирають одного арбітражного з трьох. Таке відчуття, що існуючу сьогодні і без того недосконалу систему призначення АК, автори такої пропозиції хочуть довести до абсурду.

Джерело:http://bankruptcy-ua.com/articles/8817

читати далі

«МаскиШоуСтоп» у дії

Березень 20, 2018

На прикладі обшуків в IT-компаніях. Коментар для Mind.ua надав партнер Ario Law Firm Євген Грушовець.

Наприкінці минулого тижня співробітники Головного слідчого управління СБУ провели у Вінниці обшуки в трьох IT-компаніях: Pillar, Vinconet та Ipan. Згідно з даними самих підприємств, їхня робота заморожена, вилучені жорсткі диски з 110 комп’ютерів, а також конфісковані шість офісних і близько 10 особистих ноутбуків. Прямий збиток оцінюється у понад $30 000. Ймовірні непрямі втрати можуть перевищити $100 000.

Цього тижня прем’єр-міністр Володимир Гройсман доручив Мін’юсту, Офісу бізнес-омбудсмена і Офісу підтримки інвестицій проаналізувати проведення на підприємствах обшуків, які відбулися минулого тижня. Крім того, він запропонував провести засідання спеціальної комісії, утвореної для моніторингу виконання закону про захист бізнесу за №2213-19, який отримав у народі назву «МаскіШоуСтоп».

Раніше прем’єр запевняв, що час свавілля правоохоронних органів пройшов: «Ми нікому не дамо чинити беззаконня над українським бізнесом». А президент Петро Порошенко наголошував під час підписання закону, що його нормами встановлено заборону на вилучення електронних інформаційних систем, якщо це прямо не передбачено рішенням суду, і обов’язок сторони обвинувачення – робити копії необхідної інформації.

Mind з’ясовував, як виконуються норми закону і обіцянки перших осіб держави, на прикладі обшуків у згаданих компаніях.

Версія СБУ. Mind звернувся в СБУ з проханням вказати, які статті ККУ інкримінуються цим компаніям, скільки обладнання там було вилучено, а також пояснити свою позицію. Прес-секретар СБУ Олена Гітлянська повідомила, що інформацію щодо цих обшуків буде розміщено на сайті відомства 19 березня.

Прес-реліз було опубліковано днем пізніше, 20 березня. У ньому повідомляється, що СБУ заблокувала фінансові операції з тимчасово окупованими територіями. «У рамках відкритого кримінального провадження правоохоронці встановили, що одна з вінницьких комерційних структур забезпечує приймання платежів з РОS-терміналів, які функціонують у так званих «Д/ЛНР» та тимчасово анексованому Криму, а також з інтернет-ресурсів небанківських фінустанов. Співробітники СБ України задокументували, що ділки здійснюють безпосередню технічну підтримку та обслуговування серверів, задіяних у протиправній діяльності. Вони, зокрема, забезпечували прикриття незаконного механізму через використання процесінгової системи як технологічної прокладки між терміналами тіньового ринку послуг та іншим процесінговим сервісом», – йдеться в релізі.

За даними відомства, під час санкціонованих судом обшуків у офісних приміщеннях комерсантів правоохоронці вилучили документацію з доказами нелегальної діяльності платіжної системи, жорсткі диски, ноутбуки, комп’ютери, на яких може міститися інформація в електронному вигляді, що підтверджує функціонування зазначеної платіжної системи на території, підконтрольній терористичним організаціям «ДНР/ЛНР».

«Підкреслимо, що під час обшуку співробітники СБУ для недопущення блокування роботи підприємства не здійснювали відключення та вилучення серверів. Уся комп’ютерна техніка, незадіяна у проведенні фінансових оборудок, після відповідної перевірки у максимально стислі терміни буде повернена власникам», – наголошується в прес-релізі.

У відомстві повідомляють, що кримінальне провадження відкрито за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 (шахрайство), ч. 2 ст. 200 (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення), ч. 3 ст. 27 (види співучасників), ч. 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 209 (відмивання доходів), ч. 1–3 ст. 258-5 (фінансування тероризму), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) ККУ.

Версія компаній. На думку адвоката компаній Pillar, Vinconet і Ipan Романа Корченюка, причини візиту силовиків не обґрунтовані. «Діяльність підприємств, в яких проведені обшуки, жодного відношення до кримінального провадження не має. В ухвалі суду на обшук навіть не були вказані їхні назви, лише адреса офісного центру, в якому орендують приміщення ці три IT-компанії», – зазначає Корченюк.

На думку адвоката, так само сумнівна сама суть кримінальної справи. «Наскільки ми зрозуміли з ухвали суду на обшук, є якась компанія, яка є власником платіжних систем. Вона підписувала договори з іншими фірмами, які встановлюють термінали. Одне з цих підприємств поставило термінал у Горлівці. Жителі окупованої території через нього поповнювали свої рахунки за користування мобільним зв’язком «Київстар». Гроші перераховувалися на територію України. СБУ визнала це фінансуванням тероризму», – розповідає Корченюк. Він вважав за краще не аналізувати логічність вибудуваної аргументації. За його словами, у СБУ припустили, що у вінницьких офісах сидять програмісти, які надають технічну підтримку платіжній системі.

Як вилучали обладнання? «Ми надавали слідчій групі документи, які підтверджують, що компанії, які обшукувалися, не співпрацюють ані з платіжною системою, ані з їхніми підрядниками. Крім того, в ухвалі суду на обшук суддя Шевченківського райсуду Києва дозволив вилучити тільки ту техніку, з якою проводиться техпідтримка платіжної системи. Ми пропонували перевірити всю нашу техніку, давали до неї доступ, буквально благали пошукати докази», – згадує адвокат.

Однак представники СБУ навіть не включали техніку. Компромісні рішення теж не були почуті. «Ми пропонували скопіювати для СБУ всю нашу інформацію з носіїв. Далі просили дозволити зняти копії з обладнання, що вилучається, аби робота компаній не зупинилася. Але «старший по обшуку», як він сам себе назвав, не захотів дозволити нам це зробити», – розповідає Роман Корченюк.

На декількох відео, викладених адвокатом у Facebook, видно, як «старший по обшуку» категорично відкидає всі пропозиції керівництва компаній. «Ви можете оскаржити мої дії де завгодно», – відповів на протести співробітник СБУ.

З незрозумілого редакцією: якби Pillar, Vinconet та Ipan дійсно надавали технічну підтримку сайтам платіжної системи, які статті ККУ вони б порушили?

Крім того, на думку адвоката, ще одним порушенням КПКУ стало проведення обшуку без посадових осіб компаній: «Коли на обшук приїхали адвокати з директорами, техніка була вже розібрана». Але за нормами КПКУ, перед початком заходу правоохоронці повинні зачитати посадовим особам ухвалу суду на обшук.

Про збиток. За словами адвоката, прямий збиток від вилучення техніки оцінюється в понад $30 000. Також партнери IT-підприємств можуть виставити штрафні санкції за договорами за простій (до $100 000). «Одна з компаній, які зазнали обшуку, працює з ізраїльським партнером – великим підприємством зі світовим ім’ям. Не виключено, що підприємство з Ізраїлю може розірвати відносини з нею, оскільки обшук – ймовірні репутаційні втрати і для нього. Якщо ця інформація стане відома в Ізраїлі та США, то акції ізраїльської компанії можуть «просісти». Нам уже дзвонили ізраїльські партнери і питали, як таке взагалі можливо. Я не знав, що їм відповісти», – розповідає Корченюк.

Подальші дії компаній. За словами адвоката, компанії мають намір звернутися до правоохоронних органи із заявою про скоєння злочину посадовими особами СБУ. А також подати позов до суду про визнання техніки, що була відвезена, майном, вилученим без законних підстав.

Адвокат вважає, що реальні причини обшуку не пов’язані з кримінальним провадженням. «У мене декілька версій. Вважаю, співробітники відомства відпрацьовували замовлення конкурентів – якоїсь платіжної системи або наших колег по ринку. Або ж співробітники СБУ такі непрофесійні, що нездатні перевірити вміст техніки», – вважає Роман Корченюк.

Версії сторонніх юристів. Mind попросив незаангажованих адвокатів проаналізувати виконання норм закону «МаскіШоуСтоп» на прикладі цих обшуків.

Адвокат, партнер Ario Law Firm Євген Грушовець розповідає, що з грудня 2017-го змінився порядок проведення обшуку у зв’язку з прийняттям закону «МаскіШоуСтоп», яким покладено обов’язок допускати адвоката до обшуку, фіксувати хід проведення слідчої дії, а вилучення комп’ютерної техніки має відбуватися у виняткових випадках.

Здавалося б, з прийняттям цього закону випадки порушення прав осіб, що обшукуються, мінімізувалися. Але на практиці все виглядає по-іншому. Відразу після того як почали застосовуватися нові норми закону, адвокати констатували, що кількість обшуків не зменшилася, а комп’ютерна техніка, як і раніше, вилучається, а не копіюється інформація з неї. Адвокатам же не надається право фіксувати проведення обшуку у зв’язку з тим, що він не отримав статус захисника, бо жодна особа не має статусу підозрюваного», – пояснює Грушовець.

На його думку, описаний у статті приклад – не виняток.

Як і раніше, представники правоохоронних органів, зловживаючи своїми правами, продовжують вилучати комп’ютерну техніку. Обшук, який проводиться в ІТ-компанії, фактично зупиняє її діяльність, бо комп’ютерна техніка є єдиним засобом здійснення їхньої діяльності», – вважає партнер Ario Law Firm.

Він каже, що тільки суворе дотримання правоохоронцями принципів і норм КПКУ, а також притягнення до відповідальності винних у порушенні прав бізнесу та компенсація заподіяної матеріальної шкоди, зможе в подальшому виправити ситуацію. При цьому слідчий декілька разів подумає, як проводити слідчі дії, щоб не зашкодити бізнесу.

На думку адвоката Дениса Овчарова, зміни до КПКУ, які набрали чинності 7 грудня 2017 року, жодним чином не заважають слідчому проводити обшуки «всюди» і вилучати «все». «Маски зняті, але традиції залишилися ті самі. Крім піару, зміни до КПКУ були спрямовані на акцентування прописних істин, яким повинні були вчити слідчих і суддів ще у вишах», – вважає Денис Овчаров.

За його словами, порушення, допущені на вказаних обшуках, можна використовувати в суді при поверненні майна. «Якщо ж будуть виявлені «важливі» речові докази, то в суді вони, можливо, будуть визнані неприпустимими. За великого бажання можна ініціювати притягнення слідчого та інших осіб, які супроводжували «веселощі» до кримінальної відповідальності, якщо буде доведено факт зловживання службовим становищем і шкоду від нього», – впевнений адвокат.

На його думку, в подальшому багато чого залежатиме від активності потерпілих. «Зазвичай айтішники не люблять «інвестувати» в напад (в оплату роботи адвоката і експертиз). Як показує практика, все закінчується поверненням вилученої техніки, допитами та «обійняшками». А справи щодо фінансування тероризму, як і поширення порнографії – до суду не доходять», – зазначає Денис Овчаров.

У 2017 році правоохоронці подали до судів 118 884 клопотання про проведення обшуків – у 45 разів більше, ніж у 2012-му. Близько 85% таких «прохань» задовольняється суддями

За словами CEO юридичної компанії Axon Partners Дмитра Гадомського, обшуки в Україні давно перетворилися на подобу шкільних медоглядів: вони нікому не потрібні, але їх обов’язково потрібно пройти, бо інакше ніяк не можна. «Правоохоронні органи звели нанівець довіру до них. СБУ, ГПУ та інші не можуть перед обшуком банально погуглити компанію, до якої вони збираються навідатися. Вони не вміють формулювати свої думки здраво, адекватно і публічно пояснювати мету обшуку», – вважає Гадомський.

На його думку, ситуацію може змінити лише глобальне перезавантаження правоохоронної системи. «Я не хочу нікого ображати, в органах є прекрасні люди і відмінні фахівці. Особливо високою є їхня концентрація в кіберпідрозділах. Але всі разом вони являють собою організоване злочинне об’єднання з першочерговим завданням псувати бізнес-клімат. Жодні нововведення КПК не допоможуть змінити культуру і підходи. «МаскіШоуСтоп» – на моїй пам’яті друга ініціатива приструнити бажання правоохоронців обшукувати будь-кого з будь-якої підстави», – резюмує CEO Axon Partners.

Уже після публікації статті адвокат Роман Корченюк повідомив Mind, що компаніям Pillar, Vinconet та Ipan 20 березня повернули все вилучене раніше обладнання.

Джерело: https://mind.ua/publications/20182932-maskishoustop-u-diyi-yak-sbu-vikonue-normi-zakonu

читати далі

Центральний районний суд м.Миколаєва ухвалив рішення, в якому визнав дії Миколаївської міськради про дострокове припинення повноважень Олександра Сєнкевича та звільнення його з посади мера протиправними.

Про це повідомила сторона захисту мера Миколаєва, представлена старшим партнером Ario Law Firm Юліаном Хорунжим, радником Ario Law Firm Кирилом Юхном та юристом Ario Law Firm Наталією Швець.

Згідно з рішенням суду, позовні вимоги О.Сєнкевича задоволені у повному обсязі. «За словами судді, при рішенні депутатів міськради були порушені принципи верховенства права», – зазначають захисники.

Адвокати вказали, що в опонентів О.Сєнкевича є 30 днів для того, щоб подати апеляційну скаргу на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва.

Детальніше про справу О.Сєнкевича – тут.

Джерело: Закон і Бізнес

читати далі

Партнер ARIO LAW FIRM Євген Грушовець взяв участь в одному з головних заходів правників зі східних регіонів України – VI Східноукраїнському юридичному форумі Асоціації правників України. Під час панельної дискусії з модернізації КПК провідні в Україні юристи, які спеціалізуються на кримінальному праві, обговорили найактуальніші питання, що стосуються оновленого кримінального процесуального кодексу.

Оновлений КПК- топ-тема форуму

Зокрема, обговорювали нові механізми оскарження підозри, призначення  експертиз, дотримання розумних строків, а також дискутували щодо можливості посилити принцип змагальності у судовому процесі.

Євген Грушовець особливу увагу приділив питанню щодо встановлення строків досудового розслідування.

Згідно з оновленим кодексом на розслідування дається 18 місяців. З одного боку встановлення строків – зрозуміле рішення, адже не правильно, коли справа розглядається по декілька років.  Проте з іншого боку, ця новела несе неабиякі ризики, – зазначив Євген Грушовець. – Давайте відповімо на питання, чи достатньо слідчому 18 місяців, якщо був скоєний добре організований та інтелектуальний злочин? Окрім того, якщо ви – адвокат підозрюваного, звичайно у ваших інтересах затягнути процес для того, щоб через 18 місяців справу просто закрили. Якщо дивитися правді у вічі, у правоохоронних органів в сьогоднішніх реаліях просто не має можливості провести належне розслідування окремих справ у зазначені терміни. Як на мене, у даному випадку, суспільство програє. Щоб змінити ситуацію має бути політична воля відмінити так звані “правки Лозового”

Зазначимо, Східноукраїнський юридичний форум АПУ – одне з наймасштабніших професійних подій для правників України. Саме тут одні з найкращих юристів збираються, щоб обговорити найактуальніші питання та події правничого середовища. Оновлений КПК- топ-тема форуму

Оновлений КПК- топ-тема форумуОновлений КПК- топ-тема форуму

читати далі

Можна не бути аналітиком чи експертом з нерухомості для того, щоб помітити тренд: Україна невпинно забудовується житлом. Великі міста стають ще більшими, обростаючи новими мікрорайонами. Справжній бум зі зведення новобудов припав на минулий рік. Так, за три квартали 2017 року в Україні ввели в експлуатацію на 21,4% більше житла, ніж за аналогічний період 2016 року. Усього було здано 84,4 тисячі квартир загальною площею 6,8 млн кв.м.  Різноманіття варіантів, яке сьогодні постає перед покупцем жилої нерухомості – вражає. Здається, забудовники пропонують буквально все: за розміром, місцем розташування, інфраструктурою, площею, квадратними метрами, бюджетом, статусом тощо.

Коли людина вже упевнилися у власному намірі придбати нерухомість, коли справа стоїть за вибором місця майбутнього проживання, за зважуванням усіх «за» та «проти», вагома деталь, на яку багато хто не звертає уваги – те, яким чином забудовник запропонує оформити відносини з покупцем квартири-інвестором.

Щоб не потрапити у халепу, не стати жертвою аферистів (які, на жаль також іноді  зустрічаються серед забудовників), не бути ошуканим та «непопередженим» про непомітні, проте важливі нюанси, пропонуємо розібратися у деяких розповсюджених та досить заплутаних механізмах взаємовідносин між інвесторами та забудовниками. Отже, юристи Ario Law Firm – радник Кирило Юхно, старший юрист Сергій Деркач та юрист Наталія Швець – про «плюси» та «мінуси» кожного з них.

Фонд фінансування будівництва (ФФБ)

З-поміж  існуючих варіантів оформлення взаємовідносин між інвестором та забудовником, один з найбільш безпечних та зручних способів для покупця квадратних метрів, – співробітництво з Фондами фінансування будівництва (ФФБ). Цей механізм передбачає, що кошти передаються управителю ФФБ. У подальшому кошти використовуватимуться управителем на умовах правил фонду та договорів про участь у ФФБ виключно для будівництва житла.

Управителями такого фонду можуть бути комерційні банки, а також фінансові компанії, які мають відповідні ліцензії Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на здійснення діяльності із залучення коштів фізичних осіб – установників  управління майном для фінансування об’єктів будівництва та здійснення операцій з нерухомістю (як винятковий вид діяльності).

Інвестор (фізична чи юридична особа) стає довірителем  ФФБ  за умови передачі коштів управителю ФФБ та укладання з ним договору про участь у ФФБ на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Після внесення інвестором (довірителем) коштів  до  ФФБ,  управитель має видати йому свідоцтво про участь у ФФБ. У подальшому після введення об’єкта будівництва в експлуатацію та здійснення остаточних розрахунків з управителем ФФБ , довіритель отримує в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку за встановленою формою. Ця довідка є документом, що підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об’єкта інвестування. Отриману від управителя ФФБ довідку про право довірителя на набуття у власність об’єкта інвестування, тобто жилої нерухомості, довіритель (інвестор) надає забудовнику для подальшої  державної  реєстрації за довірителем права власності  на  закріплений  за ним об’єкт інвестування.

Для того, щоб провести  державну реєстрацію права власності на закріплений за інвестором об’єкт, забудовник та інвестор мають підписати складений забудовником акт прийому-передачі об’єкта інвестування. Важливо! Державна реєстрація права власності на житло здійснюється забудовником своїми силами та за свій рахунок. Органи, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводять державну реєстрацію права власності довірителя на об’єкт інвестування на підставі довідки про право довірителя на набуття у власність  об’єкта  інвестування, при цьому такі органи не мають права вимагати будь-яких інших документів щодо участі довірителя у ФФБ.

ФФБ може бути виду А чи Б. Зокрема, для виду А поточну ціну будівництва, споживчі властивості об`єктів нерухомості, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник. Разом з тим, саме забудовник бере на себе ризики у випадку недостатності залучених коштів на спорудження об’єкта будівництва, а також він зобов’язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування. Отже, якщо, наприклад, введення в експлуатацію будинку затяглося на декілька місяців, то у інвестора (покупця нерухомості) є можливість звернутися з заявою до фонду. Відповідно до законодавства (ст.20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»), сума коштів,  яка підлягає поверненню інвестору, повертається протягом  п’яти  днів  після  здійснення управителем   наступної  повної  реалізації  відповідного  об’єкта інвестування   або   після   введення   об’єкта   будівництва    в  експлуатацію.

У ФФБ виду Б забудовник бере на себе зобов’язання дотримуватися рекомендацій управителя щодо споживчих властивостей об’єктів інвестування, здійснювати спорудження об’єктів будівництва без порушення графіків будівництва та відповідно до проектної документації і в межах загальної вартості будівництва, погодженої з управителем, та своєчасно ввести їх в експлуатацію у разі виконання управителем графіка фінансування будівництва. У свою ж чергу, саме управитель визначає поточну ціну об’єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності, а також бере на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об’єкта будівництва.

Отже, які переваги ми можем виділити у цьому механізму для покупців житла.

По-перше, це повна легальність цього способу інвестування будівництва. Механізм фінансування регламентується Законом України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.

По-друге, управителю фонду забороняється укладати договори управління майном з довірителями та залучати кошти довірителів для фінансування спорудження об’єкта будівництва до отримання забудовником у встановленому законодавством порядку дозволу на виконання будівельних робіт для спорудження об’єкта будівництва.

По-третє, виконання зобов’язань забудовника за договором, укладеним між ним та  управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки (в т.ч. майнових прав  на нерухомість, яка є об’єктом будівництва).

По-четверте, цей механізм передбачає обов`язковий контроль цільового використання коштів. Цей механізм унеможливлює використання коштів ФФБ як гарантії, поручительства та застави за власними зобов’язаннями фінансової установи, у тому числі й при її ліквідації.

Для інвесторів цей варіант є одним із найбільш надійних та законодавчо врегульованих, у той час як для забудовника він – один із найдорожчих.

На що слід звернути увагу покупцю квартири. При відмові довірителя брати участь у ФФБ, вже внесені кошти повертаються йому тільки після того, як закріплений за ним об’єкт буде проданий іншому інвестору, або після введення будинку в експлуатацію.

Нагляд за функціонуванням ФФБ здійснює фінансова компанія або комерційний банк, який є управителем фонду фінансування будівництва. Усі ризики щодо діяльності забудовника беруть на себе саме вони, відповідаючи за виконання угоди власною репутацією. А враховуючи те, що зараз банківське регулювання дуже суворе і для того, щоб залишатися на ринку, фінустановам слід дотримуватися наджорстких норм регулятора. Сьогодні у фінсекторі залишились лише найсильніші гравці – ті, хто в змозі дотримуватися високих стандартів. І це неабиякий аргумент на користь саме такого виду інвестування у житло. Комерційні структури, для яких у конкурентній боротьбі за клієнта, репутація важить найбільше, можуть виявитися куди більш ефективними та зацікавленими у якісному завершенні будівництва та введенні будинку в експлуатацію, аніж будь-який з державних контролюючих органів.

Купуєте житло? Що варто знати

Придбання цільових облігацій  підприємства-забудовника

Ще один з варіантів інвестицій у житлову нерухомість – придбання цільових облігацій забудовника. Виконання зобов`язань за цільовими облігаціями здійснюється шляхом передачі товарів або надання послуг відповідно до вимог, встановлених проспектом емісії облігацій, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій. Таким чином, забудовник має погасити цільові облігації квадратними метрами у новобудові.

Схема покупки цільових облігацій проста: забудовник випускає облігації в установленому НКЦПФР порядку. У цільових облігаціях вказується, що базовим товаром виступає одиниця нерухомості (наприклад, 0,01 кв.м). Після емісії весь обсяг цінних паперів за номінальною вартістю купує фінансовий посередник (наприклад, венчурний інвестиційний фонд або банк). Далі, фінансовий посередник продає цільові облігації інвесторам (майбутнім власникам квартир) одним лотом (лот відповідає площі однієї квартири).

Слід зауважити, що у цільовій облігації зазначається лише серія, номер, кількість квадратних метрів і не вказується конкретна квартира (з описом її точного місця розташування). Через це забудовник укладає з фінансовим посередником, який, у свою чергу, укладає з інвестором спеціальний договір – «бронювання», «резервування» або з іншою назвою. За цим договором забудовник визначає за конкретним власником облігацій певний об’єкт нерухомості (квартиру або нежиле приміщення). Так, у тексті договору зазначаються характеристики приміщення, зокрема, секція, поверх, загальна і житлова площа, номер тощо. Окрім цього, описуються умови і порядок передачі об’єкта нерухомості покупцю з точним списком документів, які будуть потрібні для реєстрації права власності.

Після введення новобудови в експлуатацію, покупці в обумовлений термін (вказується в проспекті емісії) пред’являють емітенту свій лот облігацій. Забудовник погашає цільові облігації шляхом передачі інвесторам вказаної в облігаціях кількості квадратних метрів. Фактично, емітент викуповує свої облігації, а на виручену суму інвестор купує квартиру, зазначену в договорі «резервування». Після цього інвестор реєструє за собою право власності на об’єкт нерухомості.

Серед переваг такого способу придбання житла, можемо виділити у першу чергу те, що ця схема регламентується українським законодавством, обсяг емісії цільових облігацій обмежений і не перевищує вартості об’єкта нерухомості відповідно до проектної документації, умови випуску цільових облігацій можна змінити (за згодою інвесторів можуть змінюватися лише терміни погашення), цільові облігації – матеріальне майно покупця.

Також слід звернути увагу на те, що цінні папери можуть оформлятися як застава для отримання кредиту. Також у цьому випадку відсутній ризик втрати документів, у тому числі через протиправну діяльність третіх осіб – зберігаються цільові облігації на рахунках інвесторів. Емісія облігацій може бути проведена шляхом публічного або приватного розміщення облігацій. Будь-яка з цих процедур досить тривала і достатньо складна, що і є основним недоліком для усіх сторін угоди.

Також серед «мінусів» цього механізму для покупця квартири слід виділити той факт, що НКЦПФР не контролює хід будівництва та дотримання термінів здачі в експлуатацію об’єкта. Ці функції покладені на фінансового посередника, наприклад, венчурний інвестиційний фонд або банк. Як і у попередньому варіанті саме вони беруть на себе основні ризики за дії забудовника.

Окрім того, емісія облігацій може бути визнана недійсною в судовому порядку, наприклад, якщо емітент (тобто забудовник) оголошує дефолт за цими облігаціями. Отже, інвестор може розраховувати тільки на виплату номінальної вартості цільових облігацій в разі визнання емісії недійсною – тобто, емітент буде зобов’язаний сплатити суму, яку йому ви заплатили при купівлі облігацій, не більше, ні менше.

Серед ризик-факторів для покупця – й необхідність  пред’явити облігації для погашення в певний термін, адже в іншому випадку є шанс втратити об’єкт. Більш за це, покупець має нести додаткові витрати при відкритті рахунків для зберігання цінних паперів.

Проте, якщо ви вже остаточно вирішили вкладати кошти у нерухомість саме через такий механізм, ми рекомендуємо обов`язково звернути увагу на наступні аспекти:

  • кредитні рейтинги, які присвоюються рейтинговими агентствами кожному випуску цільових облігацій;
  • можливість розміщення цільових облігацій з додатковим забезпеченням у вигляді поруки, гарантії або страхування ризиків непогашення основної суми боргу, що передбачено законодавством. Простими словами, забудовник може застрахувати виконання свої зобов’язань перед покупцем. Не передасть вчасно квартиру – покупець отримає страхове відшкодування. Конкретні вид і розмір забезпечення вказуються емітентом у рішенні про розміщення облігацій;
  • можливість забезпечення виконання зобов’язань емітента іпотекою майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва – тобто можливість придбати майнові права на незавершене житло в кредит, під заставу майнових прав, і не сплачувати одразу усю суму;
  • наявність документів, що підтверджують право на земельну ділянку (державний акт на право власності, постійного користування чи договір оренди), надають дозвіл на будівництво, виконання будівельно-монтажних робіт, договір підряду, проектно-кошторисна документація і рішення про її затвердження, ліцензія на будівельно-монтажні роботи тощо. Ці документи необхідні для реєстрації випуску цільових облігацій;
  • загальна сума випуску облігацій не може перевищувати вартість об’єкта будівництва згідно із затвердженою проектною документацією;
  • облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу;
  • забудовник має надавати щоквартальні звіти про фінансовий стан і про стан будівництва об’єкта, яким здійснюватиметься виконання зобов’язань по облігаціях;
  • цільова облігація є цінним папером і може бути продана, подарована, передана у заставу, в вигляді внеску учасника у статутний капітал господарського товариства і т.п.

Важливо! Дані по випущених облігаціях можна перевірити на офіційному сайті НКЦПФР  https://www.nssmc.gov.ua/  у розділі реєстри, увівши назву компанії чи банку, що продає облігації у розділі «Торговці».

Купуєте житло? Що варто знати

Укладання договору купівлі-продажу майнових прав

Один з найрозповсюдженіших варіантів інвестування у будівництво – укладання договору купівлі-продажу майнових прав. Це так званий договір «прямого інвестування», нотаріальна форма договору є необов’язковою, проте він може нотаріально завірятись за бажанням сторін. Інвестор, після введення будинку в експлуатацію звертається до забудовника з вимогою про виконання умов договору та виготовлення технічної документації на квартиру, складаються акти прийому-передачі майнових прав на квартиру між інвестором та забудовником, здійснюється державна реєстрація права власності.

Обов`язково слід звернути увагу на те, що майнові права, які придбаваються за договором купівлі-продажу, автоматично не надають покупцю право власності на нерухоме майно, у тому числі після введення будинку в експлуатацію. Для оформлення такого права має бути дотримана процедура, передбачена Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Якщо ж процедура не дотримується, то й право власності, відповідно, не виникає. Більше того, якщо продавець ухиляється від передачі покупцю квартири і права власності на неї, суди відмовляються визнавати за покупцем право власності в судовому порядку у зв’язку з тим, що від забудовника отримується лише право на набуття права власності, а не само право власності на нерухоме майно. І це, безумовно, ризик для покупця. Його треба враховувати, але й переоцінювати не варто.

Згідно з нормами українського законодавства, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, – це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Договір купівлі-продажу майнових прав складається в письмовій формі, при цьому до його форми немає жодних спеціальних вимог, але до такого роду правовідносин застосовуються загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України. У договорі мають бути прописані абсолютно всі деталі угоди: терміни, коли майнові права будуть передані; будівельна адреса будинку; загальна і житлова площа нерухомого майна; номер квартири; кількість кімнат; терміни отримання правовстановлюючих документів на квартиру.

Окрім цього, цим договором може бути передбачено, що у разі його розірвання, інвестору буде повернута уся сплачена ним сума, але також може бути передбачений й інший варіант: повернення відбувається тільки у разі продажу квартири третім особам.

Серед основних ризиків для інвестора в укладанні договору купівлі-продажу майнових прав слід виділити неможливість відслідкувати укладання договорів на одну і ту ж саму «квартиру» (жодної реєстрації такого роду договорів не відбувається, окрім ситуації, коли інвестор бере кредит у банку – у цьому випадку укладається договір іпотеки). Тобто є ймовірність стати жертвою афери недобросовісних забудовників, які можуть продати одну й ту саму квартиру різним людям. При цьому, слід зауважати, що шахрайство буде досить складно довести у судовому порядку.  Як зазначалося вище, виходячи з судової практики, договір може бути визнаний недійсним у суді за позовами третіх осіб через відсутність чіткої позиції вищих спеціалізованих судів щодо законності такої схеми інвестування. Тобто для того, щоб повернути власні гроші необхідно буде пройти усі кола пеклу у судах, і навіть після затяжної судової тяганини, не факт, що ви отримаєте все те, що вам належить.

При укладанні угоди найбільші ризики на себе бере покупець. Отже перед тим, як укладати подібні договори, дуже уважно ознайомтеся з історією та репутацією забудовника, законодавством, що регулює такого роду взаємовідносини, інакше у вас є неабиякі шанси стати черговою жертвою аферистів.

Купуєте житло? Що варто знати

Укладання попереднього договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна

Сьогодні в Україні існує заборона на укладання прямих інвестиційних договорів між забудовником та інвестором. Це закріплено статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Починаючи з 14 січня 2006 року вказана норма передбачає, що інвестування та фінансування будівництва фізичними та юридичними  особами може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю,  інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій. Тобто, закон забороняє забудовникам «напряму» залучати кошти у будівництво житла від інвесторів. Однак, на практиці дуже поширеним є укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомості.

Прихильники використання попереднього договору стверджують, що за відсутності у законодавстві прямої заборони, цей варіант залучення фінансування можна використовувати поряд з варіантами, прямо передбаченими статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Попередній договір – це договір, сторони якого зобов’язуються впродовж певного терміну укласти договір в майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором. Таким чином цей документ закріплює наміри сторін укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу квартири, після виконання якого буде зареєстровано право власності на квартиру за покупцем.

Попередній договір купівлі-продажу обов’язково має бути нотаріально засвідчений – тобто у тій самій формі, що і основний договір. Серед основних ризиків подібного механізму для покупця жилої нерухомості –  банкрутство забудовника та перенесення термінів завершення будівництва. На практиці, недобросовісні забудовники можуть використати цей спосіб залучення фінансування для досягнення таких цілей.

Отже інвестори мають остерігатися:

  • можливості подвійного продажу однієі квартири (навіть нотаріальне посвідчення договору не  виключає цей ризик, оскільки квартира як об’єкт права власності не існує на момент укладення попереднього договору);
  • відсутності наявності дозвільної документації, прав на землю;
  • ухилення забудовника від укладення основного договору купівлі-продажу.

Попередній договір не є правовстановлюючим документом, який надає будь-які права на нерухомість, що буде збудована у майбутньому. Тобто, у тому випадку, коли будівництво не закінчилось у встановлені терміни, покупець буде позбавлений можливості вимагати укладення договору купівлі-продажу нерухомості, оскільки для укладення такого договору необхідно мати вже збудований та введений в експлуатацію будинок. У цьому випадку покупець зможе лише претендувати на повернення сплачених коштів на виконання до попереднього договору купівлі-продажу квартири.

Також варто звернути увагу на те, що, як правило, попередній договір не визначає точної ціни нерухомості, а вказується «орієнтовна вартість», яка може залежати від цілого ряду факторів: курсу валют, інфляції, зміни оподаткування, вартості будівельних матеріалів, порядності самого забудовника, який може в односторонньому порядку змінити вартість нерухомості. Крім того, на відміну від використання ФФБ, об’єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку не управителю ФФБ, а третій особі, яка не має жодних відносин із покупцями-інвесторами.

Незначним, але все ж недоліком цієї схеми для покупця також є додаткові витрати на нотаріальне посвідчення попереднього договору.

Якщо все ж таки ви вирішили інвестувати у власне житло саме через укладання попереднього договору, вважаємо за необхідне, перерахувати базові умови, які мають у ньому міститися. Покупцеві обов`зково слід звернути увагу на:

  • Визначення термінів (будинок, об’єкт – місцезнаходження, поверх, номер, площа, кількість кімнат, замовник будівництва, документація на об’єкт, фактична загальна площа об’єкту, комплектація і устаткування об’єкту);
  • Предмет договору (термін укладення та істотні умови основного договору, розподіл витрат при укладенні основного договору);
  • Вартість об’єкта нерухомого майна (як правило, вказується, що вартість дорівнює розміру забезпечувального платежу та може бути змінена в певних випадках);
  • Забезпечення виконання основного договору та порядок оплати (визначається вартість 1 кв.м та загальна вартість об’єкту, графік оплати, умови розстрочки платежу);
  • Права та обов’язки  сторін (зокрема, право продавця на перегляд ціни кв.м, право покупця на відступлення (передачу) своїх прав за договором іншим особам, можливість зміни об’єкту на інший, меншої або більшої площі);- Порядок передачі об’єкту покупцеві;
  • Відповідальність сторін;
  • Інші умови (прикінцеві положення).

Досить часто сторони оформляють додатком до попереднього договору проект основного договору купівлі-продажу.

Купуєте житло? Що варто знати

Усі вищевикладені способи інвестицій мають як і ризики, так і переваги і який би з механізмів ви не обради, слід дуже уважно ставитися до усіх навіть найнепомітніших, на перший погляд, деталей угоди. І навіть, якщо ви обрали для себе найзручніший варіант інвестування, не полінуйтеся та уважно вивчіть усю можливу інформацію про забудовника: його фінансову звітність, рейтинги, кількість введених в експлуатацію будинків тощо. Якщо вас щось бентежить, обов`язково ставте це питання до того, як вкладати кошти і не заспокоюйтеся,  поки не отримаєте вичерпну відповідь. Якщо забудовник чи його представник уникає відповіді, чи надає не всю потрібну вам інформацію – краще відмовтеся від співпраці з ним.Також при укладанні будь-якої угоди з купівлі житла найкраще – залучати кваліфікованого юриста, витрати на якого будуть у десятки разів менші, аніж ваші можливі втрати, якщо раптом ваші “партнери” виявляться шахраями.

читати далі