Запитання і відповіді

Згідно до Закону України «Про запобігання корупції» держслужбовець зобов`язаний вносити у декларацію автомобіль, яким він користується.

• Зокрема, у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.
• Якщо ж припустимо, що декларанту не відома інформація про власника майна, яким він користується, а із правовстановлюючих документів встановити ці відомості неможливо, то при заповненні відповідних полів декларації слід обрати помітку «Не відомо». Винятком є лише поля «Прізвище», «Ім’я» та «По батькові (за наявності)» власника такого майна, заповнення яких є обов’язковим.

Окрім того, інформацію про власників транспортних засобів можна отримати у відкритому Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів та їх власників.

Проте, слід звернути увагу на інший аспект, який вказаний у «Пам`ятці декларанта» на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua/news/subyektam-deklaruvannya-pamyatka-deklarantu) . Зокрема, мова йде про те, що транспортні засоби декларуються відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Тобто якщо декларант протягом року користувався автомобілем, проте 31 грудня (останні день звітного періоду) не використовував авто, то вносити його до декларації не обов`язково.

За завідомо недостовірні відомості у декларації передбачено адміністративний штраф, і навіть кримінальну відповідальність в залежності від вартості майна.

Відповіла Олена Диннік, юрист Ario Law Firm

За законом, чоловік, записаний батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, подавши позов до суду про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини (згідно з ч.1 та ч.2 ст.136 Сімейного кодексу України).

Підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), рішення суду про скасування раніше винесеного рішення про визнання батьківства, судового рішення про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, рішення про визнання шлюбу недійсним, встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану і ін.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року вказано, що предметом доказування в даній категорії справ є відсутність кровного споріднення між людиною, записаним як батько, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд має підстави винести рішення про виключення оскаржених відомостей з актового запису про народження дитини. Для доказу ж буде потрібно генетична експертиза. Здати кров на ДНК доведеться чоловікові, який оскаржує батьківство, і дитині.

Разом з тим, слід звернути увагу і на те, що оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до його повноліття.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Чоловік НЕ має права оспорювати батьківство, якщо в момент реєстрації себе батьком він знав, що не має кровних зв’язків з дитиною.

Також він НЕ має права оскаржувати своє батьківство, якщо давав згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Зокрема, мова йде про народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка. Згідно з ст. 123 Сімейного кодексу України, саме він записується батьком дитини.

Перебування чоловіка і жінки в зареєстрованому або цивільному шлюбі не впливає на процес оскарження чоловіком свого батьківства.

Джерело: авторська колонка адвоката, юриста Ario Law Firm Наталії Швець http://www.liga.net/society/opinion/chujoy-moy-rebenok-problema-otkaza-ot-ottsovstva .

Згідно з ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю також захищається законом.

До чого апелювати?

КЗпП. Незважаючи на те що незабаром очікується прийняття оновленого Трудового кодексу, такі норми, швидше за все, не зміняться.

1. Ч. 1 ст. 47 КЗпП України. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові правильно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, тобто безпосередньо в день звільнення.

2. Ст. 116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, що належать працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, що належать працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у зазначений цією статтею строк виплатити як мінімум не оспорювану суму.

3. Ч. 1 ст. 117 КЗпП України. У разі невиплати в вищевказані терміни з вини власника або уповноваженого ним органу за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

4. Ч. 2 ст. 233 КЗпП України. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конвенція Міжнародної організації праці. Ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної організації праці про охорону заробітної плати підкреслює, що при припиненні дії трудового договору з працівником здійснюються остаточні розрахунки з виплатою всієї належної йому заробітної плати відповідно до законодавства цієї країни.

Постанови Пленуму Верховного Суду України. П. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” встановив, що відсутність розрахунку з працівником у день звільнення або ж на наступний день після його звернення з вимогою про розрахунок (за умови, що в останній день працівник був відсутній на робочому місці) є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Тобто підприємство зобов’язане виплачувати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

П. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»: суд на підставі ст. 117 КЗпП України може стягнути на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. А при непроведенні розрахунку до розгляду справи – по день винесення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в такій ситуації своєї провини.

Більш детально про права звільненого працівника можна прочитати в авторському матеріалі адвоката, юриста Ario Law Firm Наталії Швець: http://finance.liga.net/personal/opinion/rabotodatel-ne-vyplachivaet-zarplatu-pri-uvolnenii-chto-delat .

Редакція ухваленого закону позитивно відрізняється від попередніх спроб ухвалити проект.
проекті ще додатково були змінені низка положень, які викликали значні заперечення в юридичній спільноті.
В першу чергу, це положення проекту про спадкування та правонаступництво часток. А саме, що проектом, по суті, передбачалась можливість незаконного позбавлення спадкоємців та правонаступників частки у товаристві. Це положення було виключене з остаточної редакції законопроекту.

Також важливим є те, що було змінено положення, які, по суті позбавляли можливості ТОВки, які мають довгострокові фінансові зобов’язання (наприклад, кредити) – виплачувати дивіденди своїм учасникам. Це могло призвести до додаткової тінізації фінансів ТОВ.

Також цікавим нововведенням ухваленого документу є скасування кворуму загальних зборів, без якого загальні збори не мають права ухвалити рішення. Натомість, і це залишиться дискусійним до моменту формування практики застосування закону, запроваджено “квазікворум” – кількість голосів учасників, які повноважні ухвалювати рішення з конкретних питань компетенції загальних зборів. І в цьому питанні, на відміну від ще чинного закону про господарські товариства, який пішов на зниження кворуму, проект 4666 вирішив це питання зворотнім шляхом. А саме, якщо чинна редакція допускала ухвалення рішень від 25 до 50% голосів учасників, то відповідно до нового закону знадобляться від 50 до 100% голосів.

При цьому, що є позитивно, проект віддає на вирішення самому товариству абсолютну більшість питань. Тобто, не встановлює однозначні правила, а дає можливість товариству приймати власні процедури, визначати ті органи, які йому потрібні в корпоративному управлінні, передбачати наперед можливі шляхи виходу з потенційних корпоративних конфліктів тощо.
Не мало важливим також є унормування управління унітарним товариством (з одним учасником), а саме, що учасник цього товариства не зобов’язаний імітувати загальні збори, а ухвалює всі рішення одноособово у вигляді письмового рішення.
Закон відкриває двері для здійснення реорганізації акціонерних товариств, які такими не є по суті – в ТОВ, оскільки проектом скасовується обмеження щодо максимальної кількості учасників ТОВ.

І останнє, враховуючи все вище викладене, ТОВкам, особливо тим, які мають різнорідний склад учасників, необхідно дуже відповідально підійти до розробки та затвердження “першої” (відповідно до нового закону) редакції статуту, в якому необхідно чітко визначити всі правила та процедури здійснення діяльності учасниками та органами управління задля уникнення можливих конфліктів у майбутньому, а також враховуючи те, що для змін в подальшому таких положень, необхідно буде, щоб за таке рішення проголосували ЗА всі 100% учасників ТОВ.

Також не потрібно забувати, що закон також передбачає можливість укладення корпоративних договорів між учасниками, що також заслуговує на додаткову увагу до цього інструменту з боку ТОВ.
Ключові нововведення пояснює та аналізує старший партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий. Детальний аналіз можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/zakon-pro-tov-pershi-komentari/ .

Аби не потрапити у халепу, не стати жертвою аферистів (які, на жаль також іноді зустрічаються серед забудовників), не бути ошуканими та «непопередженими» про непомітні, проте важливі нюанси, слід розібратися у деяких розповсюджених та досить заплутаних механізмах взаємовідносин між інвесторами та забудовниками, серед яких співробітництво з Фондами фінансування будівництва (ФФБ), придбання цільових облігацій забудовника, укладання договору купівлі-продажу майнових прав, укладання попереднього договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна.

Юристи Ario Law Firm – радник Кирило Юхно, старший юрист Сергій Деркач та юрист Наталія Швець – дослідили «плюси» та «мінуси» кожного з них. Дуже детальний аналіз з інфографікою – за посиланням. http://ario.law/press-center/kupuyete-zhytlo-yak-pobuduvaty-vzayemovidnosyny-z-zabudovnykom/

Новим законом внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження», Сімейного кодексу та до інших законів. Так, з набранням чинності закону, відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, може винести вмотивовані постанови:

1. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Разом з тим, частиною 10 вказаної статті тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

• якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;•
• використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;• проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
• розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Тобто, у разі, якщо боржник, підпадає під вказані положення, то обмежити його у праві керування транспортними засобами скоріш за все не вдасться.Окрім того, необхідно звернути увагу на механізм реалізації цих положень, оскільки виконавець може і прийняти постанову, але її необхідно реалізувати. З цією метою прикінцеві положення закону передбачають, що Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом слід привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим

Законом, забезпечити ухвалення нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.Міністерству юстиції України, Міністерству внутрішніх справ України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою реалізації?частини дев’ятої?статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» слід розробити спільний нормативно-правовий акт щодо порядку взаємодії.І саме від цієї взаємодії буде залежати ефективність стягнення аліментів. Наприклад, з перетином кордону все зрозуміло – прикордонники фізично не випустять злісних неплатників аліментів за кордон за наявності належних підстав. А от щодо права керування транспортними засобами, користування зброєю чи полювання – у мене є питання, яким чином ці норми будуть реалізовуватися.

З одного боку, чинний Кодекс України про Адміністративні Правопорушення (КУпАП) відносить усі ці тимчасові обмеження до адміністративних стягнень. Але з іншого боку, наразі незрозуміло, чи потрібна буде для їх застосування постанова суду, чи достатньо буде тільки постанови державного виконавця.Також додам: враховуючи той факт, що запрацював єдиний реєстр неплатників аліментів, одним із заходів, які могли б вплинути на боржника, могло б стати включення інформації про його заборгованість до власної кредитної історії. Отже ця відкрита інформація, на мій погляд, могла б та мала б враховуватися банком чи будь-якою кредитною організацією під час прийняття рішення про видачу позики цьому боржнику. Також не виключаю, що статус злісного неплатника аліментів матиме вплив і на потенційних роботодавців такої особи.Більше аналізу та детально про механізм стягнення аліментів, який працює сьогодні, можна прочитати в авторській колонці Наталії Швець, юриста Ario Law Firm http://news.liga.net/ua/articles/society/14897646-al_mentarno_mekhan_zm_primusu_do_splati_al_ment_v_onovleno.htm 

За загальним правилом учасники банку відповідають за зобов’язаннями банку згідно із законами України та статутом фінустанови. Власники істотної участі зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.
У свою чергу, істотна участь – це пряме та/або опосередковане володіння однією чи групою осіб 10 та більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежної від формального володіння можливості значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Особа є власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює вона контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
Пов’язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі, нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п’ята ст. 58 закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Окрім цього, пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди, несе відповідальність своїм майном (частина шоста ст. 58 закону України «Про банки і банківську діяльність»).

А за умови, якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з цим банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

І щоб притягнути до відповідальності власника істотної участі банку, стягувач має довести його вину, наявність завданої шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між діями власника і завданою шкодою.

Про те, чому до сих пір так ніхто не поніс відповідальності за найглибшу банківську кризу в історії України (2014-2016 р.р.) читайте в матеріалі фахівців Ario Law Firm http://ario.law/press-center/try-roky-bankopadu-u-poshukah-vynnyh/

В Україні захист прав кредиторів залишає бажати кращого. Причин цього – декілька. Факт – в Україні не працює механізм покарання за борги, так само як і механізм повернення боргів. Тисячі малих і середніх підприємців стикаються з тим, що їхній постачальник не поставив оплачений товар і не повернув передоплату.

Звернення до суду і виконавчої служби не призводять до повернення грошей, боржник просто «кидає» підприємство з боргами і продовжує займатися бізнесом, використовуючи інші фірми.

Заяви в поліцію про притягнення до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення (стаття 382 Кримінального кодексу) або за шахрайство (стаття 190 КК) в 99,99% випадках ні до чого не призведуть, тому що:
а) боржник розповість у поліції, що його «кинули» міфічні треті особи і грошей на рахунку його компанії немає і взяти ніде, і слідчий йому повірить;
б) майно, яким користується боржник та його сім’я у повсякденному житті, ніякого відношення до компанії-боржника не має;
в) простежити рух коштів по рахунку компанії-боржника і далі «по ланцюжку» одержувачів цих коштів у слідчого, нібито, немає повноважень, і це взагалі «банківська таємниця» (а насправді – немає бажання копітко цим займатися) і т. п.

Великий бізнес змушений утримувати власні міні-армії силовиків (офіційні охоронні агентства) і використовувати інші нетипові в цивілізованому світі способи, в тому числі, мати своїх агентів в ключових держструктурах, оскільки сподіватися на суд і поліцію не варто.
Єдиний аргумент Мін’юсту, мовляв, ми ввели інститут приватних виконавців, щоб підвищити ефективність виконавчого провадження. Але за останні півроку лише одиниці приватних виконавців допущені Мін’юстом до професії. Крім того, найбільші борги (понад 6 млн грн) мають право стягувати виключно державні виконавці.

Тобто, в найближчі кілька років приватні виконавці не зможуть кардинально поліпшити стан справ із виконанням судових рішень.
оловна проблема українського законодавства – це його невиконання. Починаючи від Конституції, яка закріплює найбільш повний набір європейських стандартів прав і свобод людини в Україні, і закінчуючи передбаченими в законах широкими повноваженнями суддів, держвиконавців, слідчих – у нас достатнє законодавство для наведення порядку.

Закони в Україні приймаються сотнями щорічно. Але збільшення кількості законів не допоможе, оскільки не працює механізм примусу до виконання законів. Навіщо виконувати закон, якщо інші цього не роблять?

Проблема в тому, що зверху вниз по владній вертикалі культивується підхід, який полягає в тому, що перевага віддається не зарплаті за виконання встановлених законом обов’язків, а «подякам» за невиконання цих обов’язків.

І недобросовісному бізнесу це вигідно – умовно кажучи, навіщо повертати мільярди боргів кредиторам, якщо можна роздати мільйони в потрібні інстанції і «закрити питання».

В результаті фінансова система продовжує терпіти мільярдні збитки. А це, в свою чергу, гальмує відновлення кредитування в країні, а відповідно і повноцінний розвиток фінансової системи, пом’якшення бізнес-клімату та зростання економіки України.
Банкіри, як правило, скаржаться на прогалини в законодавстві і неможливість вдосконалювати правову базу через небажання нардепів ухвалювати пропоновані фінансовою спільнотою законопроекти. Не секрет, що багато з тих, хто сьогодні має повноваження ухвалювати законодавчі рішення, самі ж і є власниками компаній – великих боржників.
На жаль, у нашій країні процвітають різні «схеми». Як виглядає процес стягнення боргу з проблемних позичальників в нашій країні?

Термін судових розглядів: від півроку до декількох років. Думаю, причини затягування пояснювати не потрібно. Потім – стадія виконання судового рішення. Точніше, стадія невиконання, як зазначив Європейський суд. Недобросовісні позичальники часто уникають виконання зобов’язань шляхом відходу в банкрутство з подальшим продажем активів собі ж (іноді на фіктивних аукціонах) або перереєстрації активів на інших пов’язаних юросіб.

Радник Ario Law Firm Кирило Юхно проаналізував ситуацію із захистом прав кредиторів в Україні та знайшов основні причини, через які страждають фінансовий ринок, інвестклімат та добросовісний бізнес. Висновки адвоката можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/kyrylo-yuhno-zahyst-prav-kredytoriv-styagnuty-ne-mozhna-pomyluvaty/

Відповідно до листа Національного Банку України від 08.12.2014 №29-208/72889, “діяльність із купівлі-продажу Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так званих “фінансових пірамід” та може свідчити про потенційну залученість у здійсненні сумнівних операцій” відповідно до законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом і фінансуванню тероризму. Також у цьому листі пропонується звернути увагу на те, що Європейське банківське управління (European Banking Authority, EBA) закликало банки Європейського Співтовариства утриматися від операцій з криптовалютами, включаючи Bitcoin, доки не буде створена система правил, яка зможе запобігти зловживанням.

Національний Банк України рекомендує громадянам України використовувати лише послуги тих платіжних систем, які внесені Національним Банком України до реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг. Не дивлячись на те, що на даний момент НБУ не визнає Bitcoin та інші криптовалюти, як валюту, українські чиновники вже протягом двох років декларують криптовалюту. Зокрема, це можна побачити на сервісі моніторингу реєстраційних даних компаній OpenDataBot. Згідно з цим реєстром, найбільша кількість криптовалюти задекларована депутатами Верховної ради України та Одеської обласної ради.

Не дивлячись на такий категоричний стан речей щодо визнання криптовалюти в Україні, знайшлися законотворці, які зареєстрували Проект Закону України «Про обіг криптовалюти в Україні».
Показова локанічність законопроекту та його неузгодженість з чинним законодавством, змусила Головне науково-експертне управління Верховної Ради підготувати, як на мене, нищівний висновок щодо неприпустимості підтримки згаданого проекту як його було зареєстровано. Висновок було оприлюднено 5 лютого 2018 року.

Зокрема, експерти дійшли висновку, що автори законопроекту не дослідили ризики ухвалення окремого закону про криптовалюти та їх обіг – для фінансової системи України, у першу чергу системи державних фінансів, особливо зважаючи на курсову нестабільність криптовалюти. Також науковці звертають увагу на те, що за чинним законодавством Ізраїлю криптовалюта наразі не підпадає під юридичне визначення валюти, у КНР та Японії – вважається віртуальним товаром, але не валютою, у Канаді – нематеріальним активом. Також звертається увага на те, що «поява відповідного фінансового інструменту може мати наслідком не лише позитивні, а й негативні наслідки. Зокрема, частина вільних інвестиційних ресурсів може бути спрямована не безпосередньо у реальний сектор економіки чи на фондовий ринок, а з метою фінансових спекуляцій в програмний код (набір символів, цифр та букв), що випливає з визначення криптовалюти в статті 1 проекту. З огляду на це пропозиція щодо вільного обігу криптовалюти практично без будь-яких обмежень в Україні в сучасних умовах виглядає дискусійною», – говорять автори науково-експертного висновку.

І зауважують, що на нинішньому етапі розвитку ринку криптовалют недоцільно ухвалювати окремий закон, краще конкретизувати порядок здійснення діяльності з криптовалютами у відповідних підзаконних нормативно-правових актах.
Про правові механізми обігу криптовалюти як в Україні так, і у світі запрошуємо прочитати в авторському матеріалі молодшого юриста Ario Law Firm Дениса Береснева.

http://ario.law/press-center/zymovi-kryptosyurpryzy-zminy-u-pravovomu-regulyuvanni-kryptovalyut-na-zlami-2017-2018-rr/

Нещодавно Україна приєдналася до Програми розширеного співробітництва ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку, яка об’єднує найрозвиненіші економіки світу) в частині імплементації плану BEPS (План протидії розмиванню бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування).

На сьогоднішній день наша країна взяла на себе зобов’язання виконати так званий «мінімальний пакет», що передбачає 4 обов’язкові дії з 15 пропонованих.

За даними ОЕСР високоподаткові країни щорічно недоотримували податки на суму 200-250 млрд дол.

І це стосувалося тільки втрат від абсолютно законного податкового планування, яке практично не порушує ніяких правил. Через рік організація запропонувала перший звіт щодо цієї проблеми і представила план дій, здатний кардинально вплинути на колосальну для світової економіки проблему – Action Plan on Base Erosion and Profit Shifting – BEPS.

У 2015 році розробка всіх 15 пунктів плану була завершена і на черговому саміті Великої двадцятки її підтримали лідери всіх країн-учасниць.

BEPS носить рекомендаційний характер і до нього можуть приєднуватися будь-які країни – не тільки члени G20 і ОЕСР. Але ключовий момент плану полягає в тому, що так чи інакше, країни, які навіть не планували його впроваджувати, будуть змушені слідувати за Великою двадцяткою і вносити зміни в національні законодавства.
Більш детально про особливості плану BEPS читайте в колонці радника податкової практики Ario Law Firm Ольги Решетнік http://ario.law/uncategorized/v-svitle-majbutnye-bez-ofshoriv-plan-beps-dlya-ukrayiny/

У нашій країні на сьогоднішній день впроваджені вже два з чотирьох інструментів BEPS. По-перше, розкрита інформація про бенефіціарів власників компаній.

І тут важливо підкреслити, що Україна першою в світі запровадила і розкрила публічно такий реєстр.
По-друге, у нас працюють правила ТЦУ.

Разом з тим, у нас не запроваджено автоматичний обмін інформацією за стандартом CRS і не затверджені правила КІК, без яких імплементація ініціатив BEPS неможлива, оскільки для того, щоб отримати інформацію про рахунки наших резидентів за кордоном, потрібно почати обмінюватися з країнами податковою інформацією в автоматичному режимі.

А для того, щоб обкладати податком виявлені за кордоном доходи наших резидентів, необхідно встановити правила КІК.
З розмиванням податкової бази у нас в країні борються по-своєму. Наша відповідь агресивному податковому плануванню – агресивне валютне регулювання. У піковий період фінансової кризи НБУ був змушений обмежити можливість виведення капіталів за кордон (нещодавно ці норми почали поступово пом’якшуватися).

При цьому Нацбанк вніс корективи і розширив вибрані дії так званого «мінімального пакету» BEPS. В цілому, все це буде передбачати основні рекомендації, а саме:
1. Затвердження правил КІК.
2. Обмеження витрат за фінансовими операціями з пов’язаними особами.
3. Запобігання зловживанням договорами для уникнення подвійного оподаткування.
4. Запобігання уникненню статусу постійного представництва.
5. Запровадження обов’язку розкриття інформації про структуру власності міжнародних груп компаній.
А для того, щоб бізнес мав стимул декларувати контроль над іноземною компанією, НБУ запропонував провести валютну амністію. Але на сьогоднішній день всі законодавчі ініціативи залишаються лише ініціативами.

При цьому, незважаючи на те, що до реальної імплементації плану BEPS в Україні ще дуже далеко, я б все ж порекомендувала вітчизняному бізнесу бути готовим до змін: вже приміряти на себе всі ризики правил КІК, провести критичний аналіз структури власності, почати по-новому структурувати свою діяльність, підготувати обґрунтування джерел походження наявних коштів.
Більш детально про особливості плану BEPS та ризики його впрвадження, читайте в колонці радника податкової практики Ario Law Firm Ольги Решетнік http://ario.law/uncategorized/v-svitle-majbutnye-bez-ofshoriv-plan-beps-dlya-ukrayiny/

Міністерство фінансів підготувало проект закону, фактично, про заміну податку на прибуток, основна ставка якого на сьогодні становить 18%. Замінити його пропонується податком на виведений капітал. Він буде застосовуватися до нерозподілених дивідендів і прирівняних до них платежів.Міністерство фінансів підготувало проект закону, фактично, про заміну податку на прибуток, основна ставка якого на сьогодні становить 18%. Замінити його пропонується податком на виведений капітал.

Він буде застосовуватися до нерозподілених дивідендів і прирівняних до них платежів.Ставки податку на виведений капітал пропонують зробити диференційованими: 15% з операцій з виведення капіталу безпосередньо власникам-фізичним особам та юридичним особам-нерезидентам (дивіденди та інші прямі виплати в грошовій та натуральній формі, навіть якщо вони не оформлені як дивіденди), при цьому ставка податку на доходи та податку на прибуток нерезидентів становитиме 0%, та 20% з операцій, які прирівнюються до виведення капіталу.

Також законопроектом, зокрема, передбачається зміна методологічних підходів оподаткування процентів за користування кредитом, що отримуються у нерезидентів. Платники, у яких сукупний розмір отриманих у нерезидентів кредитів перевищує розмір власного капіталу більше ніж у 1,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять винятково лізингову діяльність, – більш ніж у 5 разів), вважаються пов’язаними особами з такими нерезидентами і сума таких процентів оподатковується за ставкою 5%. За ставкою 20% оподатковується сума процентів, що сплачуються нерезидентам, у випадку, якщо такий нерезидент зареєстрований в низькоподатковій юрисдикції та у випадку сплати процентів нерезиденту, якщо сума залучених від нього кредитів (позик) перевищує власний капітал більше ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять винятково лізингову діяльність, – більш ніж у 5 разів).

При цьому до прирівняних до дивідендів платежів, виплати за якими будуть оподатковуватися за ставкою 20 % включені, зокрема, наступні операції:

• Безоплатне надання майна неплатнику ПнВК;
• Інвестиції в статутний капітал неплатників ПнВК (з правом зменшення податку);
• Виплата роялті в окремих випадках, в сумах перевищення ліміту;
• Донарахування за ТЦУ;
• Придбання товарів та послуг у пов’язаних осіб, що використовують спрощену систему оподаткування;
• Виплата фінансової допомоги неплатнику ПнВК, не повернутої протягом 12 місяців (з правом зменшення податку);
• Виплати у межах договорів страхування або перестрахування на користь страховиків нерезидентів (в деяких випадках).

Глибинний аналіз  очікуваної серед бізнес-середовища заміни податку на прибуток на податок на виведений капітал зробила Ольга Решетнік, радник податкової практики Ario Law Firm. Розбыр законопроекту можна прочитати за посиланням: http://ario.law/press-center/tini-zabutyh-podatkiv-ministerstvo-finansiv-hoche-vidmovytysya-vid-podatku-na-prybutok-shho-vzamin/

Рейдерські атаки можна розділити на два типи. Перший – це отримання контролю над корпоративною структурою компанії. Другий – встановлення фізичного контролю над активами підприємства. Це може бути силове захоплення землі, елеваторів, посівів на полях, зібраного врожаю на складах, техніки і так далі. Ці процеси можуть відбуватися як одночасно, так і по черзі: один за іншим.

Щоб зменшити ризик захоплення компанії, слід дотримуватися хоча б мінімальних правил.

По-перше, не слід копіювати статутні документи у колег по ринку. Друге, не менш важливе правило – це чітка кадрова політика на підприємстві. Невдала організаційна структура завжди буде слабким місцем в будь-якому бізнесі, а скривджені співробітники можуть стати бомбою уповільненої дії. Третє правило – зацікавленість в розвитку бізнеса з боку дрібних акціонерів. Необхідно створити такі умови, щоб у співвласників не виникало бажання продати свої акції третій стороні.

Дуже важливо постійне спілкування власника або менеджменту компанії з її акціонерами і учасниками. Більш жорстка форма рейдерської атаки – отримання зловмисником фізичного контролю над підприємством.
Основна причина, яка може послужити приводом для подібної атаки, – недосконала робота з договорами оренди земельних ділянок та недосконалість безпосередньо самих договорів оренди. Це стосується, наприклад, непродовження договорів оренди землі із спадкоємцями.
Варто пам’ятати, що мета рейдера, як правило, не розвиток і діяльність підприємства, а його активи. Щоб уникнути можливих проблем, необхідно диверсифікувати активи компанії. Не слід заводити всі активи на одне підприємство.

Дуже важливий фактор у зниженні ризику рейдерської атаки – необхідна увага до питання кредиторської заборгованості. Не виключено, що одного разу саме вона стане інструментом, який потенційно може використовувати рейдер.

Крім того, для мінімізації ризику силового захоплення бізнесу варто подбати про створення на підприємстві власної служби безпеки, суворою пропускною системи, а також встановлення жорсткого контролю за документообігом. Необхідно здійснювати постійний моніторинг судових і державних реєстрів на предмет несподіваних судових справ і внесення до державного реєстру відомостей, які не узгоджені з керівником підприємства, проводити повний документальний аудит орендних відносин.

Юрист Ario Law Firm Наталія Швець розробила детальну інструкцію для того, щоб звести до мінімуму ризики стати жертвою рейдерів. Про це можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/vryatuvatysya-vid-rejderiv-pokrokova-instruktsiya-dlya-agrariyiv/

У разі, якщо атака вже сталася, в першу чергу необхідно залучити до проблеми широку громадськість і засоби масової інформації.
Не менш важливий аспект – заручитися підтримкою партнерів по бізнесу і, звичайно ж, негайно звернутися в компетентні органи з письмовою заявою про захоплення підприємства.

Зазначу, що наведені способи захисту від зловмисників ґрунтуються на найбільш поширених помилках власників агробізнесу. Принаймні, це ті помилки, виправляти які за клієнтами нам доводиться найчастіше.

Юрист Ario Law Firm Наталія Швець розробила детальну інструкцію для того, щоб звести до мінімуму ризики стати жертвою рейдерів. Про це можна прочитати тут: http://ario.law/press-center/vryatuvatysya-vid-rejderiv-pokrokova-instruktsiya-dlya-agrariyiv/

Рішення Комісії Державної фіскальної служби про призупинення реєстрації податкових накладних може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.

Скарги подаються платником податку на додану вартість до ДФС протягом 10 календарних днів після одержання ним рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації Податкової накладної.

За результатами розгляду, комісія або задовольняє скаргу і скасовує рішення комісії ДФС про призупинення реєстрації ПН, або залишає скаргу без задоволення, а рішення комісії ДФС – без змін.

Важливо відзначити, що якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом строку (10 днів), визначеного пунктом 56.23 статті 56 ПКУ, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку (з 11-го дня + поштовий обіг близько 5 днів).

Задоволення скарги є підставою для реєстрації ПН, але на практиці податкові накладні в такому випадку найчастіше все одно не реєструються. Тому ми рекомендуємо клієнтам у подібних випадках відправляти ще одну скаргу в Державну фіскальну службу на бездіяльність. Після розгляду цієї скарги до ДФС ймовірність того, що ПН з’явиться в реєстрі, збільшується.

У разі відмови комісії ДФС в задоволенні скарги, блокування реєстрації податкової накладної можна оскаржити в судах.
Виходячи з досвіду, відзначу, що при грамотному і коректному складанні позовних вимог юристами, що спеціалізуються на податковому праві, судові рішення на користь платника податку – досить поширене явище.

Підвищити шанс на розблокування допоможе також звернення до бізнес-омбудсмена. Однак таке звернення має відбуватися паралельно з адміністративним або судовим оскарженням.
Більше відповідей на це питання читайте у матеріалі Наталії Швець, юриста Ario Law Firm
http://ario.law/press-center/zablokuvaly-reyestratsiyu-podatkovoyi-nakladnoyi-shho-mozhna-zrobyty/

Щоб уникнути блокування реєстрації ПН, я б рекомендувала платнику подати до ДФС інформацію у вигляді таблиці даних платника податків за встановленою формою. Таблиця надсилається виключно в електронному вигляді засобами електронного зв’язку з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним цифровим підписом відповідальних осіб.

Електронні формати Таблиці розміщуються в реєстр електронних форм податкових документів. Таблиця може бути сформована і відправлена через особистий кабінет електронного сервісу «Електронний кабінет платника», а також через офіційний веб-портал ДФС України.

Також для формування Таблиці в електронному вигляді платник податків самостійно на свій розсуд може вибрати будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл відповідно до затвердженого стандарту.

В обов’язковому порядку платнику податку одночасно (в день відправки Таблиці) слід подати в державну податкову інспекцію за місцем обліку бухгалтерську довідку з інформацією про наявність приміщень (власних, орендованих); виробничих потужностей (власних, орендованих); земельних ділянок (власних, орендованих); найманого персоналу (власного, за сумісництвом), доходу від здійснення діяльності за попередній період; залишки готової продукції (найменування), залишки сировини (найменування) та копії відповідних документів.

Зазначені копії документів і бухгалтерську довідку бажано подати державній податковій інспекції за місцем обліку ще і в електронній формі у форматі PDF (на знімному флеш-носії).

Більше про блокування податкової накладної читайте у матеріалі Наталії Швець, юриста Ario Law Firm:
http://ario.law/press-center/zablokuvaly-reyestratsiyu-podatkovoyi-nakladnoyi-shho-mozhna-zrobyty/

22 листопада 2017 роки президент України підписав “Закон про судову реформу”, який вводить нові норми судового процесу.
Оновився і Кодекс адміністративного судочинства. Серед основних новацій, які дійсно здатні вплинути на адміністративні правовідносини і бізнесу, і громадян.

Одне з найважливіших нововведень – електронний суд. Щоб подавати документацію і докази за допомогою єдиної Судової інформаційно-телекомунікаційної системи, необхідно буде зареєструвати в ній свої офіційні електронні адреси. Для адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, держорганів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання державного і комунального секторів економіки це обов’язково. Для інших – за бажанням.

Новий кодекс регулює вводить поняття “електронні докази”. Тобто, тепер інформація в електронній формі, що має відношення до суті справи, – електронні документи, веб-сторінки, текстові, графічні, голосові повідомлення, метадані, бази даних та інше, – може вважатися доказом. Такі дані можуть зберігатися на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах і ін.), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях зберігання даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Впровадження єдиного поняття “електронні докази” може значно полегшити процес доказування.

Серед нововведень: тепер український суд при розгляді справ буде зобов’язаний оцінювати не тільки відповідність і допустимість доказів, але і їх достатність і достовірність. Це здатне зменшити число зловживань і підвищити якість підходу до формування та збору доказової бази.

Разом з тим, згідно з новими нормами, в учасників справи тепер буде можливість як доказ подавати в суд висновок експерта в області права (наприклад, правознавця, професора юриспруденції та ін.) Як в частині застосування аналогії закону або аналогії права, так і змісту норм зарубіжного права відповідно до їх офіційного або загальноприйнятого тлумачення, практики застосування, доктрини у відповідній іноземній державі.

І ще одне дуже важлива зміна для всіх, хто звертається до суду. Тепер позивач до подачі позову повинен буде направляти копії доказів, які будуть подаватися до суду, всім іншим учасникам справи. Таким чином, у сторін під час судових засідань відразу ж з’явиться можливість дати пояснення щодо кожного доказу, яким обґрунтовується позиція тієї чи іншої сторони. І це, в свою чергу, дозволить розглянути спір по суті швидше, без систематичних переносів судових засідань.

Процес розгляду позовів, апеляційних та касаційних скарг буде збільшений за рахунок збільшення встановлюваних термінів для розгляду справи по суті, подання та розгляду апеляційної скарги, подання та розгляду касаційної скарги.

Закриті наради сторін з суддями. Ця норма буде діяти і в Україні, коли врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі загальних і закритих нарад. При цьому сторони мають можливість брати участь в таких нарадах за допомогою відеоконференції. На загальних нарадах повинні бути присутніми всі сторони процесу (або їх представники) і судді. Закриті наради проводитимуться з ініціативи судді з кожною зі сторін. Ця норма може дозволити більш детально прояснити позиції сторін для судді.
Більш глибокий аналіз КАСУ від юриста Ario Law Firm Наталії Швець читайте тут: http://ario.law/press-center/novyj-kodeks-administratyvnogo-sudochynstva-viter-zmin/.